Як кропивничани відсвяткували Великдень удома?
Цьогорічний Великдень віряни згадуватимуть по-особливому. Адже всі церкви були зачинені на карантин, служби проходили онлайн, а велике родинне застілля довелося скасувати через пандемію коронавірусу.
Редакція “Утреннего города” вирішила дізнатись у кропивничан, як вони відсвяткували Пасху у теперішніх умовах.
— Святкували вдома. Запалили свічку, прочитали молитву й окропили страви свяченою йорданською водою. Готували качку з яблуками, салат з грибами, рулетики з червоною рибою. Паски не печу. Звісно, незвично було святкувати. Звикли їздити до батьків і йти до церкви. Фото немає. Якось не здогадалися, — розповіла наукова співробітниця Кіровоградського обласного художнього музею Леся Нестройна-Шевченко.
— Святкували вдома з чоловіком і донечкою. Дивним було, що не мали можливість зібратися великою родиною і не відвідали церкву. Але у сімейному колі намагалися повторити ту звичну атмосферу за допомогою онлайн трансляції з храму, домашніх страв, — поділилася враженнями кропивничанка Анастасія Максименко.
— Для мене святкування Великодня відрізнялося від щорічного двома пунктами. Не пішли рано вранці до церкви, а це була красива святкова традиція, яку пам'ятаю з раннього дитинства, коли до церкви йшли кілометрів п'ять вночі пішки. І не було гостей (зазвичай їх чимало). Але ми самі були гостями — поїхали до мого татка у Світловодськ (не боялися, адже у Кропивницькому живу у приватному будинку, пересуваюся ровером і пішки.. Тобто практично не буваю у громадських місцях). У Світловодську в неділю сама пішла до річки і лісу. По настрою день був дійсно Великоднім…, — прокоментувала громадська діячка Зоя Лебідь.
Власник галереї “Єлисаветград” Микола Цуканов зізнається, що святкування цьогорічної Пасхи дійсно було незвичним. Але це не завадило чоловікові з користю відзначити свято:
— Мені захотілося зробити щось приємне і незвичайне для друзів, яким я не зможу зателефонувати і привітати особисто зі святом — маю на увазі близько 10 тисяч друзів у Facebook. З онлайн-виставки, яку я проводив, підібрав дитячі малюнки із зображенням пасхальних натюрмортів і висвітлив їх на своїх сторінках з вітальними словами. Це викликало велику зацікавленість. Заздалегідь я попросив майстриню Анну Чепелеву підготувати оригінальну композицію з полімерної глини. “С праздником Светлой Пасхи” — таким чином ми разом привітали друзів. Окрім цього сконтактував із художницею з Італії Іриною Пляченко, яка записала відеопривітання з Великоднем, воно несе у собі надію та віру у краще. Якщо говорити про святкування вдома, то ми дотрималися карантину та не відвідали церкву. Вперше приготували паски самі, що, звісно ж, подарувало нам позитивні емоції. Гліб — наш син — вперше самостійно приготував страву із скумбрії у духовці. Вважаю, що ми завжди можемо знайти вихід із різних життєвих ситуацій.
Головне — дивитися позитивно на існуючі проблеми.
Деякі кропивничани провели свято Великодня з користю. Ось, наприклад, дві місцеві депутатки Олена Яцун та Олена Скочко їздила вітати дружину героя, який загинув у війні на Сході України:
— На свято Великодня дівчата з ГО "Яворина" завітали до Олени Степанок, дружини полеглого героя у російсько-українській війні Володимира Степанка, щоби привітати зі святою Пасхою. Пані Олена живе у Кропивницькому, працює завідувачем відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею. До того ж вона очолює ГО "Єдина родина Кропивниччини", яка об’єднує і займається проблемами родин загиблих військових у війні з російським агресором. Нещодавно на будинку, де жив Герой Російсько-української війни, Володимир Степанок разом із родиною, з’явилися дві меморіальні таблички - на честь нашого побратима Володимира та Сергія Сєнчева, який теж загинув на сході України. Обидва Герої проживали в одному будинку. Герої не вмирають, — йдеться у дописі у Facebook в Олени Скочко.
Деякі кропивничани зізнаються, що особливого дискомфортну не відчули від того, що провели Великдень удома.
— Та нормально, я у церкву не ходжу, було б те саме, що і без карантину. Планувала у село до батька поїхати, але довелось удома святкувати. А от наступного дня завжди їжджу на дачу — працюємо з мамою та трохи святкуємо, — сказала наша колега журналістка Олена Овсієнко.
Кропивничанка Віта Атаманчук, яка живе у Норвегії, розповіла, як святкуються Великдень у них:
— Вони не демонструють таку велику релігійність, як ми, не мають ікон церкви, не носять хрестики. У них церква як світський заклад — стоять роялі, органи, є куточки для дітей із книгами, настільними іграми тощо. У церквах крім служб проводять мистецькі виставки та концерти. Цікаво, що священнослужителями можуть бути і жінки.
Зазвичай, норвежці проводять Великдень так: піші сходження на лижах з родиною. Йдуть абсолютно всі — і дорослі, і люди похилого віку, і новонароджені діти. До церкви не так багато норвежців ходять, але у карантин службу не відвідав ніхто, тому що до цього ставляться з розумінням. Українці у Норвегії святкують по-різному: можуть також йти у гори, якщо це змішані шлюби, жінки печуть паски. Наприклад, українська громада в Осло провела символічну Великодню службу — поливаний понеділок, співали веснянки. Кожне поселення святкує по-своєму. Особисто я не пекла паски, тому що не вживаю випічку, але мені цікаво було скуштувати традиційну їжу. На мою думку, ми втрачаємо саму суть Великодня за цими пасками, ковбасками та крашанками. Люди припинили ставити собі запитання: чому це відбулося, для чого це все було. Це виглядає, наче гонитва без глибокого сенсу. Коли я вперше побачила сходження на гору на Великдень замість церкви, здивувалась: “Як це”. Але потім усвідомила, що все-таки є щось духовне у цьому, єднання із Всесвітом, своєрідна медитація. Адже ти йдеш угору і у тебе купа часу, щоб зануритись у себе, переосмислити деякі речі. І все це відбувається підсвідомо.
Як бачимо, карантин не став завадою для гарного святкування Великодня. Навіть, удома.
Читайте також: Великдень 2020: Найкращі паски на фото кропивничан
Летиція Курята
