Книги, які варто прочитати. Що пропонує кропивницька бібліотека своїм читачам?

9 янв 2020 18:06 318 0 Культура
Книги, які варто прочитати. Що пропонує кропивницька бібліотека своїм читачам?
 
Книг, які варто прочитати, звісно дуже багато. Кожен обирає сам найпотрібнішу, найцікавішу, найголовнішу. І дуже приємно, що бібліотекарям відділу абонемента Кіровоградської ОУНБ ім. Д.І.Чижевського є що запропонувати своїм користувачам.
 
Елрод Гел. «Чудовий ранок. Як не проспати життя» / переклад з англ. Тетяна Заволоко. – 2-ге вид. – К.: Наш формат, 2018. – 176 с.
Ми звикли ділити людей на дві категорії – на «жайворонків» та «сов». Але Гел Елрод переконаний в іншому. За допомогою методу «Чудовий ранок» кожен зможе не лише прокидатися вдосвіта без надмірних зусиль, а й встигати значно більше. Метод уже допоміг десяткам тисяч людей у всьому світі.
 
Автор книги – письменник, лектор і тренер із досягнення успіху в бізнесі та житті. Науково-популярна книга «Чудовий ранок. Як не проспати життя» допоможе не тільки зміцнити бізнес та збільшити прибутки, а й стане в пригоді людям, які намагаються впоратися з фізичними та емоційними труднощами. Автор на власному прикладі довів, що його метод по-справжньому змінює життя людей на краще: книга з’явилася після жахливої автокатастрофи, у яку Елрод Гел потрапив ще молодим, успішним, щасливим і яка докорінно змінила його життя.
 
Гуменюк Надія. «Квіти на снігу». – Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2018. – 208 с.
Надія Гуменюк – українська поетеса, прозаїк і публіцист. У її творчому доробку – майже чотири десятки книжок, відзначених низкою престижних премій: імені Лесі Українки, імені Олександра Олеся, «Благовіст», «Звук павутинки» та інших. Численні прихильники глибоко цінують поетичність і притчевість її творів, а літературні критики відзначають пісенність живих образів, що йдуть від народної традиції, і динамічність сюжету.
Ніщо не минає безслідно, все має своє продовження – такий лейтмотив роману «Квіти на снігу» – сучасної варіації біблійної притчі про Авеля та Каїна.
Авдієві ніколи не забути своєї коханої Соломійки. Колись він не встиг урятувати її. Тепер чоловік живе як відлюдник неподалік тієї самої криниці, що забрала Соломійчине життя…Та цього разу він рятує незнайомку, приречену на смерть у ній. Врятована – донька художника, який загадково загинув у своїй майстерні. Дівчина випадково відшукала батькові картини в будинку родини Немолюків. Один із чоловіків цієї родини відняв у Авдія найдорожче. Час повертати борги минулого, час віддавати вкрадене, час розставляти все на свої місця…
 
Також надзвичайна книга, яка заслуговує на увагу – роман Марії Ткачівської «Голос перепілки». – Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2018. – 192 с.
Марія Ткачівська – українська поетеса, письменниця, перекладач та педагог, лауреатка премій імені І. Франка, В. Стефаника та літературного конкурсу «Коронація слова».
 
Колись давно Борис звабив скромну сільську дівчину Стефу і відмовився від свого сина Мартина. Стефа та її малюк були приречені на голод і злидні. Тяжкі часи спіткали й самого Бориса – під час війни він опинився на чужині, в Німеччині, де зустрів землячку Ганну, яка до безтями закохалася в нього. Але доля розвела їх: Борис згодом повернувся до рідного села, став заможним господарем, а Ганна була змушена виживати з малою донькою на руках… Тим часом підростав Мартин. Він присягнувся ніколи й нічого не просити в батька, який викреслив їх із матір’ю зі свого життя. Та доля сплітається химерним візерунком: Мартин прагне одружитися з пасербицею свого батька – Марією…
 
Про надзвичайну історію унікального життя і великого кохання розповідає читачам у своєму романі «Татуювальник Аушвіцу» Гізер Морріс / переклад з англ. Ольги Захарченко. – Київ: КНИГОЛАВ, 2018. – 240с. – (Серія «Полиця бестселер»).
 
Гізер Морріс – уродженка Нової Зеландії, зараз мешкає в Австралії. У 2003 році її познайомили з літнім паном, у якого «була історія, варта того, щоб її розповісти». У 1942 році Лалі Соколова привезли в один із найбільших таборів смерті – Аушвіц. Він знав багато мов, тож йому доручили таврувати в’язнів – дряпати цифри на їхніх руках. Сьогодні ці номери – один із головних символів антилюдяних злочинів Голокосту. У черзі на татуювання стояла молода дівчина Ґіта, налякана і розгублена. «Я витатуював номер на її руці. Вона витатуювала своє ім’я в моєму серці» – такою була перша зустріч Лалі та Ґіти. Він заповзявся не тільки вижити, але й будь-якою ціною захистити її. Так почалася одна з найбільш життєствердних, відважних, зворушливих історій про Голокост: історія кохання татуювальника Аушвіцу.
 
Ольга Шпаченко,
бібліотекар відділу абонемента
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий