Чиє ім’я носить твоя вулиця? Червонозорівська – Василя Нікітіна

7 авг 2019 12:48 0 224 Туризм, спорт, отдых
Чиє ім’я носить твоя вулиця?  Червонозорівська – Василя Нікітіна
 
Нещодавно у соцмережі стався прикрий інцидент: кропивничанка написала, що її вулицю перейменували на честь «невідомо кого». «Невідомо ким» виявився учасник бойових дій Тарас Карпа (загинув за суверенну Україну). Тож редакція «Первой городской», аби ліквідувати брак інформації, вводить нову рубрику: «Чиє ім’я носить твоя вулиця». У ній ми розповідатимемо, ким були люди, чиї імена носять декомунізовані вулиці та провулки Кропивницького.
 
 
Перша у нашому списку — вулиця Василя Нікітіна, колишня Червонозорівська, район Новомиколаївка. Перейменована за розпорядженням міського голови від 19 лютого 2016 року. Попередня назва містила у собі згадку про один з головних радянських символів — червону зірку. Попри закон про декомунізацію, пасажири громадського транспорту досі просять зупинити «на Червонозорівській», а не «на Василя Нікітіна». Ким же був Нікітін та що зробив для міста? 
 
Нікітін Василь Олександрович (1868 — 1942) — провідний краєзнавець тодішнього Єлисаветграда, юрист, педагог, перший голова місцевої «Просвіти». Народився він у Полтаві, закінчив місцеву гімназію, згодом — юридичний факультет Московського університету. За спогадами знайомих, любив українську літературу, захоплювався Тарасом Шевченком, читав багато про український народ і його культуру. 
Прибувши на початку ХХ століття до Єлисаветграда, Василь Олександрович не обмежився роботою в окружному суді, а увійшов до кола місцевої інтелігенції. Разом з однодумцями організовував Шевченківські вечори, нелегальні бесіди й читання, направляв агітаторів на село, збирав гімназистів, які цікавилися національним питанням. Більшість заходів відбувалася у Нікітіна вдома на вулиці Олександрівській (донедавна — Володарського, а нині Тарковського. — Ред.). 
 
Також Нікітін познайомився з корифеями національної сцени Саксаганським, Садовським, які майже щорічно приїжджали до Єлисаветграда на гастролі. Кілька разів бував у Нікітіна фундатор українського професійного реалістичного театру Марко Кропивницький, обговорював з ним проблеми українського культурного руху в умовах царату. Востаннє він завітав до Василя Олександровича у 1910 році під час Шевченківського вечора. Тоді цей публічний захід проводився другий рік поспіль. Отримані кошти мали передаватися до фонду спорудження пам’ятника Кобзареві в Києві. Опікувався Нікітін і місцевим театром. Для оформлення театру в національному стилі Василь Олександрович організував придбання в Полтавському губернському земстві виставки ткацьких і гончарних експонатів. 
 
Події 1917 року дали можливість еліті корінного населення вести просвітницьку, культурно-освітню, політичну діяльність уже на легальних засадах. З цього року Нікітін викладав українську мову. У нього на квартирі збиралися зацікавлені національним рухом діячі Левитський, Михалевич, актори української трупи Мар’яненко, Ліницька, Петляшенко, Верховинець, кілька робітників і студентів. 
 
У листопаді Василь Олександрович став першим головою єлисаветградської «Просвіти», в якій активно працювали повітовий інструктор Центральної ради, редактор газети «Новий шлях» Семененко, син Карпенка-Карого Юрій Тобілевич та інші. На початку 1918 р. Василь Нікітін від імені “Просвіти” закликає через газету «Голосъ Юга» містян жертвувати гроші й книги, влаштовувати лекції, спектаклі, читання зі світловими картинками (діафільми) для розвитку національної свідомості українських військовиків, пояснення значення поточного моменту в житті УНР, її відносинах з Росією. Молода армія мала виховуватися в патріотичному дусі, знати ідеали, за які повинна боротися  проти більшовиків після століть національного гніту. Пожертви приймалися в конторі нотаріуса Нікітіна й штабі Українського полку на вулиці Московській (нині — Віктора Чміленка) навпроти Думського провулку (тепер — площа Героїв Майдану). «Просвіта» створила український хор, бібліотеку, читальню, організовувала курси вивчення рідної мови, постановку п’єс.
 
Так Василь Нікітін зробив вагомий внесок в організацію просвітницького руху в нашому місті.
 
Наталка Нічишина
 
Читайте також: Помандруємо українськими стежками фортеці святої Єлисавети
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий