П’ятдесят відтінків міста (відео)

  • 19 трав. 2017 13:51
  • 845
    • Новина П’ятдесят відтінків міста (відео) Ранкове місто. Кропивницький

    Ранок 18 травня здивував неанонсованою ходою вірян УПЦ Московського патріархату, які крокували ходою від Кафедрального собору до площі Героїв Майдану.Близько двох сотень людей на чолі зі священиками несли саморобні гасла «Захистимо батьківську віру», «Ні міжрелігійній війні!», «Зупиніть свавілля ворогів церкви!» тощо. Проте пояснити, в чому це полягає, вони відмовлялись.

    Своїми враженнями про це кількагодинне стояння під ОДА поділився голова обласної спілки письменників Василь Бондар. За його словами, присутні  відмовлялись від будь-яких коментарів.

    - Дивно, але мене, вбраного у вишиванку, звинуватили в роботі на Москву. Більше того, якийсь чоловік кремезної статури хутко витягнув мене з натовпу й порадив забиратись. У купці людей біля фонтану мене спробували запевнити, що зібрання хоче «єдиної помісної церкви». Проте жодного гасла чи заклику на підтримку цієї вимоги я не побачив.

    Зібрання вірян охоронялось посиленими нарядами патрульної поліції та працівників інших силових структур. Провокацій не було, але частина присутніх (а більшість була жінки похилого віку) гуртувалась біля фонтану та під деревами, змушуючи поліцейських розширювати периметр.

    - Дякувати Богу, їх все менше й менше, - не приховуючи вдоволення, повідомив мені один з офіцерів, - незабаром остаточно розбіжаться.

    А тим часом на міській площі урочисто відкривали День вишиванки. На відміну від присутніх на сусідній площі з асфальтовим кольором обличчя та затьмареним поглядом, біля міської ради гуртувалась молодь, у білих сукнях та сорочках з різноманітними візерунками, лунала весела музика. Особливу увагу фотографів та глядачів привертала малеча, що готувалась до виступів. Трохи з запізненням, але урочистості все ж розпочалися.

    Трохи здивував міський голова Андрій Райкович. Вийшовши з будинку міськради, він одразу пішов до натовпу і все святкування стояв серед містян, а після урочистостей фотографувався з усіма бажаючими. Погодьтесь, селфі з Райковичем відбувається не щодня.

    Ярмарок, що тривав з самого ранку, був небагаточисельний – десь зо два десятки майстрів декоративно-ужиткового та сувенірного мистецтва. Тому й покупців було менше, ніж простих глядачів.

    Останнім акордом свята став танцювальний флеш-моб у виконанні студентів Донецького медичного університету. Більше того, на прохання глядачів вони виконали свій номер «на біс», а після цього запрошували до парного танцю всіх бажаючих.

    - Я вже вдруге вибігаю на це глянути, – захоплено коментувала волонтерка Вікторія Касьянова, офіс якої за кілька метрів від медвишу, - як можна сидіти у стінах, коли за вікном така краса.

    Проте більшість містян проходила повз всі заходи у своїх справах. Хтось на роботу або з неї, хтось по ринках або крамницях, дехто просто байдикував. Прикро, але ніхто жодним чином не згадав роковини депортації кримських татар – навіть попри проголошену  загальнонаціональну хвилину мовчання. Сумно, панове…

    Отакі у нас півсотні відтінків міста. Хтось радіє сонечку і переймається всією державою, хтось за наказом мов зомбі його виконує, не розуміючи його антидержавний характер. А решта просто живуть своїм життям – з вірою і без неї, у вишиванці та без неї. Життя триває, яке б воно не було.

    Максим Гуцалюк