У вас отключен JavaScript или он не поддерживается вашим браузером.
Пожалуйста, обновите свой браузер или включите JavaScript для полноценной работы с сайтом.

Останній раз спілкувався з сином 18 листопада. Батько моряка з Кіровоградщини чекає сина додому

9 січ. 2019 20:00

1632

Суспільство

Полоненим українським морякам у Керченській протоці довелося зустрічати новорічні свята у чужій країні, в далечині від дому та сімей. У Москві наших моряків називають «порушниками» російського кордону, однак самі хлопці вважають себе військовополоненими.

Про те, яким був у дитинстві та чому обрав саме море військовополонений з Кіровоградщини Андрій Артеменко, розповів його батько Анатолій Артеменко. Він мешкає в Новоукраїнці.

— Андрій був звичайним хлопцем в дитинстві, полюбляв гратися у те, що й інші діти. Любив грати у футбол з друзями. Він був дуже компанійським, мав багато друзів. Був, як і всі, звичайною дитиною, — розповідає пан Анатолій.

Закінчив майбутній моряк Новоукраїнську школу №4. Після цього вступив до Одеського морехідного училища імені О.І.Маринеско, яке є одним із найстаріших морських навчальних закладів України.

— Захотів — пішов і вступив сам, а після закінчення розпочав службу у Збройних Силах України. Починав на морському флоті у Севастополі. А під час захоплення півострова Крим росіянами не зрадив присязі та повернувся назад до Одеси, де продовжив службу на судні «Прилуки». Там же він підписав другий контракт і перевівся на катер «Бердянськ», — розповідає коротко про навчання сина Анатолій Артеменко.

Чоловік у розмові також додає, що під час навчання Андрій за першої ліпшої можливості приїжджав додому, частіше телефонував, приблизно через день. Старався не пропускати телефонних розмов із батьком, навіть коли вже був на службі. Все було нормально, повідомляє пан Анатолій.

— Останній раз спілкувався з сином десь 18 листопада, за тиждень до полону. По телефону як завжди сказав: «Па, у нас вихід, деякий час не телефонуватиму, потім вийду на зв’язок. Як буде можливість — зв’яжусь». Ось так постійно казав. Він не повідомляв подробиць плавання, — продовжує розмову чоловік.

— Зараз із полоненим моряком сім’я не має ніякого зв’язку. А от з його адвокатом декілька разів зв’язувалися, аби дізнатися про справи Андрія та про стан його здоров’я.

— Адвокат каже, що все нормально у нього. Що він ще може сказати? — додає батько Андрія.

Мати полоненого моряка працює за кордоном. Усі новини про сина сім’я Артеменків дізнається з інтернету та від журналістів. До того ж батьки усіх військовополонених моряків підтримують зв’язок між собою та обмінюються інформацією.

— Сподіваємося, що скоро це все закінчиться та наші сини повернуться додому. Ми любимо тебе, Андрію. Усі чекають на тебе вдома. Тримаємо кулаки за всіх хлопців та молимо Бога, щоб це все якнайшвидше закінчилося і вони повернулися додому, до своїх родин. Ми їх чекаємо, — завершує Анатолій Артеменко.

Як відомо, Андрій Артеменко під час бою біля Керчі 25 листопада перебував на кораблі ВМС України «Бердянськ» під керівництвом земляка з Кіровоградщини Романа Мокряка. Там він отримав поранення під час штурму росіянами українських кораблів у Керченській протоці. Після інциденту його разом із іншими пораненими доставили до лікарні у Керчі, де їх прооперували. Згодом усіх полонених українців вивезли до Москви, оскільки місцеве населення Криму підтримувало українських моряків.

Аліна Кулик

Відкритий лист до українців і росіян

(Роздум на керченські події)

На моральну підтримку

близькому земляку,

військовому моряку Андрію Артеменку,

який був поранений і потрапив у полон

у керченському інциденті.

Андрію! Новоукраїнка, Дикий Край,

наші степи, наші люди — з тобою!

— Олександр Антоненко,

капітан-інженер запасу