Кіровоградщина: Сторічна мешканка Турії розповідає про голод у своєму селі (ВІДЕО)

 

Експедиція єтнопроєкту "Баба Єлька" у ФБ демонструє відеозапис розповіді Ярини Третяк, де вона пригадує своє життя і Голод у селі Турія на Новомиргородщині.  

 

100-річна Ярина Третяк розказує про Голодомор:

 

"Їли, і жаби їли, і горобці, хто шо мог...  Рогіз їли ми. Гички потроху мати було накрише, та в нас корова доїлася, та возьме два бутлі молока, продасть та прийде і напече млинців, а ми вже з братом із вакації цвіту нарвем, вона добавить, шоб більше було. А баба у колгоспі пекла хліб та хоч як балабушку вкраде, та нам дасть. А вони вже батьки самі покушають потрошку, а то мені оставляють, шоб я їла. 

 

Зерно закопували люди, кожен ямку викопає, мішок чи два... І картоплю закопували, шоб не забрали, а вони штирі поробили жилізні і штрикають, поки не найдуть... 

- Скільки було у вашій сім"ї дітей?

- Двоє  - брат і я. Мати хворіла, вона з больниці не вилазила і операцію зробили їй. Повикидали з неї все. 

 

Батько робив коло коней, а мати слаба, мало шо робила, вона не могла. 

- Що стало причиною голоду? 

 

 

- Голоду? Ох, як я забула. Та Сталін зробив голодовку. Тут людей обіжав, де шо закопано, усе та на Москву правив. То Москва голодовки не знає, а Україна знає голодовку, о. І на Москву яке чи рядно чи шо, борошна якого куплять. То в їх було шо мінять. Казав мій батько, надів нову сорочку, якби хто хлібину поклав... Із войни прийшов він, чотири годи в плєну був, баба вже й обід зробила, приходить і каже: пустите на ніч? Нє, синок, не пустю, бо в мене сім"я велика. - А соломки підстелите? А баба каже: я осьо до Уласа, до сусіда. А батько каже: мамо, я син ваший! А та баба брик, та спасали ту бабу, матір його. 

- Це він з якої війни прийшов?

- Не здругої, а з первої, чотири годи в плєну був у німців. А тоді він як признався... Вона і обід уже зробила, шо його немає чотирі годи, а він приходить. 

Та тоді оженила. 

- А як оженила?

- Баба, мати моя в економії жила, вона її знала. Та каже: "вона мені понаравилася". У мене мати красіва, Одарю, каже, візьми. Він не отказався, узяв, і так вони прожили. Батько вмер у 40-му, а мати ше год двадцять жила без його. 

 

 

ПРО БАТЬКА

"Був на конюшні конюхом, він і не хотів у колгосп іти, а дід і баба, батьки, пішли зразу в колгосп і вони його день і ніч благали, шоб ішов у працювати у колгосп, а він не хотів. А потом согласився. 

- А чому він не хотів іти в колгосп? У нього було своє господарство? 

- Чось він не хотів іти. А потом... як же ж... здать же ж треба коні, геть усе майно в колгосп. Він узяв коня, повозку, упряж, поїхав у колгосп здать. Здав і коня, повозку, упряж, один батіг приніс додому, та впав на подушки, та плаче сильно. Хитрі, та попродали, та гроші взяли. А він у колгосп здав... А та коняка... Кінь голову несе красіво, та всім понаравився, усі беруть його кататься. А він їде та повертає у двір, а батько побачив, та плаче... Та той кінь побув дві неділі та здох. 

- А як його звали, того коня? 

- Буланий. 

 

 

ПРО РОЗКУРКУЛЕННЯ

- Куркулі були, вважалося, шо вони багаті. 

- Ваш батько не був куркулем?

- Нє, батько бідняк. А куркулі визнані вредітілями. На висєлки висилали. 

- Були такі, кого висилали з села?

- Багацько висилали. 

- Пам’ятаєте їхні прізвища?

- Та я вже забулася. 

- А були насправді вони вреділіями?

- Не розберу я, до чого воно.

- Були вони вредітілями чи нє?

- Були такі, кого висилали?

- Ой, я забула, куди висилали.

- На Соловки може?

- Так і пісню придумав чоловік, його забирають, а він заспівав: "Соловки, Соловки, я вас не боюся, через год, через два додому вернуся". 

- А чого його забирали?

- Бо він куркулив, у колгосп не хотів іти. 

- А вернувся він чи нє?

- Ой, я вже забулася. Та багато забирали, багато. Хто мав конячку, вівці, це щитали, шо він куркуль. То забирали мущин, а бабів нє, не брали. А ті, шо уперед у колгосп уписалися, активісти такі вони великі, доручено їм находить хліб, де людина закопала, та забирають, та на Москву правлять. Обіжали. Де яка тряпка.. Мені дала тітка, платочок подарувала на минини. А він бере той платочок, а той платочок до себе тягну, а він до себе. А мати начала казать: нашо ви дитину розстраюєте, її баба подарувала на день рождєніє. Та він пустив, та я забрала той платочок. 

 

 

ПРО ОСВІТУ

- А ви в школу ходили?

- У восім год. 

- Скільки класів закінчили?

- Чотири, два годи в первому була, така грамотяка була. 

 

Ше я ходила у школу до четвертого. Батько мене не пускав у школу: "Буде дев’ять год, та тоді піде. Бо до школи далеко було. Та пішла я не у вісім, а в дев"ять год. Мене - схочу, піду, а не схочу, то не піду. Такі корзинки були маленькі, там книжки і зошити. Наливає мати мені чвертку молока. А батько питає: а скільки у вас перервів, я кажу: чотирі, а він каже: ну давай їй чотири пиріжки, а кажду перерву пиріжок треба перервать..."

 

Експедиція проєкту "Баба Єлька" у с. Турію Новомиргородського району 12 червня 2021 року.