Українське бджільництво отримує друге дихання (ФОТО)

8 июля 2019 11:47 4775 1 Экономика
Українське бджільництво отримує друге дихання  (ФОТО)
 
Бджільництво відоме на Русі з Х століття. Не сподіваючись, як то кажуть, з жука меду з’їсти, наші пращури шукали й знаходили медові дерева – борти, а ще робили так звані сапетки – житло для бджіл з очерету, соломи або тонких вербових прутиків, обмащених глиною. Потім на галявинах – посіках – почали ставити видовбані з колоди дуплянки. Звідси й пішло слово «пасіка».
 
Бджільництво потребувало уважності, терпіння і працьовитості. Як говорили в народі: «У ледачого бортника й мед ледачим пахне». Сьогодні українські бджолярі намагаються поєднати сучасні технології та новітній досвід зі знаннями пращурів. 
 
 
Полтавський мед славиться на всю Україну. Адже на Полтавщині чи не ідеальні умови для його видобутку: лісостепові зони з розмаїттям трав – райське місце для бджолярів. 
 
Тому й не дивно, що саме на Полтавщині з’явилося господарство, яке має найбільшу в Європі кількість бджолосімей – 8 тисяч. Приватне підприємство «Дружба», що в селі Очеретувате Семенівського району, спочатку займалося сільським господарством і тваринництвом. Пізніше на невеликих приватних пасіках почало розвивати ще й бджільництво. Згодом цей напрямок в Очеретуватому розрісся до промислових масштабів.
 
Директор ПСП «Дружба» Сергій Семигреєнко пояснює, що ними керувала, насамперед, думка про свій край і прагнення розвитку: «Ми маємо думати і розуміти, де житимуть наші діти й онуки. Тому все це робимо для розвитку нашої землі. Не кажучи вже про те, що пасіка для мене, як для сільгоспвиробника, робить чималу послугу – бджоли запилюють соняшник, ріпак, гречку. І цим підвищують врожай».
 
За словами директора, один пасічник створює 6-7 робочих місць, адже мед треба викачати, перевезти, переробити, продати – все це не до снаги одній людині. Тож на пасіці з’явилися нові робочі місця. 
 
 
За якихось три роки бджолярі Очеретуватого довели: їхній мед ледачим не пахне. «Дружба» налагодила експорт продукції бджільництва до Європейського Союзу, Китаю, Казахстану, Туреччини. 2017 року підприємство увійшло до топ-12 вітчизняних експортерів меду. 
 
Сьогодні пасіка налічує півтори тисячі вуликів. Для відкачування меду на підприємстві встановили надпотужну машину. Таких установок у світі є лише чотири. 
 
Головний технолог промислової пасіки Леонід Веред каже: їхнє підприємство з-поміж подібних найбільше не лише в Україні, а й загалом у Європі.
 
 
- Це завдяки тому, що ми віддаємо чималі посівні площі під розвиток бджільництва, щоб садити там медодаї, – пояснює він.
 
 
Звісно, поява пасіки такого масштабу вплинула на розвиток усього району. Коштом ПСП «Дружба» відремонтували школу, дитячий садок, церкву. А сільська рада придбала для садочка ліжка, постільну білизну й іграшки. 
 
 
Вихователь дитсадка «Перлинка» Вікторія Гусак не натішиться:
 
- Завдяки керівництву ПСП «Дружба» і сільській раді наш дитячий садок почав функціонувати. Зробили євроремонт, закупили нам постіль, іграшки, ліжка. Ми їздили по інших садочках, то наш проти них дуже гарний. 
 
 
 
Підприємство також допомогло відкрити оновлений Міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ (МРЕВ) у Семенівці. В ньому мешканці найближчих сіл можуть швидко зареєструвати авто, отримати чи замінити водійське посвідчення. Їхати для цього до обласного центру більш не потрібно.
 
Нині Україна є одним з основних експортерів меду до Євросоюзу. Угодою про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС передбачено квоту на безмитний експорт українського меду. Проте цю квоту, а це близько 8-ми тисяч тонн на рік, вичерпують за кілька днів. Тоді як вітчизняні пасічники щороку виробляють близько 70-ти тисяч тонн меду. 2017-го Україна експортувала загалом майже 68 тисяч тонн меду вартістю 134 мільйони доларів. 71% цього обсягу експортовано на ринки ЄС.  
 
Директор ПСП «Дружба» Сергій Семигреєнко жаліється: 
 
- Квоти отримати складно. Їх починають видавати 1 січня о дев’ятій ранку. А о 9:15 уже все вибране й оформлене. По квотах туди не втрапиш. Тому для продажу меду нам потрібно шукати свій шлях.
 
Покращити ситуацію могла б чітка стратегія розвитку бджільництва в Україні. Та поки підприємці самостійно роблять кроки до об’єднання зусиль бізнесу, влади й громади. 
 
Так, за участі ПСП «Дружба» 2018 року створено перший в Україні медовий кластер. До нього увійшло понад 10 підприємців із сусідніх районів Полтавщини, 4 агрофірми, представники обласної ради, облдержадміністрації та аграрної академії. Організація ця неприбуткова. Її завдання, як підкреслює Сергій Семигреєнко, полягає в оптимізації та організації діяльності. Учасники кластеру отримують якнайширшу підтримку. 
 
Кластер дав змогу об’єднати людей з різних галузей навколо однієї мети – розвитку бджільництва. Подальша робота кластера сприятиме партнерству між великими підприємствами, дрібними підприємцями, бджолярами-початківцями, освітянами та науковцями, які спеціалізуються на бджільництві. 
 
 
 
Для взаємодії місцевих бджолярів та юридичної підтримки всіх «медових» господарств на Полтавщині в 2006-му було також створено обласну спілку пасічників.
 
Торік спілка боролася із землевласниками, які обробляють поля інсектицидами, що спричиняло масову загибель бджіл. Завдяки спільним зусиллям цьогоріч вдалося захистити бджіл від масових отруєнь.
 
Нещодавно ПСП «Дружба» заручилося підтримкою уряду. 
 
 
 
- Ми підписали меморандум з обласною владою та Міністерством аграрної політики. І там чорним по білому написано: вони повинні допомагати й сприяти нам в усьому, а ми – створювати робочі місця та наповнювати бюджет, – каже директор ПСП Сергій Семигреєнко.
 
 Нині пасіку господарства обслуговують близько двохсот робітників, з них сімдесят – пасічники. Зарплата місцевих пасічників сягає 12-ти тисяч гривень. Їм також надають безкоштовне харчування та житло. Дві третини працівників – приїжджі. Та пасічників господарству досі бракує. За два роки кількість робітників, що задіяні в бджільництві на ПСП «Дружба», планують збільшити втричі.
 
За словами головного технолога промислової пасіки Леоніда Вереда, найближчим часом у ПСП мають намір освоїти додаткові напрями виробництва. 
 
 
- Ми запилили культуру, отримали кошти, поставили пасіку, взяли мед. А крім меду, маємо ще бджолину продукцію. У нас є не лише завод з відкачування меду. Найближчим часом освоїмо фасування і поглиблену переробку продукції. А отже, знову отримаємо нові робочі місця, – каже Леонід Веред. 
 
Українське бджільництво можна назвати молодою галуззю, яка має широкий простір для розвитку. Через високий попит на мед на зовнішньому ринку українським пасічникам варто переходити з аматорського на професійний рівень. 
 
Об’єднання в кооперативи і кластери, системне сприяння розвитку та захисту галузі з боку держави, покращення якості продукції та умов праці – це основні кроки, які допоможуть піднесенню бджільництва в Україні.
 
Приклад ПСП «Дружба» свідчить, як співпраця бізнесу, громади та держави допомагає зростати не лише окремим підприємствам і робітникам, а й цілим галузям економіки. Така ефективна взаємодія створює сприятливі умови для розвитку нашої країни.
 
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева». Проект реалізується за кошти Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також за кошти Програми «Підтримка демократії», що у свою чергу фінансується з Програми польського співробітництва задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
Комментарии
Author avatarМикола Вирекін10 июля 2019 г., 9:50:42

На Волині в Гараджі крадуть вулики!

Оставить комментарий