Кропивницький: У кнайпі "Бамбетель" містяни прагнули пізнати духовний світ своїх предків

 

У Кропивницькому у кнайпі "Бамбетель" місцеві націоналістки зібрали містян на культурний захід "Дивосвіт українців. Давня міфологія". На запрошення власника кафе Дмитра Смільняка активістки підготували лекцію, присвячену дослідженню витоків духовності наших предків. 

 

Під час лекції та обговорення цієї теми учасники дискусії прагнули зрозуміти: як зародилися духовні цінності та світогляд українського народу? які звичаї та обряди дожили до наших часів? що потрібно зробити для того, щоб зберегти наш духовний світ та примножити культурне надбання слов’янського етносу?

 

 

Педагог Олена Гетьман розповіла гостям закладу про ті часи, коли влада намагалася викорінювати язичництво та насаджати нашим предкам християнство, як більшовики знищували язичницькі культові споруди. Радянська влада переслідувала етнографів, які досліджували українську міфологію.

 

Та все ж міфи та вірування прадавніх українців залишилися жити у мові, фольклорі та українській культурі. На сьогоднішній день у нашому суспільстві є послідовники рідної віри - рідновірці. 

 

Свободівка Ніна Кодацька познайомила присутніх з найвідомішими богами, у яких вірували прадавні українці, а пані Олена - з духами та істотами, які допомагали нашим предкам у побуті. Як виявилося, останнім часом у нашій мові з’явилася нова істота - Бавовнятко, яке допомагає українському народові знищувати ворога. Зображення цього духа викликало позитивні емоції у учасників заходу.

 

 

Як розповіла товариству Олена Скочко, боги та духи не зникли безслідно - вони у вигляді символів присутні на рушниках, сорочках, на гончарних виробах і різьбі, а також живуть у літературі, мові та казках. Наприклад, бог Перун вишивається на парубоцьких сорочках у вигляді дубового листя. Прямий хрест уособлює сонце та Творця, чоловіче начало, а косий хрест - Місяць та жіноче начало. Квадрати та ромби символізують землю та поле, крапочка усередині ромбу - засіяну ниву. Свастика (хрест у русі) означає "щастя". Калина - оберіг української родини, символ роду.

 

Наші предки були землеробами, їхнє життя дуже залежало від врожаю та плодючості ґрунту. Тому вони шанували рідну землю - Матір і приносили їй дари. Таким чином любов до своєї землі трансформувалась у любов до рідного краю, до свого села, а згодом - Вітчизни і України. У розумінні українців Земля - це Мати і держава, а не лише ґрунт та поле.

 

Шануючи богів та духів, прадавні українці прагнули жити в гармонії з природою, як і сьогодні, вони бажали щастя і любові, хотіли добробуту і процвітання, прагнули гармонії зі світом.