Кіровоградщина: Говоримо про плюси і мінуси децентралізації

11 сент 2020 15:02 641 0 Политика
Кіровоградщина: Говоримо про плюси і мінуси децентралізації
 
Олександр Корінний: «Всі послуги для людей мають бути на рівні громади»
 
Як одним реченням пояснити людині, котра вперше чує про децентралізацію, що воно таке? Мабуть, найпростіше сказати про гроші та відповідальність. Більше грошей залишається у місті та селі, котре стає об’єднаною громадою, але й зростає відповідальність за фінансування і розвиток місцевих медичних, освітніх та інших об’єктів. 
 
У жовтні в Україні вперше пройдуть місцеві вибори, які мають підвести умовну риску під реформою децентралізації. На Кіровоградщині це означатиме утворення трьох районів замість двох десятків, і одним з них буде Новоукраїнський. Саме тут створилася одна з перших в Україні об’єднаних територіальних громад. Більше того, її очільник Олександр Корінний є також головою «Асоціації об’єднаних територіальних громад» України. Тому саме у нього ми розпитували, чого слід очікувати людям від виборів і які наслідки для Новоукраїнки матиме перетворення її на центр нового великого району.
 
- Як на Вашу думку зміниться статус міста та життя людей після об’єднання Новоукраїнського, Маловисківського та Добровеличківського районів?
 
- Перш за все я би хотів, щоб законодавець вніс ясність у питання, якою буде роль нового району та повноваження депутатів районної ради. На жаль, сьогодні про це нічого у законодавстві не сказано. Ані про функції, ані про джерела фінансування. Тому найгірший сценарій для нас, для місцевого самоврядування, що завтра скажуть: «Це ж ваша спільна власність, наприклад, районна лікарня. От беріть її та й фінансуйте!». І не тільки лікарню, а ще й апарат районної ради, який її буде обслуговувати.
 
- Йдеться про відділ охорони здоров’я?
 
- Ні. Увесь апарат ради – голова, заступники, юристи, виконавці, які будуть збирати сесії. Я не розумію, де вони візьмуть гроші на зарплати, якщо це бюджетом не передбачено взагалі.
 
- Чи було логічним «порізати» райони сьогодні, не маючи розуміння яка у них буде функція?
 
- Я дуже сподіваюся, що центральна влада поведе себе чесно і після місцевих виборів внесе зміни у Конституцію та взагалі ліквідує районний рівень як такий. На сьогоднішній день три із чотирьох всеукраїнських громадських асоціацій «за» те, щоб районного рівня взагалі не було. 
 
- Але ж як працюватиме система?
 
- Все дуже просто. Є об’єднана громада, тож всі її функції максимально задовольняють потреби місцевих мешканців. Первинна медицина, дошкільна освіта, заклади середньої освіти, соціальний захист, безпека, благоустрій – це все має бути в громаді. Людина має прийти у Центр надання адміністративних послуг, написати заяву і всі свої питання вирішити. Все інше, що стосується держави і префекта, як представника Президента і центральної влади, має бути на рівні області. У нашому випадку у Кропивницькому. Це моя думка. Натомість районний рівень влади сьогодні у підвішеному стані. Які будуть їх повноваження? Чи варто йти і балотуватися у депутати районної ради? Люди розгублені. Але у Конституції райони прописані, тож для легітимного проведення місцевих виборів загалом їх треба проводити і у районні ради також.
 
- У нових районах, які утворяться по всій Україні, вже не буде населених пунктів поза межами територіальних громад? Всі будуть включені до цих об’єднань? 
 
- Наразі в Україні є громади, які вже сформовані. Більша частина з них давно провели у себе вибори та мають прямі бюджетні відносини з державою. Деякі створилися півроку або рік тому і досі ще не отримали всіх повноважень. Але після виборів у жовтні всі вони стануть повноцінними громадами. Ті, хто не утворив громаду, буде приєднаний до сусідньої, або кілька сіл та містечок об’єднають між собою.
 
Але є негативна історія із реформуванням тих громад, що вже існували кілька років. Понад 120 таких громад зникне. Серед них дійсно були такі, що мають слабку спроможність. Але більшість із них – це громади із середнім або високим рівнем спроможності, які відповідають всім нормативам: по площі, по кількості дітей. Вони б мали і далі спокійно існувати, але їх вирішено знищити. Їм говорять: «Вас більше не буде! Ми вас приєднуємо до великого міста, яке в реалізації реформи досі ніякої участі не брало».
 
Я б зробив закон про банкрутство для громад і сказав: «Є ще п’ять років – працюйте. Ось ваші показники і надходження податків. Не витягнете ці критерії – на наступних виборах такої громади не існуватиме». А на сьогодні залишили громади із населенням у три тисячі, натомість знищили громади на 7-10 тисяч жителів. Тому люди і виходять на страйки. Вони не вимагають грошей чи відставок – вони просять, щоб їм дали шанс.
 
Від самого початку реформи експерти порівнюють децентралізацію із потягом. Перші громади, які утворилися, їдуть у люксових вагонах СВ-класу. Вони отримали найбільше грошей і підтримки від держави. Ті, хто приєднався пізніше, потрапили у плацкарт. А хто волинив п’ять років, то їх тепер адміністративно об’єднають і вони «їхатимуть» у загальному вагоні навсидячки. На жаль, сьогодні до тих, хто мав їхати у загальному вагоні, приєднують хороші, успішні громади, забираючи у них повноваження, або відрізаючи від громади шматок, як це сталося у Приютівці на Олександрійщині. Включається політика, великий бізнес, який «нарізає» нові громади під себе так, як їм вигідно, де у них землі або підприємства. 
 
Але ж громада, наприклад, Приютівська, вже створена. Сусідньої Головківської сільської ради вже немає. Все майно на балансі Приютівської ради. Тепер від неї відрізають шматок і приєднують інший з іншої сторони. Для мене взагалі є нонсенсом розрізати громаду навпіл. З одного боку громади люди мають зареєстровані бізнеси і вони є джерелом надходжень. З іншого боку побудували амбулаторію і зробили дорогу. Будували громаду. Тепер все розділили. Бізнес пішов в одну сторону, а соціальна сфера без фінансування залишилась в іншій стороні. І як їм тепер бути?
 
- З огляду на ситуацію у Новоукраїнському районі, чи вигідно ОТГ, щоб відбулося об’єднання із Малою Вискою та Добровеличківкою?
 
- У будь-якому варіанті об’єднання, створення нових «великих» районів викликає у людей нерозуміння їх функцій і потенційно створює незручності. Не потрібно робити з цього політичний піар, потрібно аналізувати ситуацію. Оскільки фіскальні структури, СБУ та інші служби розташовані у Новоукраїнці, а також враховуючи кількість населення у нашому місті, ці фактори об’єктивно визначають Новоукраїнку як центр. Дороги між нами, звісно, погані, тож потрібно будувати гарну логістику, спускати всі послуги для людей на рівень громади, щоб вони не їздили туди-сюди.
 
Починаючи з 2017-го року я завжди говорив, що для нас є прийнятними два варіанти – або приєднання до Кропивницького, або створення власне Новоукраїнського району. Як кожен житель Новоукраїнки я звичайно «за» те, щоб центр був у нашому місті. І я завжди буду проти того, щоб місто увійшло до району із центром у Голованівську. Адже всі наші діти їдуть навчатися у Льотну академію, у педагогічний чи національний технічний університет. Наші люди звикли їздити електропотягом на ринок у Кропивницький, аби продати курку чи яйце. Якщо є серйозні проблеми зі здоров’ям, то люди їдуть у дитячу обласну, кардіодиспансер чи онкодиспансер. Та й на заробітки більшість людей їздить в Кропивницький. Історично інфраструктура вибудувана так, що ми тісно пов’язані із обласним центром. Навіть електропотяг їде в іншу сторону від нас тільки до Помічної. Тому нас точно не треба було приєднувати до Голованівського району, як про те говорилося. Добре, що ми не включені у той район. Це мудре рішення. Але новий район буде дуже розтягнутий, довгий, з великими відстанями від одного краю до іншого.
 
Сподіваюся, що людям на рівні району не треба буде їздити за якимись довідками. Депутати раз чи два на місяць з’їдуться на сесію – то не проблема. А якщо простий громадянин не зможе отримати всі послуги в громаді і йому доведеться їхати в район – це буде катастрофа. Та й депутатам, якщо у них будуть повноваження, доведеться постійно ніби сидіти на бомбі уповільненої дії. Наприклад, вирішувати, куди витратити кошти – на лікарню у Новоукраїнці, Малій Висці, чи Добровеличківці. Це буде постійний конфлікт! Тому я переконаний, що заклади медицини районного рівня має курувати область. Вони мають стати незаангажованим експертом у цьому питанні, взяти статистику, об’єктивно подивитися на стан речей і сказати що, як і де має функціонувати. Не можна одним давати усе, а інших закривати. Неважливо, на якій території.
 
- Якщо на рівні району комунікація між різними партіями та групами впливу буде відбуватися у раді, то що стане майданчиком для спілкування між очільниками об’єднаних територіальних громад?
 
- Я думаю, що найкращий майданчик – це асоціації органів місцевого самоврядування. Їхня роль має бути визначальною зокрема у вирішенні питання розподілу державної субвенції, коштів від центральної влади, які приходять у район.
 
Це болюче питання, адже цього року ми вперше за шість років як громада залишилися без прямої підтримки держави. У нас було три субвенції: кошти із Державного фонду регіонального розвитку, долю якого вирішує обласна комісія, далі субвенція на розвиток окремих територій, або так звана депутатська субвенція, долю якої вирішує персонально обраний від території депутат, і третя, єдина справедлива і правильна субвенція, це кошти на розвиток інфраструктури громади.
 
Люди об’єдналися, взяли на себе повноваження по освіті і по інших сферах, і держава давала гроші, залежно від площі громади і кількості сільського населення. Тому раніше будь-яка громада чітко розуміла, скільки вона отримає щороку від держави – два мільйони, три, п’ять, чи сім. І могла на ці кошти планувати розвиток сільських територій. Ми, наприклад, замінили у Мар’янополі покрівлю на школі, відремонтували харчоблок, зробили подвір’я. У селі Воронівка зробили дитячий садочок. Ми за ці кошти розвивали сільські території і люди бачили, що децентралізація – це добре.
 
Цьогоріч Кабмін прийняв рішення пряму субвенцію забрати на боротьбу із COVID-19. Нам обіцяли повернути ці кошти зі стабілізаційного фонду, але до сьогодні вони так і не надійшли. Інші дві субвенції працюють, як і працювали. У рік місцевих виборів я називаю це спеціально спланованою політичною акцією. Адже тепер кошти у громаду можуть надійти або від народного депутата, або від голови обласної державної адміністрації. За принципом старої приказки про ворону «Цьому дав, цьому дам, а цьому – на дам!» Тож, місцеве самоврядування вперше за шість років на отримало жодних ресурсів, жодної прямої підтримки від держави. 
 
- Місцеві вибори будуть відбуватися по новому законодавству. Які найбільші загрози, на Вашу думку, несуть нові зміни?
 
- У виборів, що відбудуться цього року, багато ризиків. Ми відходимо від реального народовладдя. Пропорційна система на рівні села чи малого міста – це небезпека. Не штаби партій мають визначати, хто представлятиме громаду села чи міста, а жителі. Вони хочуть голосувати за людей, яких знають. Так має працювати виборче законодавство. Натомість ми змусимо тисячі громад пройти вибори по пропорційній системі вперше за роки незалежності. А визначатиме список тих, за кого люди будуть голосувати, керівництво партійних осередків.
 
Зараз людина, яка могла бути позапартійною і мала право бути обраною, це право втратила. Щоб стати депутатом ради там, де вона живе, вона має йти на поклон до партійного князька, проситися у список на прохідне місце. А там людині відразу запропонують підтримати партію, допомогти з організацією виборів, за офіс заплатити і т.д. У результаті люди проголосують не за тих, за кого хочуть, а за тих, кого їм виставлять штаби. Але найголовніша загроза у тому, що відкликати депутатів теж може тільки обласний осередок партії як суб’єкт подання. А де ж тоді права виборців?
 
Від самого початку реформа місцевого самоврядування була зроблена для повсюдності місцевого самоврядування. А сьогодні тисячі сіл по Україні не отримають свого депутата у раді. А значить не отримають можливості впливати на програми, затвердження бюджетів і на все інше. Якою буде доля маленьких громад, котрі приєднали до великих міст? Політичні партії будуть формувати свої списки із відомих людей, і це будуть жителі центру громади - головні лікарі, вчителі, успішні підприємці. Сільські люди рідко потраплятимуть у списки. І це не є народовладдям. Це просто політична доцільність перемогла здоровий глузд. Я сподівався, що Президент не підпише цей закон, але, на жаль, закон був підписаний і вступає в силу.
 
Ми, як жителі громади, хочемо мати відповідальну і якісну владу. А партійні боси у Києві хочуть владу, яку можуть контролювати. Це можна зробити тільки через пропорційну систему та імперативний мандат. Практично всі парламентські фракції підтримали цей закон, бо їм зручно: вибрали депутата і він починає голосувати, як партія сказала. А я переконаний, що єдина партія, яка має заходити у раду – це місцева партія. В Новоукраїнці – новоукраїнська, у Малій висці – маловисківська. Люди мають приходити і працювати на громаду. А держава має займатися своїми питаннями: війною на Сході, держбюджетом, інвестиціями і т.д. 
 
- Можливо, все ж таки, є і щось хороше у змінах до виборчого законодавства?
 
- Єдиний позитив, який є в цьому законі, це дозвіл голосувати людям, котрі переїхали з тимчасово окупованих територій. Якщо ми говоримо, що ми українці, то люди, котрі повірили в Україну і переїхали до нас, також мають право голосувати на місцевих виборах. Звичайно, вони не завжди інтегровані в громаду, не завжди знають культуру і звичаї, але вони всі громадяни України. Тут тільки треба слідкувати, щоб не було маніпуляцій, бо закон дозволяє змінити адресу голосування і це можуть використати у громадах, де 300-500 голосів будуть вирішальними.
 
- Цієї осені, щоб стати кандидатами, людям доведеться вносити грошову заставу. Як ви оцінюєте таку новацію?
 
- Раніше партії думали, де взяти гроші на вибори, то тепер їм не треба думати. Вони отримають гроші із державних бюджетів, а за рахунок кандидатів зроблять вибори. Тепер в село може приїхати будь-який аграрій, заплатить за людей їхні застави, а потім контролюватиме депутатів. Здравомисляча людина навряд чи піде на те, аби заплатити свої гроші за те, щоб отримати вантаж на шию. Бо ж депутати міської ради – це люди, котрі безкоштовно працюють на розвиток громади. Тепер їм кажуть, щоб вони ще й гроші заплатили, аби взяти на себе цю відповідальність. Уявіть ситуацію, коли до тебе серед ночі приходять люди з місць позбавлення волі і вимагають довідку. Або приходять багатодітні і вимагають допомоги. Або приходять сусіди і вимагають написати характеристику. Це робота і відповідальність. Зробили парк, а не зробили пляж – люди волають. Зробили навпаки – все одно кричать. А тепер депутату за безкоштовне несення цієї відповідальності треба ще й заплатити свої ж гроші.
 
- Чи висували ви пропозиції законодавцям щодо цих моментів?
 
- Так, але на жаль всі зауваження Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад» не були підтримані. Коли до великих міст приєднували вже існуючі громади, ми були категорично проти, бо пропонували наступну модель: всі існуючі громади, оскільки вони є продуктом децентралізації, мають бути збережені. Якщо громада маленька, то підсилюйте її! Втім, тільки сім областей по Україні зробили такі перспективні плани. Наприклад, Закарпатська область, що була колись однією з найгірших за часів Москаля, зараз зберегла всі свої громади. А там, де піддалися політичному чи бізнесовому впливу, чимало громад знищено. Щодо збереження системи районів, то цю ідею підтримала тільки асоціація обласних і районних рад. Ми і асоціація міст були проти, бо виступаємо за нову систему «громада – регіон».
 
- Може це розглядається зараз як перехідний момент?
 
- Рішення мають прийматися концептуально: «так» або «ні». Не буває нічого більш вічного за тимчасове. І я хвилююся в районному поділі за те, що великі міста, які мали статус обласного центру (міста обласного значення) сьогодні підпадають під вплив районів. Сьогодні мер Кропивницького залежатиме від рішень Кропивницької районної ради. А якщо запустимо бюджети і ресурси через рішення райради, то як такого місцевого самоврядування не буде взагалі. Ось буде Кропивницький район, створений із Кропивницького і Компаніївського. Звідки у раді буде більше людей? Зрозуміло, що з Кропивницького. Якщо маленькі території зрозуміють, що в них нема шансів, то почнуть об’єднуватися і розпочнеться протистояння сільських територій проти міста. Така склалася політична кон'юнктура, що центральна влада спішила, аби провести місцеві вибори. Дуже сподіваюся, що буде можливість поправити конфігурацію районів і громад. Бо турборежим це добре, але він має бути якісним. Поки що ж місцеве самоврядування від виборів у такому форматі не виграє.
 
Розмовляла Вікторія Талашкевич
 
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий