Сьогодні православні вклоняються чудотворній іконі «Знамення» - покровительці міста Знам’янки на Кіровоградщині
10 грудня Православною Церквою прославляєтьсяБожа Матір на честь Її чудотворної ікони «Знамення», згадується знамення Пресвятої Богородиці, яке сталося у 1170р. у Великому Новгороді, що в тічаси був найпівнічнішим містом Київської Русі. Тоді заступництвом Божої Матері було врятоване місто від розграбування, айого мешканці від полону. Піднята на фортечну стіну, супроводжувана єпископом, священнослужителями і хором, співаючими молитви, ікона Божої Матері сама повернулася обличчям до міського народу.
І в цей час нападників, які насмілилися пускати стріли в образ Богородиці, охопив жах. У них помрачився зір і вони стали вражати один одного і були розбиті новгородцями. В ту пору були нерідкі міжусобиці і підкорити Великий Новгород намагалисясусідні руські князі. Але правда Божа була на боці жителів, які захищали своє рідне місто. Божа Матір через свою ікону, через Церкву Христову, хотіла примирити одновірців, закликати їх до світу, до переговорів. Але вони в своїй самовпевненості і зухвалості не послухали і почали стріляти в хресний хід, почали війну по суті проти своєї ж Церкви.
Знамення - гучний голос Божий, що сповіщає, застерігає, вказує і томузверненийдо всіх. Знамення Божі відбувалися і відбуваються заради людей. Наприклад, знамення чудесного порятунку царської сім'ї в 1888рпри катастрофі поїзду біля станції Барки Харківської губернії. Там був і 20-річний цесаревич Миколай(нині святий Вселенського Православ'я). На честь цієї події в Єлисаветграді була побудована велична трьохпрестольна кам'яна церква Знамення (зараз на місці зруйнованої богоборцями церкви знаходиться тубдиспансер, горсанепідстанція і невеликий пам'ятний хрест). Освячення цьогопрекрасного храму, який був окрасою Єлисаветграду,відбулосявосени 1893р, тобто 125 років тому. А 27/10 грудня в цьому храмівідзначалося престольне свято.
Цей день є днем іменин міста Знам'янка, в якому від самого початку була Знаменська церква. Ми мало знаємо про духовну історію цього великого залізничогопункту, але саме до 10 грудня в 1943р. місто було звільнено від фашистських загарбників. І це теж ознака промислу Божого. І молитви за нас Божої Матері. А таких прикладів можна навести чимало!
Але набагато частіше відбуваються в нашому житті просто чудеса. Бо чудо в більшій мірі є щось сокровенне, внутрішнє. Чудо - це дія вищих і вічних законів буття в нашому світі. А скільки чудесних зцілень, фізичних і душевних, отримуютьвсі, хтоз вірою звертається до святих ікон Господа Іісуса Христа, Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих, від святих мощей, на могилах навіть неканонізованих Божих угодників.
А ікони плачуть, кровоточать,закликаючи нас до покаяння, милосердя, любові до ближнього, а ми не чуємо і не бачимо - творимо страшні беззаконня і не сподіваємося на милість Божу, не прямуємоза Істиною.
Апостол Сходу, апостол Русі Андрій Первозванний (пам'ять його 13 грудня) своє благословення «Ми знайшли Месію Христа - Шлях і Істину, і Життя» посилає і сьогодні з Греції, з Патрського узбережжя, з X (Андріївського хреста) своїх страждань,до всього світу. Особливо цей день святкували на Київській Русі, а потім на Україні. В нашій фортеці св. Єлисавети основний бастіон названий саме на честь Андрія Первозванного.
Благовістя Христове освітило і серце великомученика і Побідоносця Георгія (пам'ять його 6 травня і 9 грудня) - покровителя православних воїнів і всіх християн. Це Юріїв день, осінній Георгій. В цей день при київському князі Ярославі Мудрому (у Святому Хрещенні Георгій) був освячений Георгіївський храм в Києві (1051-1054рр). А в 1769 р. були затверджені георгіївські нагороди. Давно зруйнований Батиєм цей храм, але свято залишилося і живе в православному народіКиївської Русі, а георгіївські кавалери завжди вважалися вищим ступенем доблесті. Багатьох на Україні ці нагороди врятували під час голодомору 1932-1933рр, в торгсинах їх, як і інші коштовності, міняли на хліб та продукти.
«Господь створить диво і грішному, як тільки змириться душа його ... Дух Святий, Який живе в людині, творить чудеса. Господь хоче, щоб усі спаслися і вічно були з Ним, і тому слухає молитви грішної людини, заради користі інших або самого того, хто молиться »(писав прп. Силуан Афонський. XX століття).
Але є в житті головне чудо - любов людини до Бога і до іншої людині. А все, що веде до цієї любові є чудо життя.
Триває Різдвяний піст. Принесемо Богу наші покаянні молитви, добрі справи і нашу надію. Покаятися - не означає тільки оплакувати минуле. Це означає повернутися обличчям до Бога, відновити відносини любові і взаємної вірності. Істинне покаяння - завдання на майбутнє. Але теперешній часзалежить від нас.А в житті християнському завжди є місце чуду!
Протоієрей Євгеній Назаренко
