Кропивницький: Обери мера, який любить дерева

7 окт 2020 13:15 1151 0 Политика
Кропивницький: Обери мера, який любить дерева
 
Як має змінитися місто, щоб звідси не хотілося втекти? Саме на таке провокаційне запитання мені запропонували дати відповідь. А яка причина того, що з міста хочеться тікати? Чому в ньому перестає бути комфортно? Розкажу про ситуації, коли втікати справді хотілося.
 
Скверам капут
Одного дня жителі будинку по вулиці Академіка Тамма, 4 прокинулися і побачили перед своїми вікнами повалені дерева. За годину вирізали цілий сквер – 58 дерев. Тепер на їхньому місці – магазини.
 
Чи захочете ви жити в місті без зелених зон? Ні, не захочете. А доведеться. Бо практично всі міські зелені зони, парки, сквери – великі й маленькі – вже роздані у власність (чи в оренду на 49 років, що в принципі те саме). На кадастровій карті ви побачите на більшості скверів голубі квадратики з написом «під будівництво об’єктів торгівлі».
 
Така ж доля, як і дерев по Академіка Тамма, 4, чекає на сквери по вулиці Євгена Тельнова, 5 і 12, парк біля міського відділу поліції, сквер 40-річчя Перемоги біля тролейбусного депо, п’ятачок дерев перед фабрикою «Зорянка», Центральний сквер міста і навіть шматочки по обидва боки від входу в Укртелеком. Ну і, звісно, Лісопаркову, яку ми фактично втратили.
 
Є багато прихильників ідеї «ой, та хай краще магазин буде, ніж оті зарості, там наркомани колються».
Ці зарості створюються цілеспрямовано, щоб ви так думали. Коли ділянка перебуває на балансі в міської влади – комунальники там постійно прибирають, косять траву і поросль, підрізають кущі. А якщо ділянка вже комусь віддана, то власник/орендар там розводить гнидники, щоб потім, коли надумає все те вирубати разом з деревами, сказати: «Я вам тут благоустрою, асфальт буде, плиточка, парковка». І жителі: «Ну окей».
 
Отак ми втрачаємо наші зелені зони і наше здоров’я. Бо ні асфальт, ні плитка не виділяють кисню і не поглинають пил, сажу та шкідливі автомобільні вихлопи. Замість прилипати до листя дерев, усе це летить нам у легені.
Міська влада може (і повинна) повернути ці вкрадені в громади парки і сквери назад жителям міста. Це можливо зробити через суд. А для цього потрібна політична воля – тобто бажання самого міського голови. Але якщо мер – бізнесмен, то що для нього буде важливішим: зберегти сквер чи впендюрити на його місці новий магазин?
 
 
Жахи на вулиці Київській
 
Два роки тому жителі міста стали очевидцями злочину проти природи. Біля мосту по вулиці Київській було вирубано ні за що ні про що 55 дерев. Міцних, здорових – переважно верби. Ініціювали цю різанину департамент екології міської ради і управління МНС, а стаття витрат називалася «розчищення русла річки Інгул», хоча дерева росли на березі.
 
– Ці дерева заважали проходженню криги навесні, – пояснив тоді начальник МНС Коваленко. (ЩО? Якої криги???)
На цей акт вандалізму було виділено 850 000 грн (так, майже мільйон) бюджетних грошей, тобто на спил одного дерева пішло понад  15 000 грн. Класичний випадок відмивання грошей.
 
Люди збирали підписи, ходили на протести, на зустрічі з чиновниками – але дерева все одно спиляли, наплювавши на думку жителів міста.
І це в місті, яке йде першим в Україні за кількістю онкологічних захворювань. І це в місті, де кожне дерево – на вагу золота. Що ви рівняєтеся, безтолкові, до Києва? Інші міста, особливо на Поліссі, оточені великими лісовими масивами, які виділяють багато кисню і затримують пил. А Кропивницький – місто в степу. Нас нічого не оточує, крім полів, звідки в місто летять тонни пилюки і радіоактивний пил з уранової шахти. В Кропивницькому зелених насаджень має бути більше, ніж в інших містах, а в нас навпаки дерев учетверо менше за норму – 6 кв.м зелених насаджень на людину, тоді як цей показник по нормі має складати 20 кв.м на людину і вище (дані Українського державного науково-дослідного інституту проєктування міст «Діпромісто»).
 
Міська влада, міський голова у таких складних питаннях, як зелені насадження, мають радитися з громадськістю, повідомляти про ситуації, де не уникнути вирубки дерев (наприклад, при реконструкції вулиці), подбати про висадження і догляд нових дерев на заміну спиляним. Адже тут ідеться про життя і здоров’я людей: чим зеленіше місто – тим менше хворіють його жителі.
 
Страшне слово – реконструкція
Чомусь у Кропивницькому будь-яка реконструкція передбачає винищення дерев. Руки до реконструкції площі Героїв Майдану цього року так і не дійшли через коронавірус – і слава Богу. Тому що всі розроблені проєкти реконструкції площі передбачають спилювання всіх катальп, які там ростуть. Мовляв, вони старі й криві, краще на їх місці нові посадити.
 
Те ж саме з набережною. Не можна просто так взяти й відремонтувати її, треба обов’язково поспилювати величезні дуби з боку спортшколи. Навіщо? Бо перестояні – так звучить у проєкті. Перестояні – це термін лісового господарства, який використовують при оцінюванні промислової деревини, яким він боком до міських дерев?
 
Коли вже ці горе-проєктувальники зрозуміють, що вікові кремезні дерева мають свою витончену красу, свою архітектуру, свою потужну енергетику, яка споконвіку приваблює людей? До таких дерев люди йдуть фотографуватися, вони стають туристичними об’єктами.
 
Мрію дочекатися такої міської влади, яка оцінюватиме кожне дерево з точки зору його історичної цінності, а не «та воно вже старе, давайте спиляємо». В міста повинна бути своя історія, своє коріння. В багатьох містах України є дерева-пам’ятки, внесені до заповідного фонду, а в Кропивницькому – нема…
 
 
Місто-базар
Магазини, ряди магазинів… За останні роки місто змінилося до невпізнання – в гірший бік. Жителям немає куди вийти погуляти, посидіти з друзями, в житлових масивах відсутні парки, зелені зони, одні тільки магазини, куди змушений іти і щось купувати, щоб хоч десь пройтися. Це міняє свідомість людей, веде до їх деградації: в половини містян думки зайняті тим, що б продати, в другої половини – що купити. Жителі міста поділилися на два типи: продавців і покупців.
 
Прогресивна молодь, яка незгодна жити в цій дрібній і примітивній системі цінностей, виїжджає з міста. Залишаються переважно ті, кого все влаштовує.
 
Чи є на цьому базарі місце для дерев? Звісно, немає. З точки зору продавців, вони затуляють вивіску, а тому підлягають негайному знищенню. Їм просвердлюють стовбури і заливають туди отруту, їм зрізають усі гілки, обрубують коріння, здирають кору, а найбільш відбиті – спилюють уночі і кажуть, що так і було. «Доннер хаус» на Дворцовій нещодавно придумав лайфхак – вони вночі зламали дерево і сказали, що то воно саме, від вітру. А вітру не було…
 
Їм за це навіть немає ніякої відповідальності. Поліція засуне заяву десь на задвірки – це ж усього лише дерево. В міській раді можуть накласти штраф: наприклад, за знищення 58 дерев по згаданій вище вулиці Академіка Тамма на фірму Онулів наклали штраф у… 850 грн, 15 грн за одне дерево. Ну типу такий меседж: пиляйте далі – це недорого.
 
А я хочу, щоб було, як у Польщі, – 25 тисяч злотих за пошкодження одного дерева. Або як у Німеччині – за зрубане дерево там присудять штраф від 25 до 50 тисяч євро; в Іспанії – 100 тисяч євро.
 
Я хочу, щоб наша майбутня міська влада так само цінувала дерева – тому, що вони дають кисень, яким ми дихаємо.
Помічали, як з віком ми все частіше на день народження бажаємо: «Ну і самого головного – здоров’я, а все інше – то дрібниці»?
Дерева – це здоров’я міста. Без них усе інше втрачає свою сутність. Кого порадують нові лавочки, якщо над ними немає затінку від спеки? Хто відправить свою дитину гратися на дитячий майданчик, коли сонце шкварить у голову? Кому потрібен реконструйований за мільйони парк, якщо в ньому від дерев одні обрубки? Кого порадує відремонтована дорога, якщо вона не відділена від житлових будинків деревами і весь піднятий колесами пил летить людям у вікна?
 
Ну, випиляли всі дерева біля пологового і насадили чорнобривців – і що? Ота вагітна на дев’ятому місяці, яка злізла з маршрутки і, ледве пересуваючи ноги, повільно йде понад 200 метрів під палючим сонцем до входу – чи легко їй іти? Спитайте, чи радують її чорнобривці?
Хочете обрати достойного мера – дивіться в першу чергу, чи готовий він берегти міські дерева. З цього буде видно, чи готовий він берегти вас, ваше життя і здоров’я.
 
Надія Паливода
 
Комментарии
Author avatarВиталий Николаевский8 окт. 2020 г., 16:58:51

Зрозуміло, що Райкович не любить дерева. А хто ж любить? Як про це дізнатися?

Оставить комментарий