«Поезія – це завжди неповторність…» (як і про що пишуть сучасні молоді поети)

 

Професор філології Григорій Клочек, шанувальник і дослідник поезії видатної української поетки Ліни Костенко, під час презентації в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Чижевського власної книги «Ліна Костенко: тексти та їх інтерпретація» назвав поезію «вищою математикою духу, яка витончує душу і схожа на пісню янголів». А Іван Франко писав, що поезія є «кристалізацією життя», бо допомагає жити, висловлювати найтонші почуття і емоції. Мабуть, кожна людина хоча б раз у житті торкнулася серцем поетичних рядків. Поезія – це живопис, який можна почути…

 

Звідки ж вона приходить?

 

 

Як відчуває себе в цьому світі, як реалізується, яке має серце сучасна молодь? Пропоную на ваш розсуд огляд збірок молодих українських поетів.

 

Лауреат багатьох літературних премій Павло Коропчук є автором шести збірок поезії, трьох книг прози. Його поетичній збірці «Хвоя» – Львів, 2017 притаманні емоційність і проникливість, багатий діапазон тем і мотивів. Війна озвалася болем у серці поета, цій темі молодий автор присвячує зворушливі рядки. Павло Коробчук – добрий лірик, в його творах багато символіки. Наскрізним мотивом збірки є тема хвої як символу помежів’я мертвого і живого, «вічно живого», зеленого, – і вічної пам’яті; це і вінок, і дерево:

 

на узліссі вигукнуть:

зима

така

хвойна

 

відлунням заперечено:

война

война

война

 

Молодий поет Григорій Семенчук, автор збірки віршів «More» – Львів, 2015, проживає і працює у Львові. Має багато публікацій в пресі та інтернет-часописах. Вже надруковано дві його поетичні збірки. Він бере активну участь у літературних фестивалях, форумах видавців у Львові. І хоча за роками поет молодий, але вже став культовим для певної аудиторії.

 

Його вірші про те, що навкруги відбувається, що болить нестерпно, про кохання і те, як серце огортає смуток. Знову тема війни не минає душу:

 

Війна розставила все на місця.

На місці життя – лиш залізні хрести,

І кожен патрон – це просто цвях.

Це є я! Ти. Це є я і Ти.

 

Багато печалі, багато нещастя в житті, але надія на краще є тому, що є поезія. Останній вірш у збірці має назву «Перші весняні дощі» – це надія на оновлення, зміни, на те, що все буде добре…

 

Лауреат численних літературних конкурсів, серед яких такі премії, як «Смолоскип» та «Коронація слова», молодий поет, прозаїк і драматург Мирослав Лаюк, що також веде авторські радіопрограми, видав поетичну збірку «Метрофобія» – Львів, 2015. В одному інтерв’ю молодий поет сказав: «…поезія – не зовсім моя власність, бо це сукупність всього, що спонукало мене народитися там, де я народився, прочитати те, що я прочитав і пережив, бути в конкретному місці й відчувати конкретну емоцію, говорити тим, чим я говорю…».

 

…бо що поезія, якщо подумати?

бо що поезія? Не смійте думати!

не смійте поезію розуміти!

 

Катерина Бабкіна – авторка збірок поезії, прози, пише і для дорослих, і для дітей. За її сценаріями знімаються кінофільми.

Збірка поезій «Заговорено на любов» – Харків, 2017, складається з почуттів, емоцій і переживань. Декілька рядків – і ти бачиш, відчуваєш те, що написано:

Квітень почнеться і не скінчиться потім ніколи.

 

Сливи і вишні цвістимуть 

в твоєму дворі й в моєму.

 

Лауреатка конкурсу читаної поезії «Молоде вино» Катерина до того ж ще й займається відеопоезією. Її відеороботи брали участь у кінофестивалях та літературних фестивалях України та Європи. Авторці притаманне сонячне, світле сприйняття життя:

Легкість, легкість – за вікна вивішуєш біле і кольорове,

 

сонце оселею ходить, всі тіні рожеві й сірі –

шелестять по кімнатах, як листи паперові.

Зі слів Катерини, «вірші виникають самі собою – беруть і вилазять. Їх треба правильно записати, красивими словами, акуратно щодо мови, з повагою до емоцій, досвідів і до читача. Майже не редагуючи їх, ні…».

 

Оксана Куценко – поетка, перекладачка, культурна діячка, авторка проектів. Зараз працює у Посольстві України в Південній Африці. Збірка її поезій «Лялечки» – Львів, 2016, пронизана, за думкою поетки, голосами плодів і звірів, в ній багато землі і всього земного. Коли книга оформлювалася, авторка разом із художницею-ілюстраторкою Анастасією Стефурок заклали ідею про те, що кожен може отримати крила, легкість, позбутися того, що обтяжує. Поетичні тексти оздоблені прекрасними ілюстраціями, а назва збірки говорить, що всі ми лялечки, тобто закриті від усього і від усіх. Але ж стан лялечки – це стан перед великою трансформацією, коли в неї з’являються крила:

 

лише на початку світло буває таким

ніби усе залишилося десь позаду

тимчасові міста і молочні бруньки

і бліді мідяки у занімілих надрах

з досі теплим присмаком білого винограду

все що виросло в його безтілесній воді

на родючому дні його екзотичного саду

 

Чудова поезія Оксани Куценко як теплий присмак білого винограду наповнює серце і дарує гармонію.

Всі ці поетичні збірки та багато інших ви можете взяти для прочитання у відділі абонемента обласної універсальної наукової бібліотеки імені Чижевського.

 

Ірина Александрова,

головний бібліотекар 

відділу абонемента