Кропивницький на дотик. Наскільки незрячим людям безпечно пересуватися містом?
Ви пробували колись пройтись вулицею із заплющеними очима? Складно це зробити, чи не так? Адже за допомогою зору людина отримує близько 80% інформації про навколишній світ. Інстинкт самозбереження говорить, що потрібно дивитися, куди йдеш, бо і з відкритими очима на вулицях Кропивницького можна потрапити в халепу.
Наскільки тоді незрячим людям безпечно та комфортно пересуватися містом?
Про це йшлося під час круглого столу, який провела міська громадська організація «Спілка незрячих Кіровоградського УВП УТОС». Разом із начальницею Головного управління житлово-комунального господарства Тетяною Савченко, начальником управління транспорту, розвитку та зв’язку Віктором Житником, директором КП «Електротранс» Олександром Луценком та головою громадської ради Леонідом Лузаном обговорили проблеми доступності осіб із інвалідністю по зору до соціальної інфраструктури нашого міста.
- Порушувалися питання, що у нас немає озвучення транспорту. Навіть той новий транспорт, який до нас щойно приїхав, який вже приходить із зовнішнім голосовим супроводом, все одно їздить без нього. Тобто автобус чи тролейбус під’їжджає до зупинки і має говорити, за яким маршрутом їде. Але деякі водії просто не вмикають цей супровід. А про старі тролейбуси та маршрутки годі й говорити, - розповідає голова «Спілки незрячих» Валентина Раєва.
Також учасники круглого столу обговорили питання малої кількості світлофорів, які теж мають голосовий супровід. Як зазначила у розмові пані Валентина, деякі з них просто зламані і їх дуже довго ремонтують.
- У нас також дуже погані тротуари. Ми навіть ходили показували все це. Не скрізь є бордюри між тротуаром та дорогою. Коли людина йде сама, вона не розуміє, як опиняється на проїжджій частині. Це може спричинити аварійні ситуації, - наголошує Валентина Раєва.
Проте не одними розмовами організатори круглого столу намагалися вирішити проблему доступності осіб з інвалідністю по зору до соціальної інфраструктури Кропивницького.
- У нас ще відбувся такий дуже важливий експеримент. Ми попросили голову громадської ради та директора «Електротрансу» на собі відчути всі недоліки міста для осіб із інвалідністю по зору. Ми зав’язали їм очі, запропонували пройтися до зупинки та спробувати сісти у тролейбус. Тролейбус підійшов і не оголосив, який це маршрут. І як людині потрапити до нього? У самому тролейбусі все ввімкнено, але не ззовні. Яка незрячому різниця, говорить всередині чи ні той диктор, якщо він не потрапив у цей транспорт? Після цього директор «Електротрансу» одразу наказав увімкнути голосовий супровід. Людина просто відчула на собі, як це жити без зору, - розповідає співрозмовниця.
По завершенні круглого столу громаді пообіцяли вже цього року почати облаштовувати пішохідні переходи, відремонтувати світлофори та покласти тактильну плитку для безпечнішого пересування незрячих людей містом.
Аліна Кулик
