Андрій Назаренко розповів, що йому пообіцяв Зеленський перед призначенням на посаду

12 нояб 2020 12:09 3115 0 Политика
Андрій Назаренко розповів, що йому пообіцяв Зеленський перед призначенням на посаду
 
Хто такий Андрій Назаренко?
 
Очільник області розповів, що йому пообіцяв Зеленський перед призначенням на посаду
 
27 листопада минає третій місяць роботи на посаді голови Кіровоградської облдержадміністрації Андрія Назаренка. Він перший за багато останніх років, кого особисто приїхав представити Президент. То хто такий Андрій Назаренко, що його пов’язує з Кіровоградщиною і яким він бачить розвиток регіону – читайте в інтерв’ю.
 
– Ви – людина не нова в області, але попри це, крім інформації з вашої офіційної біографії на сайті облдержадміністрації, про вас практично нічого не відомо.
 
– Родом я з Одещини. І хоча в біографії вказане село Тузли, насправді народився я в маленькому селі Безіменка. А записали Тузли, бо там був пологовий.
 
Коли мені було п’ять, батькові запропонували роботу директором школи в селі Рудня на Київщині і ми переїхали. Там я пішов у перший клас. До речі, в школу мене віддали на рік раніше, без підготовки. 
 
От і вийшло, що школу я закінчив раніше, раніше і вступив до вишу.
Правда, коли я був чи то в четвертому, чи в п’ятому класі, батько пішов із посади директора школи – йому запропонували стати заступником директора на підприємстві.
 
Мама все життя пропрацювала у дитсадку. П’ять років тому її не стало…
 
Знаєте, я дуже любив наш сімейний Святвечір. Ми з батьком і братом завжди готували 12 страв, а мама – найкращу у світі кутю. Вона ж із Одещини родом, а там своя, особлива, кухня. Коли мами не стало, я більше не їв такої смачної куті.
 
– Ви навчалися у виші, який прийнято вважати «мажорським»…
 
– Так, хоча я не мажор і в мене звичайна середньостатистична сім’я. Вступити до Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка було везінням.
 
Дійсно, тоді вже студенти приїжджали на навчання на власних машинах, у них були перші телефони. Не так то-тально, як зараз, але мажори були.
 
А я жив у гуртожитку. Студентські роки були, як у всіх: яскраві, веселі… До речі, справжні друзі в моєму житті за-лишилися саме з тих часів.
 
– Спеціаліст міжнародних економічних відносин, перекладач із корейської мови. Чому корейська?
 
– Це окрема історія. Найпрестижнішим завжди був англомовний факультет. Я хоч і закінчив школу з відзнакою, але розумів, що моя сільська «золота» медаль і така ж медаль дітей, наприклад, із Києва – це різні медалі. Плюс, поки я визначався, найкращі, найпрестижніші напрямки порозбирали. Залишився корейський і ще кілька. Я ризикнув і пішов на корейський. І жодного разу не пожалкував. Потім п’ять із половиною років пропрацював у Посольстві України в Республіці Корея і це просто безцінний досвід.
З цією країною у мене було пов’язане практично все подальше життя. 
 
Як, мабуть, і з Кіровоградщиною зараз. Тут я в 2011-му познайомився зі своєю дружиною. Тут живе моя теща. І зараз ми всією родиною з Києва після призначення переїхали сюди. Син Іван ходить у місцевий дитячий садок.
 
– Окрім дружини з Кропивницького, що ще вас пов’язує з Кіровоградщиною? 
 
– Майже рік у 2010-му я працював керівником Кіровоградського регіонального центру з інвестицій та розвитку, а потім мене призначили начальником регіональної служби охорони і реставрації пам’яток містобудування та архітектури. Там пропрацював майже три роки.
Центр на той момент був абсолютно новою структурою, тому моє завдання було створити і налагодити його роботу.
 
У регіональну службу мене запросив голова обласної ради. На той момент необхідно було провести інспекцію оренди приміщень, які належать облраді. А це в основному будівлі в центральній частині Кропивницького. Домогтися, щоб орендарі сплачували за реальними розцінками. Мені це вдалося.
 
 
 
Коли очолював службу, походив підвалами деяких будівель на Дворцовій у Кропивницькому. Будинки, між іншим, стоять без фундаменту – просто на піску. Підвали там зроблені арками. Вони високі. Будувалися так, щоб людина могла ними пройтися, сидячи верхи на коні. От ви знали про це?! 
 
Взагалі сам Кропивницький, Кіровоградщина насправді дуже цікаві в туристичному плані. У нас є чимало об’єктів, гідних уваги. Але ми якось дуже скромно їх презентуємо або й взагалі не помічаємо. Це потрібно змінювати. Особливо зараз, у час карантину, коли внутрішній туризм став дуже популярним. 
 
– Ви навіть публікували кілька відео #МандруйКіровоградщиною…
 
– Зізнаюся, я був приємно вражений, коли, наприклад, побачив парк у Приютівці – це майже Межигір’я. Проєкт «Чорний ворон» і його туристичні локації – не менш цікаві. Хочу об’їздити всю Кіровоградщину і показати всім, наскільки область гарна.
 
– Який наступний об’єкт плануєте показати?
 
– Ще не знаю. Але, думаю, щось особливе й унікальне є в кожному районі. Зараз планую активно їздити по територіях. Вибори закінчилися – всі повертаються до нормального життя і роботи.
 
– Ви згадали про райони. Як далі бачите роботу з огляду на адміністративно-територіальну реформу, коли замість 21 буде всього чотири адмінодиниці?
 
– Зараз вся Україна чекає на прийняття закону, який урегулює юридичні тонкощі реформи. Минулого тижня Верховна Рада вже проголосувала за нього у першому читанні. Далі будемо розуміти в цілому алгоритм роботи. До речі, важливе питання в цьому контексті – подальше забезпечення роботи районних лікарень. Логічно, що медзаклади мали б перейти у власність об’єднаних громад. Але, як ми бачили на останній сесії облради, є райони, які не погоджуються на таку зону відповідальності і хочуть передати ЦРЛ в область. Тоді у мене виникає запитання: держава забезпечила ОТГ фінансами, чому ж вони сприймають лікарні як баласт?
 
 
– Робота медичної сфери зараз – номер один через коронавірус. Як вдається управляти всіма процесами?
 
– Непросто. Епідситуація погіршується з кожним днем. І з кожним днем ми бачимо, що місць у лікарнях не вистачає, що бракує кисню і т.п. Але ж про все це можна було подбати ще пів року тому. Тобто напрацювати план дій, як діяти в умовах, коли на добу маємо 20 хворих, 50, 100, 200… Однак цього ніхто не зробив. Коли постало питання, ми спочатку врегульовували всі моменти в ручному режимі, бо тільки так це можна було зробити, але паралельно готували системний алгоритм. Сьогодні ми, наприклад, знаємо, що будемо робити далі. Так, усе впирається у фінансування, але маємо розуміння і Президента, і уряду в цьому питанні.
От дивіться, ще навесні меценати придбали необхідну техніку для проведення ПЛР-діагностики в обласній лікарні. Коли я прийшов на посаду, за кілька тижнів мені зателефонувала Людмила Шубіна і розповіла, що лабора-торія не працює. Я запитав, що потрібно для цього зробити, і ми зробили! Мені не зрозуміло, чому це питання сто-порилося раніше.
 
 
– З приводу тих, хто очолював область до вас. Ви прийшли на посаду очільника Кіровоградщини не після чергової зміни влади, а після людини, яка, ймовірно, брала хабарі у великих обсягах. Тобто центральна область стала чорною плямою на карті України. Чи ставили вам першочергові завдання відбілити цю пляму, чи може ви для себе ставили?
 
– Все, що відбулося, – це дійсно удар по іміджу області. Такий арешт уперше за історію. Відбілити пляму – такого конкретного завдання не було, але це і так зрозуміло. Хочу повернути довіру людей до влади. І я це роблю. Голова облдержадміністрації Андрій Назаренко абсолютно відкритий. Перше моє рішення було знову зробити публічними апаратні наради, я створив сторінку у Фейсбуці, люди мені пишуть.
 
– А про що вам пишуть?
 
– Про все: десь тече дах, десь трубу прорвало, хтось просто вранці бажає гарного дня, хтось просить допомогти вирішити бюрократичні проблеми... Багато людей писали, наприклад, де можна купити смачні квашені помідори, коли я розповів, що пішов на ринок, а там був маленький вибір. Мені подобається, що зараз завдяки соцмережам є жива комунікація з людьми. Також є Телеграм-канал, де я публікую оперативну інформацію.
 
 
– Чи змінилося ваше бачення та розуміння керувати до обрання і після, коли ви вже кілька місяців керуєте областю?
 
– Звичайно. Сім років тому я міг прийти до голови облдержадміністрації і розповідати про ті чи інші проблеми. Зараз – приходять до мене. 
 
– Ви йшли на посаду з конкретними задачами. Що вдалося реалізувати, що вже може в процесі, а що лишаєте на наступний рік?
 
– Коли у мене була співбесіда з Володимиром Олександровичем (Зеленським. – Ред.), ми обговорили основні моменти мого бачення розвитку Кіровоградщини. Йому вони сподобалися. Скажімо, у нас вони співпали. І після цієї розмови, я зрозумів, що стану головою області. Не знаю, як це пояснити, хоча ще багато чого могло змінитися, але я відчув. Ми говорили про те, що область має значний потенціал. У наших надрах є майже вся таблиця Менделєєва. І моє завдання полягає в тому, щоб залучати сюди інвесторів. Президент мені пообіцяв підтримку. А я пообіцяв, що буду «інвест-нянею»: потенційного інвестора я готовий водити за руку, все показувати, аби тільки він відкрив тут підприємство, створив робочі місця. А якщо буде розвиватися нове підприємство, відповідно навколо нього оживатиме і територія. Без інвестицій у видобуток корисних копалин я не бачу розвитку регіону. Наступний крок після видобутку – виробництво.
 
Така робота, зрозуміло, довготривала і вона є складовою різних програм. У тому числі антикризового плану, який ми актуалізували разом із бізнесом і громадськістю.
 
Також зараз є запит на кампанії з підтримки місцевих товаровиробників. Пам’ятаєте, була програма «Купуй кіровоградське»? В умовах коронакризи сам бізнес пропонує її відновити.
 
Наприклад, маємо кропивницьке підприємство «Radiy LED», яке виготовляє сучасні, конкурентні, енергоощадні світлодіодні світильники. Зараз є запит на подальшу реалізацію програми з освітлення Кіровоградщини. Так от, можна провести колаборацію, поєднавши потребу наших громад і продукцію місцевого виробника.
 
– До речі, ви озвучували бажання чи ініціативу про залучення в Кропивницький компанії «Мак Дональдз». Називали її маркером загалом для інвесторів.
 
– Прийнято вважати, якщо компанія «Мак Дональдз» заходить на ту чи іншу територію, то це є сигналом для іншого бізнесу, що ця територія є інвестиційно дружньою. На даний час ми в процесі переговорів.
 
– «Колізей» – ще один проєкт, про який ви говорили.
 
– Мені дуже хочеться, щоб на Кіровоградщині був об’єкт, який стане центром спортивного життя. Я вам більше скажу, архітектор уже розробив графічний проєкт такого мультиплексу. Тож у цьому напрямку теж ведеться робота.
Єдине, що може сповільнити його реалізацію, це коронавірус і криза через епідемію. Але будемо вірити у краще.
 
– Що б ви побажали читачам?
 
– У теперішніх умовах – здоров’я. Знаю, багато жителів області, України втомилися від постійного інформаційного тиску про коронавірус, але такими є наші реалії зараз. Тому слід берегти себе і налаштовуватися на те, що пандемія все одно мине і ми повернемося до звич-ного життя. Але при цьому варто не забувати, що наша безпека – у наших руках.
 
Ірина Лягул
 
 
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий

vip клиент