Увесь світ сьогодні відзначає День рідної мови

 

Рідна мова – всесвіту основа

 

Міжнародний день рідної мови відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі.

 

 

Мамина мова

Слова Анатолія Загравенка

Музика О.Лазарєва-Криворізького

 

 

Стишив я ходу не випадково.

Зупинись і ти, чудесна мить! 

В тихім передмісті рідна мова 

З уст, а не по радіо звучить. 

Мов на спрагле серце прохолода 

Українське праведне слівце. 

Чим ти завинив кому, народе, 

Що повинен втратити і це?

 

ПРИСПІВ:

Із найглибших, з незапам’ятних століть 

Україна наша глиняна стоїть… 

Не знайшовся до сьогодні княжий шлем, 

Що заліг у дикопільський чорнозем. 

Та як доказ сили й мужності предтеч, 

У землі немацав корінь скіфський меч. 

Тож ми родом волелюбним звідтіля, 

Де ще кременем оралася земля.

 

Чом твої красиві й мудрі діти 

На стрімкім життєвім рубежі 

Зневажають отчі самоцвіти, 

Їдуть по коштовності чужі?

Як потоки душ їх повернути 

У твою відвічну глибину, 

Де по-материнськи пахне рута 

Впереміжку з духом полину?

 

ПРИСПІВ:

У розплавлену від сонця далечінь 

Мого предка ніс на битву вітер-кінь. 

Народитися судилося й мені 

У прадавній, прадержавній стороні. 

Цю відроджену країну я люблю 

І в душі за неї господа молю. 

Бо чи бути їй щасливою чи ні, 

Буде й мертвому не байдуже мені.

 

Вже б хоч дивна пісня солов’їна 

Нагадала дівчинці міській, 

Що земля на ймення Україна, 

Ні, не гірша Францій чи Росій.

А під вітер, що гілля розбурхав, 

Хоч на мить задумався б юнак, 

Чом не став поляком, а ні турком 

Із коша Сіркового козак.

 

ПРИСПІВ:

Цю відроджену країну я люблю 

І в душі за неї господа молю. 

Бо чи бути їй щасливою, чи ні, 

Буде й мертвому не байдуже мені.

 

5.02.20 Знам’янка – Кривий Ріг