Кропивницькі туристи відкрили для себе палац Вінберга на Олександрійщині (ФОТО)

12 окт 2021 18:03 806 0 Культура
Кропивницькі туристи відкрили для себе палац Вінберга на Олександрійщині (ФОТО)
 
Таємничий палац Вінберга
 
У рамках проєкту селфі-тур «Кіровоградщина – мандруй у минуле» журналісти, блогери та фахівці туризму відвідали на днях палац Вінберга.
 
Величезна будівля, чудовий пам'ятник архітектури, побудований в пізньому готичному стилі. Його точна копія перебуває в Санкт-Петербурзі і є відомим будинком-музеєм. Але про замок в Ясинуватці мало хто знає. 
 
 
Але давайте все з початку…
Село Чумпалово засноване в першій чверті ХІХ ст. Першими поселенцями були селяни, переселені поміщиком Валентином Володимировичем Анненковим (штатний ротмістр із Талої Балки). На одному з хуторів – Морозівському - були вже селяни. Цей хутір розташовувася за 4 км від села, другий хутір розлігся над Інгульцем і мав назву Юнкановка, третій хутір був біля станції Пантаївка, який в даний час зник. Земля тут і в наш час називається хутором. За переписом населення за 1859 рік всього дворів нараховувалося 56, в них проживало 225 чоловіків і 225 жінок. За переписом населення за 1886 рік всього дворів 132, і в них проживало 385 чоловіків і 373 жінки.
Існує декілька легенд про походження назви села. 
 
 
 
Жив собі чоловік, запорізький козак, на ім'я Федір Доброволя. Ходив у походи, воював, обороняв Україну від ворогів. І ось одного разу отримує він звістку, що татари напали на село, в якому жила його сім'я. Батько, мати та молода дружина загинули, а двійко маленьких діточок, син Марко та дочка Оватка врятувалися, і тепер поневіряються по чужим людям. Попрощався Федір зі своїми братами козаками та поїхав у своє село шукати дітей. Коли приїхав, то побачив, що від села залишилось одне згарище. Все, що можна, бусурмани забрали, знищили, спалили. Знайшов він сина та доньку і поїхав у світ шукати собі та дітям місця, де можна поселитись. Довго їхав, оглядав місця, і всі вони не припадали йому до серця. А тут під'їхав – поле неозоре, де можна вирощувати хліб, річка глибоководна, де повно риби, плавні, де можна ходити на полювання. Тут він і побудував собі дім. А коли проїжджі чумаки запитували в нього, хто живе на цьому хуторі, то Федір відповідав: «Я, син і Оватка». З того часу і почали називати це поселення Ясиноватка.
 
 
Інша версія. 
Дочка Валентина Анненкова та дружина генерал-майора Вінберга Єлизавета висадила алею ясенів, і з того часу почали називати те місце – Ясинуватка.
 
Хто такий Вінберг?
Народився Василь  Федорович  Вінберг у 1832 році. В 1851 році став корнетом лейб-гвардії Кірасирського полку. 1853 р. – поручик. 1957 р. – ротмістр. 1863 р. – полковник. 1883 – 1884 рр. – брав участь у Польському поході. Нагороджений багатьма орденами і відзнаками. В 1872 році став генерал-майором. 1877 – 1878 рр. – брав участь у російсько-турецькій війні. В 1899 році став генералом від кавалерії. З 1901 по 1911 роки – член військової ради. З 22.01.1911 р – у відставці. Одружився на пані Єлизаветі Валентинівні, правнучці І. Боровського, якому належало на початку ХІХ ст. село Ясинуватка.
 
Також існує декілька версій появи палацу у селі. На сьогодні жодних архівних документів не збереглося про дати його будівництва. Лише відомо, що наприкінці 19 століття палац належав Вінбергам. Стиль будівлі - еклектика з елементами неоготики (такою можна було вважати башту).
 
Десь в 20-х роках минулого століття там було розміщено школу, потім інтернат. У повоєнний період для інтернату збудували інший корпус, а тут був спальний гуртожиток. 
У 1997 році сільрада (яка розташована у сусідньому селі Бандурівка) віддала будівлю у оренду новоствореному жіночому монастирю УПЦ КП.
За словами місцевих жителів, монастир довів палац до зубожіння – були зрізані й продані на брухт усі металеві деталі: балкони, балки, ковані ворота, а у 2004 році тут сталася велика пожежа, яка залишила, від колись величної споруди, голі стіни. Настоятелька монастиря після пожежі кудись зникла. 
 
 
У 2007 році Бандурівська сільська рада розірвала договір із УПЦ КП. Пізніше будівлю передали в оренду момнастирю УПЦ МП, що розташований недалеко, у селі Диківка. Але і вони не зберегли цю історичну пам’ятку.
 
Також окрасою цієї загадкової будівлі є козацький дуб, якому вже понад 400 років.
 
У рамках проєкту селфі-тур «Кіровоградщина – мандруй у минуле», яке організовано Департамент культури та туризму Кіровоградської ОДА  та Гончаренко Центр Кропивницький. education and culture, ми будемо і надалі знайомити Вас з маловідомими, але визначними пам`ятками історії та архітектури Кіровоградщини. Адже без минулого немає майбутнього.
 
 
 
ФОТО і текст Ірини Лягул 
 
 
 
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий