
- Дуже врівноважений, спокійний, ніколи не панікував і не відмовлявся йти туди, де найважче. Був на сто відсотків переконаний у перемозі України і робив для цього все, що від нього залежало. Таких бійців ще пошукати. Нас разом мобілізували і ми були з того дня майже нерозлучні. Під час бою в БМП Сергія потрапили дві протитанкові керовані ракети, він згорів разом зі своєю машиною, - з гіркотою розповідають бойові побратими загиблого Героя.
- З Володею я знайома з самого дитинства, ми навчалися у Долинській школі №1. Він був душею класу, хлопець з чудовим почуттям гумору. Дуже гарно малював. Після школи перебрався в Кропивницький. Ми підтримували стосунки і після навчання, зустрічалися класом. Він працював далекобійником, потім, наскільки мені відомо, підписав контракт із ЗСУ. У нас є група у Вайбері, в ній ми обмінюємося новинами, багато чого знаємо один про одного. Його загибель — велике горе для всіх нас, його друзів, для його родини, - з болем у голосі розповідає однокласниця Наталя Косюг.
- Після школи навчався на електрозварювальника у професійному училищі імені Федоровського, отримав диплом з відзнакою. Коли йому виповнилося 20 років, поїхав жити й працювати в Польщу. Але з початком повномасштабного вторгнення повернувся, щоб захищати Україну. Родина втратила люблячого сина, брата й дядька для маленької племінниці. Це дуже великий біль й безкінечні сльози, сум за нашим ще таким молодим Героєм. Вічна пам'ять нашому Максимчику, - діляться горем родичі загиблого.
- Рома був для нашої родини близькою людиною, добрий, чуйний. Знаємо його лише з позитивного боку. Закінчив у Кропивницькому школу №6, машинобудівний технікум. Працював альпіністом. Потім пішов добровольцем на війну. Без батька залишився маленький син. Все це надзвичайно тяжко усвідомити й прийняти, нам його дуже не вистачатиме,- розповідають друзі Романа Ганіна.
влажность:
давление:
ветер:
Оставить комментарий