Обертинське диво: французький транзит, «Файні ябка», премії за знання
Ви коли-небудь куштували галицький питний борщ? А фарширований капустою перець чи в’ялені помідори, а ще сушені вишні в пудрі та маринований чорнослив? А про фестиваль капусти або свято сливи чули? Ні? Тоді вам неодмінно треба побувати в Обертині – невеличкому селищі на Івано-Франківщині. Тут струменить річка Чорнява, а в самому центрі розкинувся справжній замок, зведений на честь прекрасної Злати.
Так звати доньку Богдана Станіславського – українського політика й бізнесмена, ініціатора та керівника майже всіх креативних речей в Обертині. Найголовніші з них – соціальний кооператив «Файні ябка», облаштування будинку (НЕ інтернату!) для сиріт з інвалідністю, започаткування яскравих фольклорних фестивалів та конкурсу «Я будую країну». В його рамках школярі, що найкраще склали ЗНО, отримали по 10000 гривень за свої знання. Достатньо для знайомства?
Ще цікавий факт: у старовинному місті Обертині, де народився пан Богдан, з’явився на світ відомий поміщик, граф Австро-Угорської імперії та меценат Станіслав Скарбек, який заснував у Львові театр, відомий нині як Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької. Вочевидь, сама доля веліла народженим тут людям творити добро не лише для себе, а й для інших.
– Коли у 2001 році я став підприємцем і переїхав до Коломиї, вирішив: маю свою частинку віддати там, де народився. Тож бізнес зареєстрував у рідному Обертині. Збудував Замок Злати, який став не лише своєрідним символом селища, а й культурно-просвітницьким центром. Великі благодійні проекти розпочав з будівництва Обертинського костелу, коли католицька громада купила колишній кінотеатр і вирішила перелаштувати його під церкву.
У 2014 році Богдан Станіславський запропонував поставити у селищі пам’ятник Тарасові Шевченку. Спочатку була ідея, до втілення якої долучилось багато людей.
– Ми хотіли, щоб думку з приводу вигляду майбутнього пам’ятника висловили діти, – зазначає він. – Вони сказали: щоб Шевченко був молодий, з книжкою. У 2016 році з Черкащини привезли величезну кам’яну брилу і встановили в центрі, навпроти меморіалу полеглим у Другій світовій війні. Пам'ятник заввишки 4,5 метри витесав франківський скульптор Данило Книшук. На підніжжі монумента, де стоїть Тарас, викарбувана вся історія України – від Київської Русі до сучасності. Особливе місце відведено Небесній сотні та патріоту-земляку Михайлу Погорєлову, який загинув під Дебальцевим.
Обертин – Париж
Обертин має ще одну особливість, яка надає йому європейського шарму. Щочетверга з його автовокзалу вирушає 11 бусів на Париж.
– У Франції нашого люду чимало, – пояснює Богдан Станіславський. – За даними перепису в Обертині мешкає три з половиною тисячі осіб, але, напевно, півтори тисячі живуть і працюють у Парижі. Їхні родичі передають до Франції картоплю, капусту, інші гостинці. А ті, відповідно, переправляють до Обертина свій вантаж.
«Піонером» французької еміграції вважають Тараса Григорука, який відкрив для обертин-ців Париж іще років 20 тому. За ним потяглися інші. Відтоді вервечка не переривається. Стає у пригоді заробітчанам і французька мова, яку вивчають у єдиній місцевій школі.
Приклад першопрохідців виявився настільки заразним, що процес еміграції неможливо зупинити. Не втримують людей навіть матеріальні мотиватори.
– Кілька років тому двом молодим спеціалістам підприємство купило автівки, за умови, щоб три роки відпрацювали – і машини ваші. Але хлопці залишили все й поїхали до Парижа, – розповідає Богдан.
Як яблука стали брендом
І все ж, як би там не було, більшість обертинців не збирається залишати рідні домівки. А значить, є про кого дбати і місцевій владі, і самій громаді.
Кілька років тому 60 підприємців скинулись по тисячі доларів кожен для створення нового підприємства. Та головна умова – забути про дивіденди. Бо всі зароблені кошти спрямовують на соціальні проекти і розвиток громади. Ідею запозичили у франківського громадського ресторану Urban Spase 100, який за короткий час став потужним центром розвитку міста завдяки залученню громадського сектора.
Тож в Обертині у 2016 році створили спочатку громадську організацію, а потім й однойменне підприємство «Файні ябка» (гарні яблука. – Авт.).
Для місцевих мешканців – це не лише можливість заробити якусь копійчину. Вони бачать, як змінюється селище. Всі зароблені гроші підприємство передає до громадської організації, яка фінансує благоустрій, проведення фестивалів та народних свят. Незаможним талановитим людям допомагають стати відомими, кращим учням виплачують стипендії.
У населення закуповують овочі, фрукти та зелень, а потім сушать, маринують, консервують, пакують та продають. У цеху працюють переважно жінки, серед яких – Люба, підопічна новоствореного Будинку сиріт з інвалідністю «Оселя віри, надії, любові». Вона якісно виконує свою роботу.
– Пані, от скуштуйте наших помідорів, – звертається до мене найстарша з працівниць, Марія. – Готувати їх – одне задоволення! Спочатку миємо, розрізаємо навпіл, додаємо нарізаної зелені петрушки в суміші з сіллю та часником, заливаємо маринадом. Вже наступного дня можна подавати до столу.
Поки журналісти ласують делікатесами, Богдан Станіславський продовжує екскурсію виробництвом. У холі – стенд із продукцією, яку знають і цінують на Івано-Франківщині. Є надія, що невдовзі аудиторія шанувальників унікального підприємства зросте до міжнародних масштабів.
Розуміючи, що «не роботою єдиною», в Обертині придумали купу цікавих свят. Наприклад, фестиваль капусти «Подяка Богу за врожай» провели спочатку в Обертині, а потім «делегували» селам Тлумацького району. Фестиваль весільних традицій «Гойра, вісіллє!» організували соціальний кооператив «Файні ябка» та Тлумацький районний відділ культури. Богдан Станіславський переконаний: це наша культурна спадщина, яку потрібно зберегти і передати майбутнім поколінням.
Після відвідин, які для регіональних журналістів організували громадська організація «Товариство Лева» та польський фонд «Міжнародна солідарність» у рамках проекту «Україна в Європі», я подумала: не кожне велике місто має своє обличчя. Маленький Обертин – має. І відбувається це, передусім, завдяки людям з новим, космічним мисленням. Тож хай кожне зернятко добра проростає і щедро колоситься.
Людмила Макей
Проект «Регіональні медіа як активізатори громадськості в процесах європейської інтеграції України» реалізується Фондом Міжнародної Солідарності [Варшава, Польща] і «Товариством Лева» [Львів] в рамках Програми «Підтримка демократії» міністерства закордонних справ Республіки Польща.
