Екстремальні дванадцять тисяч кілометрів (ФОТО)

7 мая 2019 17:12 869 0 Спорт
Екстремальні дванадцять тисяч кілометрів (ФОТО)

 Рубрика "Дій активно! Живи позитивно!"

Як нащадок кошового отамана Костя Гордієнка, мандруючи світом, побував на Кіровоградщині

 

Під час Великодніх свят на Кіровоградщині побував відомий український мандрівник і фахівець одиночного екстремального виживання Сергій Гордієнко. Його чергова експедиція під назвою «Середземноморський континуум» стартувала 12 квітня з Київського Гідропарку і має завершитись у цій же точці в червні 2020 року. Її шлях пролягає, в тому числі, й через Кременчуцьке водосховище у Світловодську Кіровоградської області. 

Від Києва до Барселони

Протягом маршруту довжиною понад 12 тисяч кілометрів майстер спорту зі спортивного туризму, історик-дослідник, етнограф і письменник пропливе в одномісному каяку від України до іспанської Барселони Дніпром, Чорним та Середземноморським морями. Шлях назад пролягатиме суходолом через європейські країни.

 

– Спочатку я пройду всю Україну на каяку, - пояснив учасник експедиції-соло Сергій Гордієнко під час стартової прес-конференції у Дніпрі. – Буде сплав до Вилкового, вниз по Дніпру. Потім вихід у Чорне море, Одеса. Далі перехід через кордон до Румунії, шлях під веслом до Болгарії. Потім поставлю човна на колеса і пройду пішки до грецького Александропуліса. Далі почнеться безпосередньо морська частина. Це Середземне море, де основою будуть береги Греції, Італії, Франції, Монако та Іспанії.   

 

У Відні наш співвітчизник знову пересяде на старенький каяк і пропливе Дунаєм, Чорним морем та Дніпром до столиці України. Теоретично маршрут виглядає просто, а от на практиці часто трапляються непередбачувані речі: погіршення погоди, людський фактор, просто збіг обставин. 

 

Майстер екстремального виживання, дійсний член Українського географічного товариства та почесний член Національного географічного товариства США пройшов півсвіту, досліджуючи флору й фауну, а також психологію людини в надзвичайних умовах. Сергій Гордієнко є доцентом і завідувачем лабораторії спортивного туризму Київського університету туризму, економіки і права. В його послужному списку – вся Україна, північ Росії, одиночна наукова мандрівка каяком до Архангельська через соловецькі острови, 1000-кілометровий перехід до Антарктиди, пішохідні експедиції Південною Америкою, Африкою та Євразією та багато інших складних маршрутів. Він подолав уздовж і поперек тундру і Тайгу, Крим і Далекий Схід, і не збирається зупинятися на досягнутому.    

 

З прапором України

До речі, у жилах мандрівника тече кров славнозвісного кошового отамана Костя Гордієнка. Тож свою про свою належність до українського роду-племені пілігрим говорить з особливою гордістю.     

 

– Всюди, де я пройшов, я проніс прапор України, - каже Сергій Гордієнко. – Так, у 1995 році вперше в історії нашої держави я встановив жовто-блакитний стяг на Північному полюсі. Свого часу там у складі першої радянської експедиції побував мій дід. Тож можна вважати тягу до мандрів нашої сімейною рисою. Нинішній свій похід «Середземноморський континуум» я присвячую пам’яті видатного українця В’ячеслава Чорновола.

 

Світловодський дружній причал

 

Минулого року вітер мандрів заніс відомого дослідника на Кіровоградщину. Сталося це під час експедиції «Міст співдружності», під час якої Сергій Гордієнко обійшов на каяку за периметром Чорне море вздовж берегів України, Румунії, Болгарії, Туреччини та Грузії.

 

– Це був унікальний досвід не лише для України, а й для світу. Адже на такому плавзасобі й за таким маршрутом до Сергія Івановича ще не ходив ніхто, - зазначає прес-секретар мандрівника Павло Дінець, який також регулярно оновлює дописи про пригоди свого візаві у Фейсбук у групі «Видатний український мандрівник Сергій Гордієнко».

 

Того ж таки 2018 року подорожник здійснив технічну зупинку у Світловодську, де познайомився з педагогом, радіоаматором, краєзнавцем Леонідом Паськом. Відтоді з’явився привід зупинитись в оселі нового товариша та брата по духу, поспілкуватися, поділитися враженнями й міркуваннями, а заодно й підлатати знаряддя.

 

 

Цьогорічний візит почесного гостя в акваторію Кременчуцького водосховища співпав із Великим Христовим Воскресінням. Якраз на Великдень яскраво-червоний одномісний човен Сергія Гордієнка пристав до знайомого берега у Світловодську. А там на нього вже чекали давні знайомі – Леонід Пасько, його донька Зоя Лебідь, Олена Жорницька, Наталя Лазаревич, сусіди та всюдисущі журналісти. Пощастило поспілкуватися з майстром екстремального виживанні й авторці цих рядків.

 

 

Сергій Іванович розповів, як зазнав клопоту від диких мурашок під час ночівлі в наметі, а ще як нагрянули до нього серед ночі непрохані гості – браконьєри.

 

Ось як описує цю пригоду Павло Дінець на сторінці Сергія Гордієнка у Фейсбук.

 

 Водосховища справжні «моря», де є навіть свої «пірати»

26 квітня (в Чистий четвер), пройшовши за день 34 км Кременчуцьким "морем", Сергій Гордієнко зупинився на ночівлю на правому березі Дніпра, 3-ма кілометрами нижче величенького села Сагунівки (ближче до маленької Топилівки).

Сталося це трохи за північ, як вже завершився наш сеанс телефонного зв’язку і мандрівник вкладався спати у наметі. Почулися голоси, а потім і неприємний регіт. Кепкували з човна, потім підійшли до намету. Довелося Сергієві Івановичу вилізти до непроханих гостей.

Світили один в одного ліхтарями… Їх було троє, в двох – рушниці. В їхньому човні виднілися сіті – браконьєри…

Несподівано для трійці Сергій Іванович їм висловив своє «фе» – мовляв, чого заважаєте спати?

– Та не сердьтеся, дядьку, - з удаваною ввічливістю відповідали ті. – Ми ж жартуємо (а самі звужували коло).

– Жарти – це коли всім весело, а коли комусь невесело – це вже образа, - похмуро промовив Гордієнко і доки ті думали, що б ще відповісти, мандрівник блискавично вихопив свою сокирку! - Ану, хто перший рипнеться?! Потім, може, і пристрелите, але хоч одного з вас я завалю!..

Трійця заціпеніла. Лихі людці не сподівалися такого зухвалого опору. В очах Сергія Івановича був блиск, що його має лиш та людина, що справді не боїться смерті. Жодного страху – сама ненависть… Людина, що 16 років відпрацювала в карному розшуку, що все життя боролася за справедливість і дотримання закону, й не одного особливо небезпечного злочинця затримала – Гордієнко всім серцем зневажав цих покидьків і готовий був дати їм найрішучіший бій…

Така перспектива – одному чи й двом бути зарубаними чи скаліченими – явно не посміхалася нічним «гостям». Вони почали ховати очі, певно, в них з’явився страх. І почала трійця відступати до води…

Звісно, додавалося й те, що «любителям рибки» аж ніяк не хотілося піднімати шум – стріляючи. А ситуація ж складалася так, що самим рукопашем подолати каякера було неможливо.

Ще трохи покрутившись на березі, браконьєри нарешті відчалили. Природно, що спати мандрівникові вже розхотілося. Він всю ніч пильнував, чи не повернуться ті троє таки розправитися з ним. Міняти ж свою дислокацію в непроглядній темряві не було ніякого сенсу. Нападники були явно з тутешніх, місцину свою вони знали краще, тому легко могли підстерегти Сергія Івановича десь у засідці…

– Так це добре, що я підготовлений до таких зустрічей і фізично, і морально, - говорив він наступного дня телефоном. – А уяви, якби на моєму місці були якісь незагартовані туристи, з жінками чи й дітьми? Хтозна що б могли зробити ті браконьєри із небажаними свідками – адже вони саме збиралися закидати свої сіті…

…Через те, що геть не виспався, наступного дня мандрівник пройшов «лише» 25 кілометрів, заночувавши 26 квітня вже біля села Калантаєва (що вже в Кіровоградській області).

Тут його, до речі, зустрів катер водної поліції. Сергія Івановича правоохоронці впізнали: ще б пак! – він же у нас «телезірка», не сходить зараз із усіх українських екранів!

Мандрівник розповів їм про нічний інцидент. Поліцаї відповіли, що в іншій області ловити нікого не мають права, але пообіцяли повідомити про це своїх черкаських колег.

Втім, від перебування у Світловодську в мандрівника залишилися тільки позитивні емоції. Понад чотири години не відпускали його школярі та члени громадської організації «Майбутнє безмеж».

 

 

Таким же щирим і яскравим було спілкування на місцевому телеканалі «Веселка».

 

 

Ну, і наша з ним розмова за чашкою чаю, яка відбувалась на квітучому подвір’ї Леоніда Паська під шелест дощу, відкрила чимало цікавих штрихів до портрету героя. Про це я розповім у наступних номерах «Первой городской газеты».

 

 

…Коли запропонувала зробити фото на пам'ять, Сергій Гордієнко вибачився і на хвилинку зайшов до хати. Повернувся, тримаючи в руках темно-синю кепку.

 

– Хочу сфотографуватися в ній, - пояснив він. – Її подарував мені командир корабля Військово-морських сил Туреччини під час однієї з минулих мандрівок. Зняв зі своєї голови і вручив мені на знак поваги. Цей подарунок для мене дуже багато значить.  

 

 

Наступного дня мандрівник-екстремал продовжив свій шлях. Попутного вам вітру, гарної погоди!        

Далі буде

Людмила Макей

Фото Людмили Макей та зі сторінки у групі «Видатний український мандрівник Сергій Гордієнко» у Фейсбук

 

 

    

«Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом. 

 

Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий