Декомунізовані вулиці Кропивницького: Артема – Павла Рябкова
Редакція «Первой городской» продовжує знайомити читачів з постатями, іменами яких названі декомунізовані вулиці Кропивницького. На черзі вулиця Павла Рябкова, колишня Артема, що веде до парку «Козачий острів». Уродженець Херсонщини, етнограф Рябков плідно працював у тодішньому Єлисаветграді та залишив нам у спадок найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Кіровоградщини – обласний краєзнавчий музей.
З Кропивницьким – Єлисаветградом доля пов’язувала науковця неодноразово. У 70-х роках ХIХ століття за участь у народницьких гуртках, підтримку антиурядового руху Павла Рябкова засудили до заслання в Середньоколимськ (Якутію), після звільнення з якого він опинився в нашому місті. Тут він працював у земстві та на ниві просвітництва, створюючи культурне середовище міста. У цей час Павло Захарович захопився історією та етнографією України. У 1897 році він став одним із засновників та першим директором Єлисаветградської громадської бібліотеки, з 1914-го – членом Єлисаветградського лекційного бюро з влаштування народних читань і дитячих майданчиків при міській управі.
На початку ХХ століття П. З. Рябков, як один з організаторів селянського антиурядового руху, знову зазнав переслідувань і вимушений був емігрувати за кордон. Протягом 1901–1904 років навчався у Вищій школі суспільних наук у Парижі.
На ґрунті науки зблизився з усесвітньо відомим у майбутньому вченим, професором Хв. Вовком (Ф. Волковим). Під його керівництвом Рябков брав участь в етнографічних експедиціях на Буковині та Галичині. Співпраця з людиною, яка започаткувала українську етнологію як науку, спонукала Рябкова до проведення самостійних досліджень матеріальної культури Півдня України, зокрема чумацтва. Після повернення з еміграції Павло Рябков, працюючи у Єлисаветградській міській управі, провадить значну науково-дослідницьку роботу з етнографії та археології, стає провідним кореспондентом Санкт-Петербурзького музею імені Олександра ІІІ по Південній Україні. Багато зробив Павло Захарович для формування етнографічної колекції Єлисаветградського історико-краєзнавчого музею з картинною галереєю (1921) та музею Революції, справами розвитку яких займався до кінця життя – до 1927 року.
Знову прибувши до Єлисаветграда, він відразу поринув в активну громадську діяльність: вступив до Товариства поширення грамотності й ремесел, роботу якого пізніше очолив, надавав допомогу ремісничому училищу при товаристві; займався просвітницькою роботою – організовував гуртки самоосвіти, читав лекції на історичну тематику, ініціював влаштування безкоштовної народної бібліотеки-читальні, першої художньої виставки, краєзнавчого музею. Як активний член Товариства поширення грамотності й ремесел Рябков взяв участь у підготовці та відкритті 20 жовтня 1913 р. в Єлисаветграді першого безкоштовного народного дитячого садка для дітей віком від чотирьох до шести років.
Значним є його доробок наукових праць і досліджень, присвячених нашому краю: «Краткий исторический очерк Елисаветградского общества распространения грамотности и ремесел (1873–1898)», «Из истории Елисаветградского грамотности и ремесел, народной библиотеки», «Отчет о состоянии Елисаветградской народной бесплатной библиотеке-читальне (1915–1916)», «Проект устава библиотекы и при ней читальни учережденой Елисаветградским обществом распространения грамотности и ремесел», «О устройстве детского сада, музыкальных вечеров и проч. Елисаветградским обществом распространения грамотности и ремесел (1911)» тощо.
Співробітник Єлисаветградського музею Павло Рябков зробив значний внесок у збереження та примноження духовних і матеріальних пам’яток української культури, зокрема і нашого міста. А Єлисаветградське товариство поширення грамотності й ремесел завдяки йому було одним з найуспішніших в Російській імперії за наслідками своєї діяльності.
Наталка Нічишина
