Гості КРОПФЕСТУ-2018: Єгор Дулин - художник-музикант

 

Про те, що Кропфест-2018 зібрав художників з усієї України на пленер, з першого фестивального дня знав кожен містянин.

 

Біля пам'яток Кропивницького на три дні розташувалися живописці з різних міст, створюючи неповторне мереживо барв і форм. Серед них - 33-річний художник з Лисичанська Єгор Дулин. 

 

Талановита людина талановита в усьому - це про нього: у дитинстві Єгор займався не лише малюванням, а й музикою. Про те, чому все-таки живопис переважив та що найбільше сподобалося у Кропивницькому, митець розповів кореспондентці "Первой городской". 

 

- Пане Єгоре, поділіться своїми враженнями від пленеру.

 

- Пленер був дуже яскравий, організація на високому рівні. Хочеться за це подякувати Міністерству культури та особисто власнику галереї "Єлисаветград" Миколі Цуканову, який організував у своїй установі фінальну виставку робіт. Він робить важливий внесок в розвиток міста. Багато хто організовує всеукраїнські пленери, але на такому рівні - рідко.

 

- А як Ви дізналися про фестиваль? 

 

- Про фестиваль і зокрема пленер я дізнався від Миколи Цуканова через соцмережу Фейсбук. Ми з ним давні добрі друзі, і я із задоволенням приїхав на його запрошення. Два роки тому пан Микола пропонував мені організувати виставку у своїй галереї, та на той момент мені приїхати не вдалося. Але незабаром виставка все ж відбудеться. Запрошую всіх поціновувачів живопису. 

 

- Чи бували раніше у нашому місті? Що найбільше сподобалось? 

 

- У Кропивницькому я вперше. Місто цікаве, вражає архітектура і те, що збереглися старі пам'ятки. Кожна архітектурна родзинка є цікавим об'єктом для художника. Робота митця схожа на пошуки діамантів, вичеплення їх то там, то там. А потім на виставці можна підсумувати результати цих пошуків. Також мені дуже сподобалася галерея "Єлисаветград", тут зібрані дуже майстерно виконані роботи. Ця колекція - гарна інвестиція для дітей, онуків. В Україні мало хто серйозно займається збиранням живопису. Це заняття вимагає повної віддачі і в плані часу, і зусиль на популяризацію колекції через інтернет, телебачення, радіо. Миколі Цуканову це чудово вдається.

 

- Під час Кропфесту-2018 часто лунала думка, що Кропивницький стає культурною столицею України. Погоджуєтеся з нею?

 

- Важко сказати, тому що я не знаю специфіки культурного життя, не бачив художніх шкіл. Але якщо фестивалі на кшталт "Кропивницького" проводяться, то чому ні.

 

- Розкажіть нашим читачам про себе. 

 

- Процес мого становлення як митця був доволі тривалим. Я вчився на художника 11 років. Узагалі маю дві освіти: музичну та художню. Закінчив спершу Луганський коледж культури та мистецтв, потім інститут, ще пізніше - Харківську академію дизайну та мистецтв і насамкінець педагогічний університет. 

 

- Чому надали перевагу живопису? 

 

- Музика і живопис - це два принципово різних види мистецтва, якими важко займатися одночасно. Комфортніше мені було в художній школі; зрозумівши це, я направив усі сили на навчання в ній. Чітко визначив для себе, що хочу бути живописцем. Пишу переважно пейзажі та натюрморти технікою а-ля прима [ред.: а-ля прима - техніка акварельного живопису "по сирому" без подальших корективів] у стилі реалізму.

 

 

- Чи допомагає вам музична освіта у творчому процесі? 

 

- Музична школа - це доволі складно, але вона виховує естетичний смак. Зараз я зустрічаюся з різними музикантами, кінематографістами, телеведучими, і музична освіта допомагає мені з ними порозумітися. Я вдячний своїм батькам за те, що вони познайомили мене з різними видами мистецтва і я мав шанс зрозуміти, що мені ближче.

 

- Крім батьків, що ще посприяло Вашому становленню? 

- Я пройшов багато шкіл і педагогів. Дуже вдячний своєму викладачеві з художньої школи Валентину Стрельцову. Він направив мене у правильне русло та заклав фундамент для подальшого розвитку. Не можу не згадати і Тетяну Голембієвську, українського класика, академіка, вона відкрила для мене важливі секрети творчості та педагогіки.

 

- Чим займаєтеся зараз? 

 

- Наразі лише живописом. В основному відвідую пленери в різних куточках України та за кордоном. Представляю на світовій арені своє місто та нашу національну культуру. За рік буваю на 8 - 9 пленерах. Вже побував у Польщі, Сербії, Словаччини, Туреччині, Чорногорії, Білорусі, Росії... Маю на меті відвідати Францію, Бордо та попрацювати там. На наступний рік вже отримав запрошення у Скандинавські країни, Іспанію, Італію.

 

- Скільки робіт отримується з одного пленеру та скільки їх усього у Вашому арсеналі? 

 

- Зазвичай близько 40-50 картин. У моєму житті було десь із півсотні пленерів, писав я картини і поза ними. Тому точну цифру назвати важко. 

 

- Який імідж у нашої країни серед митців зарубіжжя? 

 

- Україна знана у світі з позитивного боку. Ми відомі своєю сильною школою живопису. Завжди приємно чути такі речі про свою країну від досвідчених митців.

 

- Чи може сьогодні художник в Україні жити виключно на виручені з продажу своїх картин кошти? 

 

- У наш час так. Якщо порівнювати, як було недавно і як зараз, то нині мистецтво фінансується на досить непоганому рівні. Вкладаються кошти і в кіно, і в музику, і в образотворче мистецтво. Це прекрасно, бо триває становлення культури і Україна живе.

 

- Про які настанови, на Вашу думку, слід пам'ятати митцям-початківцям? 

 

- Молодим художникам необхідно наполегливо працювати та дослухатися думки досвідчених наставників, ходити з ними на етюди, не боятися запитувати. Важливо опанувати базу: малюнок, композиція - на якій потім вибудується власна техніка. Стиль виробляється з часом та вдосконаленням навичок. У живописі все відносно. Як казала Тетяна Голембієвська, тут немає поняття, що, як і чим робити, головне - робота. А час розставить свої оцінки.

 

Ось такі цікаві постаті формують творчий простір сьогодення. Дякуємо Єгору Дулину за інтерв'ю, зичимо успіхів та чекаємо з виставкою у Кропивницькому!

 

Наталка Нічишина