Сім років тому Лисичанськ звільнили від окупантів
У цей день, 24 липня, сім років тому над Лисичанськом знову замайоріли українські прапори. Після запеклих боїв українські війська звільнили місто від бойовиків УНР, інформує у ФБ Управління СБ України у Кіровоградській області.
Наші військові звільнили місто від російських терористів. Його жителі надовго запам’ятали цей липневий день, коли закінчилася окупація. Після кількох місяців «руського миру» Лисичанськ нарешті повернувся до мирного життя.
Але навіть зараз співробітники СБУ дбають про безпеку містян, адже про окупацію досі нагадують знайдені схрони бойовиків з російською зброєю, яка готувалася для терактів і диверсій.
Ми пам’ятаємо заради чого боремося і кого захищаємо. Слава Україні!
Довідково
Бої за Рубіжне, Сєверодонецьк і Лисичанськ тривали у червні-липні 2014 року під час війни на сході України. У період 20-24 липня українські сили Антитерористичної операції, зокрема батальйон «Донбас» та 24-та механізована бригада, вибили бойовиків і відновили українську владу у містах.
Передумови
З 22 травня Лисичанськ перебував під владою бойовиків з маріонеткового утворення «Луганська народна республіка».
10 липня 2014 під Сіверськом точилися бої за участі 1-го штурмового батальйону 24-ї мехбригади.
Перебіг подій
3 червня 2014 року бойовики підірвали залізничний міст, який зв'язував колишнє підприємство «Лисичанська сода» з промисловим майданчиком, розташованим на іншому боці ріки Сіверський Донець.
19 липня поблизу Лисичанська, рятуючи життя екіпажу, викинув гранату з БТРа солдат 95-ї бригади Владислав Кузнєцов. Вибухом Кузнєцову понівечено кисть правої руки, зазнав численних осколкових поранень.
20 липня українська армія увійшла в місто Рубіжне. Місто вважалося стратегічно важливим транспортним вузлом. На 20-21 липня підрозділи Нацгвардії та Збройних сил України проводили операцію з блокування міста, перекриваючи таким чином шляхи постачання зброї та техніки з Росії.[4] РНБО повідомляло, що в результаті боїв в районі Лисичанська, Рубіжного, Сєверодонецька члени незаконних збройних формувань спробували прорватися з оточеного Лисичанська колоною техніки, повторивши маневр під Слов'янськом, але зустріли опір українських сил і були вимушені повернутися до заблокованого міста. Вони потрапили у вогневий мішок, і як результат, три одиниці техніки бойовиків згоріли на місці. РНБО повідомляло, що українські військові захопили у полон 35 бойовиків, серед яких більшість громадян Росії, зокрема, з Кавказу.
Вранці 22 липня бойовики на 300—400 автомобілях, викрадених у населення та зі стоянок, під охороною РСЗВ «Град», масово тікали з Лисичанська та Сєвєродонецька.
22 липня було визволено Сєверодонецьк.
22 липня 2014 після визволення прилеглих Сєвєродонецька та Рубіжного було розпочато бої за Лисичанськ.[7]
22 липня під Сєвєродонецьком на мосту через Сіверський Донець в районі заводу Пролетарій бойовиками був обстріляний автобус, який віз біженців до Москви. Один чоловік помер від серцевої недостатності.
Аби зупинити сили Антитерористичної операції 24 липня 2014 року бойовики батальйону «Прізрак» під проводом Олексія Мозгового підірвали автомобільний міст між Лисичанськом і Сєвєродонецьком. Відтоді сполучення між двома стотисячними містами було ускладнене.
23 липня комбриг Павло Півоваренко на околиці Сєвєродонецька віддав наказ командиру БТРа Павлу Плужнику увійти до Лисичанська та зайняти оборону. На підтримку рушив танк Макарова та БМП із десантним розрахунком підполковника Василя Спасьонова, бійці Нацгвардії. У танку, в складі якого, крім Макарова були механік Олексій Колян та навідник-оператор Юрій Боштан, було лише 3 кумулятивні снаряди, за 10 хвилин встигли з іншого танка перебрати ще 15 набоїв. Танк, БМП та 30 піхотинців почали входити до міста. БМП пошкодило мінометним обстрілом, танкісти цього не побачили та рушили вглиб Лисичанська. В ході міського бою танкісти знищили ворожий БРДМ та 5 членів проросійських формувань. У ході бою було знищено 4 мінометні розрахунки та снайпера — загалом до 40 бойовиків. Завершивши бій, танкісти повернулися до БМП, там лежав поранений командир із Нацгвардії, два вбитих гвардійця, підполковник Спасьонов ховався обабіч дороги від пострілів ворожого кулемета. У подальшому бою Богдан Макаров був важкопоранений, а тіло Василя Спасьонова знайшли через тиждень. У бою за Лисичанськ загинув також Олександр Радієвський, командир 21-ї бригади НГУ.
24 липня о 22:20 над Лисичанськом замайорів український прапор.
26 грудня 2014 року на опорному пункті поблизу Лисичанська українські бійці виявили та знешкодили диверсійну групу терористів. Бандформування, зі снайпером у складі, намагалося підійти до українських позицій вночі. Військовики вчасно помітили диверсантів, вогнем із автоматичної зброї їх загнано на мінне поле, 11 осіб загинули, ще двох полонили.
