Кіровоградщина: Як під час карантину розвиваються громади

14 июля 2020 11:06 186 0 Общество
Кіровоградщина: Як під час карантину розвиваються громади
 
Соколівська ОТГ: у карантин почали будувати садочок
                 
Під час карантину на території Соколівської об’єднаної територіальної громади, в селі Черняхівці, почалось будівництво дитячого садочка. 
 
На реалізацію проєкту планують залучити більше 30 мільйонів  гривень із бюджетів держави та Соколівської сільської ради. Тривають роботи з підготовки території до будівництва, прокладаються системи водопостачання та водовідведення. Будівельники використовують інноваційні технології, спрямовані на енергозбереження та влаштування комфортного і функціонального простору.
 
 
– Ми реалізуємо проєкт «Велике будівництво» за підтримки Державного фонду регіонального розвитку. Це повноцінне будівництво з «нуля». Ми написали й виграли грантову заявку. Цьогоріч Державний фонд реконструкції та розвитку підтримує будівництво п’яти місцевих шкіл, п’яти садочків та п’яти спортивних залів, і ми в цей проєкт теж потрапили, – каже голова громади Інна Завірюха. 
 
Нещодавно пані Інна виконала почесну місію – привітала з присвоєнням звання «Мати-героїня» Наталію Лихолап  відповідно до указу Президента Володимира Зеленського. Щасливу матусю вітали її діти та увесь колектив сільської ради, місцевого Центру надання соціальних послуг. Відчувалося, що люди скучили за спілкуванням та позитивними емоціями. 
 
 
 
Без масок і без транспорту
 
– Коли почався карантин, найбільшою проблемою стала закупівля засобів захисту та дезінфекції. Через ажіотаж їх ніде не можна було знайти. Ми зібрали на сесію депутатів, виділили кошти, а купити нічого не могли, – розповідає Інна Завірюха. 
Не було в продажу й захисних костюмів для медиків. Їх громада замовила на фабриці «Україна» у Кропив-ницькому, чекали два тижні в черзі. А з масками взагалі була ціла епопея. Виявилося, цей товар у селі не купиш, а без нього – ні туди й ні сюди. Маючи маску, мешканці міста могли безперешкодно вийти до аптеки чи магазину. А от селянам було складніше, бо аптек на території сільради немає. Тож придумали шити бавовняні маски багаторазового використання власними силами. 
 
 
– Цим зайнявся центр соціального захисту, щоб допомогти самотнім людям похилого віку. В кого яка тка-нина була, зносили сюди, а швачка, яка ремонтує одяг для підопічних, кроїла й шила. Роздавали маски багатодітним родинам, людям з інвалідністю та складним матеріальним становищем, – розповідає пані Інна.
 
 
Їй непросто господарювати в умовах пандемії. У громаді діє дві амбулаторії та п’ять ФАПів, працюють двоє лікарів пенсійного віку. А щоб створити свій комунальний лікувальний центр (первинку), потрібен лікар, який живе на території ОТГ і візьме ліцензію, щоб відкрити комунальний заклад. Та поки що молодо-го й перспективного претендента не знайшли – всі прагнуть працювати в місті. 
 
 
Самопорятунок і партнерство
 
Коли область завмерла в шоці після запровадження карантину, на виручку громаді прийшли фермери. Вони придбали харчові набори тим, хто опинився у складній ситуації. Також була допомога від мережі супермаркетів, а голова ОТГ особисто допомагала розвозить пакунки по ввіреній території. У рамках Проєкту «Підтримка ОТГ у боротьбі з пандемією COVID-19» партнери програми «U-LEAD з Європою» у співпраці з Міжнародним благодійним фондом «Карітас України» передали Соколівській сільській раді «Скриньку здоров’я громади». Комплекти захисних та санітарно-гігієнічних засобів допоможуть працівникам громади залишатися в безпеці та підтримувати здоров’я її мешканців.
 
Та, незважаючи на запобіжні заходи, на території громади під час карантину все ж були і випадки захворювання, і смерті. 
 
– Коли померла літня жінка, потрібно було отримати підтвердження діагнозу, щоб бригада комунальників могла обробить будинок. Однак я не змогла отримати від контрольних органів офіційну інформацію, що за цією адресою мешкала хвора на коронавірус. Так, ми знали статистику зі сторінки голови облдержадміністрації, але ніхто з області до нас не приїздив. Ми самотужки обробили зупинки, під’їзди, магазини та прилеглу територію, – розповідає Інна Завірюха.  
 
 
 
Навчання
  
Непросто було переходити на дистанційне навчання й місцевим школярам. Справа в тому, що якщо ближче до міста Інтернет якісний і швидкий, то в селі за 12 кілометрів від вишки сигналу немає зовсім. 
 
– Взагалі дистанційне навчання – це повна нісенітниця. Те, що відбувалося, дистанційним навчанням на-звати важко. Щоб його проводити повноцінно, треба було розробить положення та програму дистанційного навчання. А це була самодіяльність. Звісно, діти якось довчилися до кінця року. Які будуть результати ЗНО, побачимо, – каже моя співрозмовниця. 
І все ж, не зважаючи ні на що, вона залишається оптимісткою. 
 
– Дякувати Богу, за весь час особливої напруги я на території ОТГ не побачила. Люди досить толерантні й дисципліновані, не порушували режим карантину. Навіть на Великдень ніхто не пішов до церкви, всі зали-шилися святкувати вдома. Я вдячна їм за те, що зрозуміли ситуацію. Напевно, тому й лихо нас обійшло.
 
 
Першотравенка: школа без Інтернету, ФАП без ремонту
 
Як тільки на території Компаніївської селищної об’єднаної громади запровадили карантин, припи-нили діяльність школи й садочки. Але з’ясувалося, що далеко не в кожній хаті є Інтернет, щоб учні могли навчатись дистанційно. Це додало клопоту першотравенському старості Анатолію Томилу та директорам освітніх закладів. 
 
– Спочатку Інтернет залишили для школи. Але ж діти є діти. Вони бігали сюди, щоб погратися в комп’ютерні ігри. Довелося Інтернет відключити. Залишили тільки в сільській раді, щоб, може, дитина, яка прийде туди з батьками, могла займатися. Вчителі давали учням завдання дистанційно. Таким чином вийшли зі скрутного становища. 
Звісно, випускники засмутилися, що карантин поламав усі їхні плани на випускний вечір. Але в більшості батьки та одинадцятикласники мудро сприйняли рекомендації Міністерства охорони здоров’я й перелашту-валися на нову, онлайн-реальність.
 
 
Магазини, клуб та бібліотека працюють у «масочному» режимі. Фермер Костянтин Смоляр профінансував закупівлю захисних масок та дезінфікуючих засобів, які віддали в будинок культури, бібліотеку та для працівників.
На території сільради є фельдшерсько-акушерський пункт, але його існування – давній головний біль для Анатолія Томила.
 
– Я приїхав сюди за направленням у 1981 році, завідував ФАПом. Уже тоді будівля відновленню не підлягала. Стіна падає, стеля сиплеться. Можна було б купити на верхній вулиці хату, привести до ладу. Так господарі ціни не склали, тому питання лишилось відкритим. Працювати є кому, бо санітарка й фельдшер місцеві. А без ФАПу важко, – розповів пан Анатолій у інтерв’ю «Первой городской газете» рік тому. Та сьогодні ситуація не змінилася…
 
– Ще до об’єднання з Компаніївською селищною громадою ми хотіли зробити із дитсадка навчальне об’єднання. Але сам проєкт коштує два мільйони гривень, це дуже багато для села. Тож хочемо зробити так, щоб клас «нульовичків» працював повний навчальний рік. А далі буде видно. Нині молодь потроху збирається у клубі. Хочемо зробити невеличкий ремонт у підвалі, щоб поставити там спортивне знаряддя. Грошима допомогли фермер Анатолій Середа та Костянтин Смоляр. Ремонт збираємося робити власними силами, – резюмує Анатолій Томило.
 
 
Дмитрівка: діяти на випередження 
 
Від початку карантину Дмитрівська сільська рада (Знам’янський район) впровадила обмеження по роботі закладів освіти, культури, призупинила діяльність магазинів. Але окрім заходів, які проводи-ли, дотримуючись постанов Кабміну, сільська рада організувала активну роботу, аби запобігти поши-ренню COVID-19. Жителів громади постійно інформували про необхідність особистого захисту.
 
Депутати Дмитрівської сільської ради ухвалили рішення про виділення 170 тисяч гривень на превентивні заходи. Ці кошти освоєні через районну Програму цивільного захисту Знам’янського району. Придбали обприскувачі, рукавиці з ПВХ покриттям, антисептик для рук, окуляри, попереджувальну стрічку, целофанові мішки, респіратори, чоботи, нітритові (одноразові) рукавички, комбінезони, таблетовані дезінфікуючі засоби.
 
– Ми перебуваємо у досить складній ситуації, але ми повинні сконсолідувати всі наші зусилля, адже безпе-ка людей – найважливіше питання. І до цього потрібно ставитись досить серйозно, – каже голова Дмитрівської ОТГ Наталія Стиркуль. 
 
 
Подарунок від братів Гребенюків
 
Брати Олег та Юрій Гребенюки відомі своїм талантом та громадською активністю (про них та їхню веле-тенську писанку «Первая городская газета» писала в №22 від 22 травня цього року). Чимало арт-об’єктів від талановитих братів радують людське око у містах Знам’янці та Кропивницькому. А нещодавно ці чудо-ковалі зробили величезний подарунок для Дмитрівської громади. 
 
 
Дуже приємно, що в нашому центральному парку села Дмитрівки милуватимуть око такі прекрасні витво-ри ковальського мистецтва, кажуть місцеві мешканці. Сподіваємось, що приклад Олега та Юрія спонукає на ініціативність та креативність у творчості і наших земляків. 
За матеріалами сторінки Дмитрівської громади у фейсбук підготувала 
 
 
Людмила Макей
 
Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми «Free Media Programme»
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий