Дискримінація в школі або Нелегкий шлях до гендерноорієнтованої освіти

27 июня 2019 15:05 4571 0 Общество
Дискримінація в школі або Нелегкий шлях до гендерноорієнтованої освіти
 
Які існують гендерні аспекти в школах та освіті в цілому? Що таке гендерноорієнтована освіта та чому вона вкрай необхідна в школах? На цьому питанні відверто маніпулюють релігійні та проросійські організації, щоб спотворити розвиток європейської України та просування реформ в освіті та інших сферах.
 
Аби розвінчати міфи навколо освітньої реформи, ми поспілкувалися з експерткою з антидискримінації в освіті, віце-головою ради руху EdCampUkraine Оленою Масалітіною, радницею міністра освіти і науки України з питань політики гендерної рівності та протидії дискримінації в освіті.
 
За її словами, сьогодні українська освіта хоч і бореться з проблемами, але досі не позбавилася від стереотипізованості чи дискримінації, у тому числі за ознакою статі. Окреслити це можна в кількох сферах.
 
- Перша – це нормативна. Сюди належать закріплені нормативи в освітніх програмах, розподіл навчання для хлопчиків та дівчаток. Тобто предмет – один, а наповнення – різне. Насамперед, це стосується таких предметів, як «трудове навчання» та «захист Вітчизни». Раніше трудове навчання для хлопчиків називалося «технічна праця», а трудове навчання для дівчаток – «обслуговуюча праця». Хлопчики вчилися управляти фінансами, прораховувати, наприклад, ремонт у будинку чи організувати навіть приватне підприємство для отримання прибутку. Дівчата вчилися готувати, шити і обслуговувати родину.
Назва предмету була змінена, але це мало допомогло, бо наповнення програми та підручників залишилося майже таке саме. Школи за звичкою продовжують ділити дітей на трудовому навчанні, і в результаті хлопчики вистругують якісь держаки чи вчаться прораховувати бюджет, а дівчата вчаться шити й готувати, – розповіла Олена Масалітіна.
 
(Деякі школи ділять на групи не за статтю, а за алфавітом і діти вивчають всі модулі. Більше того, зараз модулі можна вибирати, бо в різних місцевостях актуальність тих чи інших знань різна).
 
Як зазначила експертка, щодо предмету «Захист Вітчизни» учнів також здебільшого розподіляють за статтю: хлопців вважають захисниками і вчать тримати зброю та захищатися в небезпечних ситуаціях, а дівчат – накладати пов’язки і надавати першу допомогу.
 
У країні йде вже не перший рік війна, і дуже багато людей опинилися в ситуації, коли, незалежно від статі, їм потрібні навички і зброю в руках тримати, і першу допомогу надавати. Підлітки зможуть почувати себе більш захищеними, якщо володітимуть обома частинами цих знань, – каже пані Олена.
 
За словами експертки, є ще один аспект у таких предметів, як «охорона здоров’я», БЖД та «біологія». Скрізь, де йдеться про статеве дозрівання, виховання та репродуктивну функцію, педагоги або уникають говорити про це, або дають на самостійне вивчення. Як наслідок – дуже багато дівчат не знають про те, як влаштований організм чоловіка, а хлопці не знають, як влаштований організм жінки. На цьому ґрунті часто виникає цькування (булінг). Батьки також чомусь соромлячись звичайних фізіологічних речей, часто не знають, як із дітьми про це говорити. 
 
Окрім дискримінаційного наповнення у шкільній програмі є і людський фактор – вчителі та батьки. Вчителі тягнуть за собою шлейф «зони комфорту» часів радянського союзу, а батьки це ігнорують.
 
- Другий аспект – це підхід педагогічного колективу та батьків до самого навчального процесу в школі. Якщо згадаємо відзначення свят, то чомусь вважається, що дівчаткам потрібно дарувати щось рожеве, безглузде, а хлопчикам – гаджети, техніку тощо. Ці стереотипи перекочовують із покоління в покоління, і часто педагоги їх самі підтримують. Також зі школи можемо пам’ятати, що хлопців кличуть сніг розчищати, парти носити. Якщо потрібно прибирати, витирати дошку, то для цього є дівчата. Як правило, ніхто не звертає уваги на фізичний стан конкретної дитини, а хлопчики і дівчатка протягом навчання бувають дуже різні у фізичному плані. В одному віці хлопчику може бути важче щось пересунути, ніж дівчинці, яка в той конкретний момент може бути фізично сильніша за нього, – розповіла еспертка.
 
У наш час педагоги також дозволяють собі і відверті дискримінаційні висловлювання. Стосуються вони не лише дівчат, а й хлопців. 
 
Часто педагоги дозволяють собі дискримінаційні висловлювання. Наприклад: «Дівчата, навіщо вам та фізика. Вам головне вдало вийти заміж». Або хлопчикам: «Та література хіба це хлопчача справа. Ти краще вчи математику». Тобто вчителі дозволяють собі свої життєві стереотипи нав’язувати дітям, - зауважила Олена Масалітіна.
 
У питанні недискримінаційної за ознакою статі освіти є і третій аспект. Це коли в школах діє роздільне навчання. Є школи для хлопчиків та школи для дівчаток. Роздільне навчання може допомагати дітям навіть краще вчитися, але важливо, щоб навчальні програми були однакові. З роздільним навчанням існують на сьогодні переважно приватні заклади. І проблема в них така ж: дівчаток виховують з орієнтацією на обслуговування, а хлопчиків націлюють на досягнення. 
 
Як можливо подолати гендерну дискримінацію в школах?
 
Сьогодні підручникам, які друкуються за державні кошти, проводиться експертиза 75-ма спеціально навченими експертами та експертками. Вони читають рукописи та надають авторським колективам рекомендації щодо кожного речення та малюночка. Ця робота допомагає не допускати в нових книжках дискримінації.
 
На законодавчому рівні великий успіх має антидискримінаціна експертиза шкільних підручників. Такий аналіз вони проходять не всі, бо в підручнику, крім знань з предмета, між рядків закладається те, що в ньому зображено. Дуже багато стереотипів залишилось не тільки про чоловіків та жінок, а й про людей з інвалідністю, –констатувала експертка.
 
Щодо дискримінації, яка допускається вчителями, то з цим явищем також активно боряться на місцях. На загальнодержавному рівні впровадити стратегію гендерної рівності не вдається, бо цьому чомусь активно протидіють релігійні організації.
 
- Існує багато навчальних модулів для вчителів про те, як уникати дискримінації. Дуже багато педагогів на сьогодні його пройшли. Навіть у новому законі про освіту прописано, що освіта має долати дискримінацію за всіма її ознаками. Була також написана і стратегія впровадження гендерної рівності в освіті, але вона вже котрий рік не запущена, хоч її і схвалили в Урядовому комітеті з питань гуманітарної та соціальної політики. Його не можуть привести в дію, бо там є формулювання «гендерна рівність» (як і в законах України) й існує велика протидія релігійних організацій. Вони вбачають у цьому терміні пропаганду ЛГБТ та одностатевих шлюбів, – розповіла пані Олена. 
 
Як правило, ці організації і поширюють різноманітні фейки щодо гендерної рівності чи недискримінаційної за ознакою статі (гендерночутливої) освіти. Як наслідок, маємо необізнане суспільство, що бореться, на їхню думку, з пропагандою ЛГБТ. Коли представники громадських організацій починають розвінчувати міфи, то як батьки та вчителі розуміють необхідність викорінення дискримінації в школах?
 
- Працюючи з реальною аудиторією, ми почули тези, що треба дотримуватися рівності, не дискримінувати дівчат та і хлопців, та й узагалі людей – за будь-якою ознакою. Є багато несприйняття, але коли ти сідаєш і починаєш розбирати з людьми конкретні ситуації, з якими вони стикаються в школі/класах, всі одразу змінюють свою думку та визнають, що потрібно негайно щось робити, – зазначила експертка. 
 
 
Як має бути?
 
- Я абсолютно переконана, вся наша система освіти має бути побудована так, щоб у центрі була дитина. Система має працювати на те, щоб ми виховували наших дітей в Україні громадянами та громадянками 21-го століття. Не має бути так, що діти є лише ресурсом для функціонування освітньої системи заради працевлаштування педагогів, які отримують зарплату і нічого не хочуть міняти. Так не має бути. Я вважаю, якщо людина працює в школі, не приймаючи вектори сучасної освіти, то їй там не місце. Вона має або навчатися та змінюватися, або залишити роботу в школі, оскільки всі діти мають право на сучасну освіту, – пояснила Олена Масалітіна.
 
Як зазначає еспертка, якщо звернути увагу на питання роз’яснень та пояснень, стикаємось з іншою проблемою – системою функціонування підвищення педагогічної кваліфікації. В Україні 450 тис. вчителів та вчительок. Це дуже велика кількість, щоб їх перенавчати, навіть якщо вони цього хочуть. 
 
- У зв’язку з цим зараз і працюють в цьому секторі освіти багато громадських організацій, і вони намагаються залучити освітян та працювати з ними. Залучати тих людей, які категорично не бажають змін, можливо, і не варто, бо це ресурс, витрачений у нікуди, – розповідає пані Олена.
 
На завершення експертка додала: якщо дитина була дискримінована, наприклад, за ознакою статі, або освітяни дозволяють свої життєві стереотипи перекладати на дитину, то потрібно просто спочатку звертатися у відділи управління освітою. 
 
- У нас також є урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко. Також є уповноважений з прав дитини Микола Кулеба. Є багато громадських організацій, що можуть надати підтримку або консультацію. Потрібно відстоювати права своїх дітей на сучасну освіту та захист від будь-якої дискримінації і не підтримувати людей, які не можуть з XVIII століття перейти в XXI, – експертка з антидискримінації в освіті, віце-голова ради руху EdCampUkraine Олена Масалітіна.
 
Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
 
Дмитро Семенюк
 
Фото з сайту 
 
Читайте також: Чому “гендер” сприймають вороже? (ВІДЕО)
 
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий