«Мама на колесах»: Зараз донечці два роки і вона побувала у восьми країнах

4 июля 2018 13:58 2124 0 Общество
«Мама на колесах»: Зараз донечці два роки і вона побувала у восьми країнах
 
Літо — час для мандрівок маленькими містами і великими країнами. Проте не всі батьки дозволяють собі залишати рідну домівку, вийти із своєї зони комфорту, мотивуючи це так: «У мене ж маленька дитина». Та всі сумніви і стереотипи цього вислову розвіює наша героїня, як вона себе називає, мама на колесах, Альона Дробот. До того, як відчути смак і насолоду мандрівок, полюбити життя в інших країнах, дівчина проживала та працювала у Малій Висці. Зараз вона із сім’єю мешкає і працює в Канаді, виховує дворічну доньку і завжди готова відкривати світ.
 
— Альоно, коли ти почала мандрувати?
 
— Найпершою була поїздка в Данію. Це була не подорож і не екскурсія, я їхала вже жити в цю країну. Це був для мене досить хвилюючий момент, бо до цього нічого, крім України, я не бачила. Ми їхали на автомобілі через Польщу, потім Німеччину, а далі переїхали всю Данію. Оскільки нашою метою була саме північ цієї країни. І вже тоді я точно зрозуміла, подорожі і дорога — це моє. На той момент мій чоловік Тарас вже побачив Англію (Лондон), побував в Америці, Польщі, Німеччині і прожив два роки в Данії. 
 
— Перші країни, які ви відвідали разом, твої враження?
 
— Перша моя така «закордонна» країна — це Данія і, ясна річ, вона найбільше і вразила мене. Захоплення, цікавість, здивування. Мене переповнювали емоції ще довго. Що казати, статистика говорить сама за себе — в Данії живуть одні з найщасливіших людей світу. І я розумію чому — країна повністю адаптована для комфортного життя своїх громадян! 
Потім була Голландія (Амстердам) і Франція (Париж) — це до народження донечки. Тут я вже не відчула цього «закордону». Просто вже насолоджувалась розумінням того, де я є і що я бачу поряд із собою.
Потім я завагітніла, і ми собі намалювали таке тихе життя, без пригод і доріг. Думали, що дитина змінить наш ритм, але ми помилялись. Усе змінив наш переїзд на п’ятому місяці вагітності. Ми тоді змінювали роботу і переїхали з усім своїм нажитим добром майже за 300 км від того місця, в якому проживали. Це був острів! Сполучення з яким було тільки поромом. На острові — не багато, не мало — 3500 тисячі чоловік і два продуктових магазини. Тому з того моменту ритм нашого життя мав би стати повільніший, але не у нас. Ми обрали інший шлях — катались на поромі до «великої землі» частенько. Уже тоді я зрозуміла, що вагітність чи то діти нічому не завада! Всі ці перепони тільки в нашій голові.
 
— Коли вперше наважилися на мандрівку із донькою?
 
— До слова, в лікарню я їздила теж на «велику землю» — це сорок хвилин на поромі і потім ще годину в дорозі. Там і народжувала. Тому перша міні-подорож всією сім’єю була у нас на третій день життя нашої крихітки. Ці 150 кілометрів були тільки стартом. І вже через півтора місяця ми вирушили в першу свою «сімейну» мандрівку. Попереду було 2800 тисяч кілометрів, три країни і наша команда — я, донечка, чоловік і собака. Потім відпочинок в Одесі, після — перший переліт і відпочинок у Туреччині. Там ми і відсвяткували ювілейні два місяці нашої малої. Потім знову повернулись в Україну і назад на власному авто до Данії. Після такого кроку мені вже було нічого не страшно. А донечці тільки пішло це все на користь. Уміння пристосуватися до будь-яких умов — це просто незамінний навик у нашому житті.
 
— Як реагували знайомі?
 
— Ну, розуміючих було менше, ніж засуджуючих. Це я говорю про українських знайомих. Хоча, мабуть, більше не засуджуючих, а нерозуміючих... Думаю, ці всі наші дії сприймались більше як безвідповідальність, а не зважені і помірковані дії (тому що саме так воно було насправді).
 
— Чи радилися ви із медиками щодо подорожей?
 
— З медиками завжди радились, але тільки з датськими. До українських в мене трохи своєрідне ставлення. А для датчан, то нормальна практика, і нічого героїчного ми не робили, просто огляд і маленькі рекомендації щодо поводження себе з дитиною в дорозі та в незнайомій країні і все  — в дорогу!
 
— Скільки донька за своє маленьке життя уже побачила країн?
 
— Зараз Соломії два роки і вона була у восьми країнах. Це — Данія, в якій народилась, яку ми разом всю об’їздили, Німеччина, Польща, Єгипет, Україна. Перелічені крани вона побачила не один раз. Ще Туреччина і Литва — там були тільки один раз. І, нарешті, Канада. До речі, із загальною дорогою до Канади в 30 годин.
Подорож для доньки — це її рідна стихія. Вона обожнює літати. Після кожної такої подорожі вона помітно дорослішає і освоює якісь навички. Я не бачу жодної причини, яка б змусила мене цього не робити і шкодила моїй дитині під час подорожей. Вдома їй нудно, вона постійно собі шукає пригоди. А ось в такі моменти я бачу, як вона кайфує... І тоді мені хочеться продовжувати в тому ж дусі.
 
— Серед молодих матусь є стереотип, що з маленькими дітьми не можна далеко мандрувати. Яка твоя думка?
 
—  Я не розумію таких дурниць. Так, щось може трапитись — може! Дитина захворіє, температура чи ще якась біда! Але ж ви не на край світу зібрались, є лікарні, є лікарі, якось люди там живуть.
Було у нас і таке. Температура, кашель, соплі і — ми на відпочинку у Єгипті. І нічого страшного не сталось, все вилікували і все минуло до кінця нашого відпочинку. Трохи неприємно, але навіть хвороба в таких умовах пройшла швидше. Від моря не відмовлялись і ходили гуляти, правда, ритм змінили на більш пасивний!
 
— На що батькам потрібно звернути увагу, готуючись до мандрівки, що порадиш із власного досвіду?
 
— Найголовніше, про що повинні подумати батьки, а чи готові ми до мандрівки з дитиною? Тому що дуже часто саме дорослі не готові взяти на себе цю відповідальність і поступитися своїми інтересами на користь дітей. Звісно, це все буде не так легко, як подорож без дітей. Буде тяжче — сто відсотків, тому що діти потребують уваги, а в такі моменти вони потребують її ще більше. Вони хочуть розділити всі свої емоції з батьками і роблять це так, як уміють, інколи навіть із сльозами та капризами.
Моя порада: бути близьким зі своєю дитиною і не тільки в подорожі. Тоді всі питання знімуться. Я стараюсь у моменти, незвичні для Соломії, приділяти їй ще більше уваги і підтримки.
 
— Як гадаєш, чи варто батькам їхати у мандрівку з дитиною, яка немає необхідних для її віку щеплень?
 
—  Питання щеплень дуже делікатне. Ми робили все за планом (датським) і перша поїздка (Данія — Німеччина — Польща — Україна — Туреччина) була взагалі без будь-яких щеплень. Тому що за планом вони після трьох місяців і раніше їх нам ніхто б і не зробив. Якщо це якісь екзотичні країни, то, звісно, лікар проконсультує про всі деталі і порекомендує, які щеплення слід зробити. Це діло кожного, це безпека їхніх дітей. Дехто взагалі не робить щеплень, то що говорити про щеплення для подорожей.
 
— Куди і коли радиш їхати із маленькими дітьми?
 
— Та будь-куди. На турецько-єгипетське «все включено» можна сміливо їхати прямо з пологового, тільки не в розпал сезону — бо буде дуже спекотно. Хоча в Україні в цей момент теж не дуже холодно. Не бачу взагалі, якщо чесно, зв’язку — діти і обмеження в подорожах. Тому їдьте, куди душа лежить!
 
— Як організувати своє дозвілля у мандрівці з дитиною?
 
— Дозвілля? Ну, чи то вдома, чи то під час мандрівки у нас все одне й те саме. Під час мандрівки ще й менше потрібно думати про організацію дозвілля, тому що й так все нове і цікаве. Олівці з блокнотом чи розмальовкою у нас завжди в портфелі. Також улюблена лялька і кілька маленьких іграшок. Мультики, я хоч і проти, але в дорозі трохи можна. Ну, тільки в дорозі, на відпочинку ні-ні. Якщо море, то обов’язково причандалля для піску, машинки, м’ячики... Все, чим дитина любить бавитись удома, все беріть. Моя донька перебирати пісок і щось там будувати може вічно! А далі — по ситуації.
 
— Що варто із собою взяти у мандрівку із дитиною до півтора року?
 
— Найперше із ліків — це парацетамол (він завжди з нами), градусник, щось проти алергії на всяк випадок. Щось із їжі і пиття — це обов’язково. Не зрозуміло, які будуть обставини, а дитину потрібно нагодувати вчасно. Вона почекати не зможе. Якщо до моря чи ближче до природи — то засоби від комарів і тому подібне. І звичайно ж, улюблені іграшки, засоби гігієни, одяг.
Дітям по факту треба все те, що і вам, і все те, що й так завжди у вас вдома. Не бачу сенсу складати величезні сумки з речами та ліками про всякий випадок. Якщо за 1,5 року цього випадку не було, то навряд він з вами станеться в найближчий тиждень відпустки. І на крайній випадок скрізь є магазини і аптеки.
 
— Де ви зупинилися зараз? Які країни плануєте відвідати?
 
— Наразі ми знаходимось у Канаді. Плани на літо — подорожувати Канадою на своєму авто, а тут є де розгулятися. Плани на кінець осені — поїхати в теплі краї, куди саме — ще не визначились. Часто це у нас виходить спонтанно.
 
Вікторія Семененко         
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий