Вікторія Поляновська: Під час карантину діти стали більш самостійними

5 авг 2020 17:00 597 0 Общество
Вікторія Поляновська: Під час карантину діти стали більш самостійними
 
Вимушена ізоляція під час пандемії коронавірусу в багатьох родинах загострила проблеми, пов’язані з на-вчанням дітей. Засвідчили це численні пости відчаю батьків у соцмережах, розгубленість частини педагогів та радість дітей, які сприйняли карантин як додаткові канікули. Але так було не у всіх і не всюди.
 
 
Зокрема, мама трьох донечок та водночас директорка мовної школи «Mortimer» Вікторія Поляновська розповіла нашому виданню про нові ідеї та форми роботи, які зацікавили не лише кропивницьку дітвору, а й їхніх столичних ровесників. Точніше, їхніх батьків, яким не все одно, як і чим займаються їхні чада.    
 
– Спочатку спитаю вас як маму: як змінилися ваші діти під час карантину? Чи вплинула на них зміна шкільних звичок?
 
– Під час карантину моїм донькам, я вважаю, пощастило більше, ніж багатьом дітям, просто тому що їх троє і в них було достатньо спілкування одна з одною. Можна сказати, що це були ніби затяжні вихідні вдома, лише додалося онлайн-навчання в першій половині дня. 
 
До режиму дистанційного навчання під час карантину призвичаїлися швидко, в старших доньок (1-й та 8-й клас) були онлайн-уроки в програмі Zoom кожного дня, в першокласниці з 10:00 до 12:00, в старшої з 10:00 до 14:00. У них були «віртуальні авдиторії», кожен клас мав своє постійне посилання на весь час занять. Тож діти як зранку включалися в навчальний процес, так і спілкувалися з однокласниками під час перерв, приміром, показували нову зачіску, іграшку або молодшу сестричку. В молодшої, до речі, від нашого дитячого садочку щодня були завдання в чаті групи. Іноді доходило до того, що час від часу вона відганяла старшу сестру від монітору та брала участь у роботі першого класу. Гуляти виїжджали на природу, там де небагато людей. Багато часу проводили разом, дивилися фільми. 
 
 
У чому діти змінилися? Стали більш відповідальними та самостійними, тому що в мене, як керівниці альтернативної школи, було дуже багато роботи в цей час, з налаштування робочих процесів, і вони більшість хатніх справ робили самі. Домашні завдання, як і в звичайний час, теж були їх власною зоною відповідальності. Єдине, що домашні завдання робилися на спальній онлайн-платформі, там же були й додаткові матеріали для самостійного опрацювання. Старшій дуже сподобався такий формат роботи і взагалі під час карантину вона «підсіла» на навчальні вебінари та курси і пройшла дуже багато онлайн-навчання з різних сфер, приміром, підготовка до участі в програмі обміну в США (FLEX), курс з написання есе англійською, курс програмування та бізнес-курс для підлітків. Я вважаю це крутим надбанням періоду карантину. Єдине, що надто звикла спілкуватися з друзями онлайн, навіть булочки вони пекли з подружкою у zoom-і, тож адаптація до живого спілкування ще триває, тому запланували психологічний денний табір для підлітків у нашій школі, що розпочинається в серпні. Бо ж комунікативні навички після такого довгого періоду ізоляції варто відновити, не назавжди ж у нас ситуація  з ковідом.
 
 
– Тепер запитання до вас як до керівника альтернативної школи. Чи готова школа до таких викликів? Як би ви оцінили ситуацію в своєму навчальному закладі?
 
– Частково я відповіла на це запитання вище. Я вважаю, що наш навчальний заклад дуже швидко та ефективно перейшов на формат дистанційного навчання. Ми постаралися зробити його максимально комфортним, легким для користування без допомоги батьків та ефективним. У низці предметів, наприклад, в англійській мові, у дітей відбувся навіть більший прогрес, ніж під час звичайних занять у школі. Бо менше відволікалися та активніше використовували інтерактивні вправи. Вдалося опанувати шкільну програму без затримок та відставання, що підтвердила вдала атестація в кінці року. Можу щиро сказати, що нам сподобалося дистанційне навчання, і ми плануємо продовжувати і розвивати цей формат і надалі. До нового навчального року готуємо ще нові фішки та інструменти. Крім того, до нас під час карантину приєдналися дітки з інших міст, в основному з Києва. Їм більше сподобався наш формат живих онлайн-уроків, ніж той формат дистанційного навчання, який пропонувався під час карантину в їхніх школах, у тому числі приватних. Вважаю, що за дистанційною освітою велике майбутнє.
 
 
– Які уроки винесли з карантинної історії самі педагоги і батьки?
 
– Ми зрозуміли, що, якщо є бажання зберегти для дітей тепле спілкування, увагу та якісний навчальний процес, це можливо, в тому числі у нестандартних умовах, і карантин це підтвердив. Зараз є багато можливостей та інструментів, які наближають навчання до кожного учня. Єдине, що потрібно – бажання робити уроки, а процес навчання цікавим. Також важливо мати змогу працювати в невеличких групах для кращого контакту з кожним учнем. Звичайно, невеликій альтернативній школі це вдається легше, ніж великим колективам, бо в нас максимум восьмеро дітей у класі і кожен отримує достатньо уваги вчителів та тьютора (помічника дитини у вибудовуванні власної навчальної траєкторії, простішою мовою, наставника).
Замість післямови хочеться навести один із недавніх постів Вікторії Поляновської у фейсбук. 
 
 
– Дочка порадувала грамотою і хорошими оцінками в табелі! Я ж, незважаючи на те, що керую Альтернативною школою «Мozaїka», де вона вчиться (або навіть, швидше, навпаки, тому що займаюся альтернативним утворенням), за оцінками дочок не стежу і вважаю, що це їх і тільки їх сфера відповідальності. Тому, які оцінки діти отримали, дізналася в кінці року. Похвалила дитину, отримала у відповідь комплімент.
 
Дочка сказала: «Мам, ти можеш курси для батьків по вихованню дітей вести, тому що ти не toxic, а таких батьків мало».
Не знаю поки, як щодо курсів, але те, що я, за твердженням доньки-підлітка, не токсична матуся, було приємно почути.
 
 
Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми «Free Media Programme»
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий