Віддаючи шану великому майстрові, працівники Кіровоградського худмузею підготували виставку його робіт

  • 15 жовт. 2017 09:01
  • 1764
    • Новина Віддаючи шану великому майстрові, працівники Кіровоградського худмузею підготували виставку його робіт Ранкове місто. Кропивницький
    Так і не розгаданий Кир’янов 
     
    Люди покидають нас назавжди несподівано й невчасно, це стосується й загадкового кропивницького художника Володимира Кир’янова, який нещодавно пішов від нас. 
     
    Віддаючи шану великому майстрові, працівники обласного художнього музею підготували і відкрили там 22 вересня виставку його робіт і друкованих матеріалів, присвячених творчості художника.
     
    Представлені на виставці твори дають уявлення про масштаб таланту і специфічний гумор Володимира Васильовича, його філософсько–іронічне сприйняття життя, літературних сюжетів тощо. Серед таких робіт — декілька ілюстрацій до повісті Миколи Гоголя «Як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1983), малюнки «Лісоповал» (1986), «Пацюки» (1988), «Свято драбини» (1990), «Князь Потьомкін» (2000), «Фортеця Святої Єлисавети» (2001), «Митець» (2002), «Смуток сходів» (2006). Є на виставці й картина «Портрет художника Володимира Кир’янова», написана 1969 року відомим нашим малярем Володимиром Федоровим. 
     
    Спогад про давнього знайомого
    Оглядаючи експозицію, я згадував своє давнє знайомство з Володимиром Васильовичем, його небагатослівність і навіть химерність. У пам’яті виринув спогад про відкриття однієї з виставок його графіки у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського. 
    «Гротеск, сатира й гумор у роботах Володимира в поєднанні з високим професіоналізмом майстра породжують шедеври», — сказав тоді художник Ігор Смичек. 
     
    А завідувач відділу мистецтв наукової книгозбірні Світлана Ушакова додала: «Його роботи полемічні, вони викликають неоднозначну реакцію. З них прозирає усміхнений погляд на життя, такий характерний для українського гумору та філософії. Володимир Кир’янов — це художник, чиїм роботам притаманна українська ментальність».
    Для всіх майстрів пензля й олівця завжди авторитетним було і є слово мистецтвознавця заслуженого журналіста України Броніслава Куманського. Він же так висловився про митця і його роботи: «Це дуже складний маляр. Його картини неможливо оглядати швидко й поверхнево. Вони потребують довгого споглядання. Це художник філософського звучання, драматичного відтінку. Володимирові твори глибоко філософічні, причому це філософія драми — драми суспільства й окремої людини. Раніше я напівжартома казав, що Кир’янов — це наш Гойя, а тепер переконаний, що Гойя — це іспанський Кир’янов…»  
     
    А що ж сам автор виставлених на огляд картин повідав тоді про власну творчу манеру, джерело тих неординарних видінь, що оселилися на його малюнках? А нічого не сказав. Бо неговірким був, лише зазначив: «Усе, що хотів сказати, — на картинах». Інтерпретувати їх здебільшого непросто. Окрім більш–менш реалістичних ілюстрацій до книг, решта робіт у непідготовленого глядача може викликати не лише подив, замішаний на захопленні, а й тимчасовий ступор через потужний містичний вплив чорно–білої магії поміж рамками полотен, що вабить і затягує у вир невідомості. Однією з особливостей цих творів є їхня поліфонічність: вдивляючись у зображення, з подивом усвідомлюєш, що ті мають подвійне, потрійне «дно». З–поміж одних персонажів раптово виринають інші, затіняючи, а то й зовсім «з’їдаючи» бачене щойно…  
     
    Іронічний, коли сумний, коли веселий талановитий чоловік
    Член Національної спілки художників України, лауреат обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства ім. О. Осмьоркіна Володимир Кир’янов мав яскравий талант, безмежну творчу фантазію та незаперечну геніальність. Його мистецтво ніколи і нікого не залишало байдужим, завжди викликаючи шквал емоцій та численні запитання, мета яких — розгадати філософську сутність творів митця. 
     
    Він народився 15 березня 1951 року в Кіровограді (тепер — Кропивницький) і пов’язав з ним усе своє творче життя. З дитинства цікавився музикою, технічною творчістю, як усебічно розвинена особистість довго не міг визначитися з подальшим життєвим шляхом, тому після школи змінив декілька навчальних закладів, поки не зробив остаточний вибір на користь образотворчого мистецтва. Усередині 1970–х років навчався на образотворчому факультеті Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії ім. А. Луначарського. 
     
    Творчий ентузіазм і фантазія, невтомна праця і постійне самовдосконалення зробили Володимира Кир’янова яскравим представником української мистецької еліти, відомого далеко за межами нашого краю. Він — учасник багатьох виставок обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня, серед яких і ІV виставка книжкової графіки «Художник і книга» (Київ, 1983), міжнародне бієнале «Імпреза–89», «Імпреза–91» (Івано–Франківськ), виставка художників у межах Року культури України в Росії (Москва, 2002). Як художник–ілюстратор Володимир Кир’янов співробітничав з видавництвами місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів. А ще він був відомий як автор численних карикатур та гумористичних малюнків, презентованих майже у всіх наших місцевих друкованих виданнях. У 2004 році митця нагородили грамотою Міністерства культури і туризму, 2006–го — грамотою обласної державної адміністрації та обласної 
    ради.
     
    Коментувати, пояснювати графіку Володимира Кир’янова надзвичайно важко через багатозначність, закладену в ній, отож кожен, хто бачить його малюнки, по–різному їх сприймає. Певно, тому, що роботи ці не для емоційного, заздалегідь визначеного сприйняття. У цьому випадку спрацьовує принцип калейдоскопа, в якому ті самі скельця після кожного їхнього обертання утворюють інший малюнок. Калейдоскопом же у випадку з творами Володимира Кир’янова є кожен із споглядачів творів митця.
    До більшості витворів художника неможливо застосувати класичні питання: «Що зображено на картині?», «Яка її ідея?» тощо. Бо вони, напевно, навіяні й підсвідомістю, яка живиться реаліями минулого й сучасного життя. Їх варто сприймати неаналітично, відсторонивши думки й емоції, у стані медитативного споглядання. І тоді, можливо, пощастить увійти в зображений світ і розчинитися в ньому. Хоча є й інші шляхи до розуміння цих картин. Загалом же загальноприйнятих рецептів для розгадування змісту творів мистецтва не існує. Тобто дивись — і сам думай. Або не думай. Бо вже давно було сказано, що людина занадто пишається своєю мудрістю, а істина насправді — набагато простіша, хоча її нелегко часом усвідомити. 
    Усі роботи Володимира Кир’янова відбивають сутність їхнього автора — іронічного, інколи сумного, інколи веселого, неоднозначного і, безсумнівно, талановитого чоловіка… 
     
    На фото: Володимир Кир’янов на відкритті виставки своїх робіт у художньо–меморіальному музеї О. Осмьоркіна; деякі з малюнків художни
     
    Юрій Сергійчук
     
    Нагадуємо: У Кропивницькому пройшов День пам’яті Генріха Нейгауза