Що робили Січові Стрільці у нашому місті сто років тому? (ВІДЕО,ФОТО)

21 июня 2018 19:00 1006 0 Культура
 
"А ми тую стрілецькую славу збережемо..."
 
Учора, 19 червня, у Кіровоградському художньому музеї кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко у рамкахї тижня  Січових Стрільців зачитав для кропивничан лекцію "Рідні гості. Українські Січові Стрільці в подіях Української революції 1917-21 рр."
На зустріч з кропивницьким істориком прийшли студенти, журналісти, педагоги, працівники музею і інші містяни, які цікавляться історією.
 
В Україні під час революції у 1917-21 рр. існувало декілька формацій армії Українських Січових Стрільців:
 
I Січові Стрільці Євгена Коновальця, які в той час, коли точився бій під Крутами, вибили більшовиків з заводу "Арсенал", а пізніше розбили армію гетьмана Скоропатського. Ці стрільці у 1919 р. воювали проти більшовиків і атаманщини;
 
 
 
II Полк Романа Самокиша "Вільні козаки" вибили армію Нестора Махна з Катеринослава і утримували це місто протягом місяця. 
 
 
III Студентський курінь Січових Стрільців, які брали участь у бою під Крутами.
 
 
IV Українські Січові Стрільці виникли у 1914 р., коли йшла Перша світова війна. Головна українська рада у Львові вирішила утворити військовий підрозділ, у який записались хлопці-добровільці з Галичини. Вояки на голові носили шапку-мазепинку, а на формі - кокарди з тризубом.
 
Очолив цю армію полковник Василь Вишиваний, справжнє ім’я якого - Вільгельм Габсбург, австрієць за походженням, член імператорської династії. Військовий за освітою, знавець шести іноземних мов, спадкоємець імператорської родини, він усім серцем полюбив українську землю, порвав стосунки зі своєю сім’єю, відмовився від батьківського спадку, від статусу і чину і присвятив своє життя Україні.
 
 
Яким собі уявляли місто військові зі Львова? Місто з дуже гарними українськими традиціями. Які імена вони чули?  - Кропивницький, Тобілевич, Винниченко, Левицький, Євген Чикаленко - це були брендові імена. Вони знали, що їдуть у потужній український центр. І пізніше вони говорили: "У вашому місті працювалося краще, ніж в Олександівську, Херсоні і Одесі".
 
Що вони хотіли побачити з вікна? Стрільці ніколи не бачили степів, а тут їх вражає величезна кількість землі, на якій можна розводити господарство. 
 
У ті часи наше місто називалось Єлисавет, тож 13 червня 1918 р. у Елисавет зайшов Легіон Українських Січових Стрільців чисельністю 1 200 чоловік, штаб якого розташувався у Земському реальному училищі (Інженерний коледж). На залізничному вокзалі військових з величезною цікавістю зустрічали містяни, а стрільці у свою чергу промарширували центральними вулицями міста, вітаючи місцевих мешканців.
 
 
Січові Стрільці оселились у селах, розташованих неподалік від міста: Грузьке, Масляниківка, В.Виска, Новоукраїнка. Армія мала просвітницьку місію у Єлисаветі, військовим було заборонено грабувати місцевих жителів, займатися мародерством, вони, наприклад, купували продукти у селян, а не грабували місцевих, як це зазвичай бувало під час війни. 
 
 
Серед віййськових було багато освічених людей, тож вони не воювали, а разом з місцевою Просвітою  відкривали літні школи, ставили вистави, надавали у судах юридичну допомогу селянам, грали в оркестрах, продавали навчальну літературу, брали участь у товариських футбольних матчах. До речі, міст між Масляніківкою і Черняхівкою побудували саме Січові Стрільці.
 
Військові відвідали хутір Надії, у якому тоді проживала Софія Тобілевич, побували 4 серпня на могилі Івана Тобілевича, про що свідчить фотографія. Галичани знали про родину Тобілевича від сина Івана Франка і цінували його особистість, тож на прохання Софії забезпечили охорону хутора. А Софія Тобілевич у свою чергу залишила нащадкам свої спогади і враження від приїзду українського війська і називала їх "рідними гостями".
 
 
 
Галичани полюбилися місцевим жителям, адже вони і говорили українською мовою, і співали українських пісень, навіть у церкві. "Оце справжня українська армія" - говорили люди. Деякі солдати навіть одружилися на місцевих дівчатах, у Грузькому пройшли гучні традиційні весілля . Часто на Масляніківці проходила так звана "спільна каша" (по сучасному "пікнік") за участі галичан і наддніпрянців.
 
Залишилась світлина молодого вояка у однострої, який сфотографувався на вулиці В.Пермська у 1918 р.
 
 
Таким чином творилася соборна Україна між галичанами і наддніпрянцями, Січові Стрільці поширювали українську культуру, несли соборну місію у центр України.
 
8 жовтня Легіон Українських Січових Стрільців покидає місто Єлисавет і вирушає до Львова, місцеві жителі з сумом проводжали військових.
 
 
Василь Вишиваний, прозвний "Червоний князь", у Відні у 1947 році був схоплений агентами КГБ. На той час Вільгельм Габсбург був хворий на туберкульоз, але під час тортур він тримався мужньо, не відмовився від своїх ідей: "Я не австрієць, я - українець!" 
 
Під час етапу полковник Легіону Січових Стрільців помер.
 
 
 
Довідка
Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей, Василь прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.
 
Вірш зі збірки поезій Василя Вишиваного — Вільгельма Габсбурга «Минають дні»
 
Осінь в горах
 
Осінній вітер в просторах сіє
І жаль по горах ростилає.
Буковий ліс заржавів, червоніє,
І журиться, зітхає і конає…
 
Леґінь стоїть задумався і мріє.
І меркнуть перед ним осінні чари;
А вітер плаче і по дебрах мліє
По небосхилі тужать сірі хмари…
 
І сум холодний з хмар на гори кане
А син Карпат склонився і ридає…
Бо жаль йому, що вся краса зів’яне,
Що все, чим жив, минається, вмирає.
 
 
Нагадаємо: У Кропивницькому відкрили дошку з нагоди ювілею перебування Легіону Січових Стрільців (ФОТО)
                     До Кропивницького приїздить відомий кобзар Тарас Компаніченко
 
 
Олена Скочко
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий