Селекція чемпіонок: як аграрії створили жіночу суперкоманду

 

Вся країна пам’ятає легендарну жіночу кіровоградську баскетбольну команду «Єлисавет–Баскет», яка буквально увірвалася в світ спорту й вже на другий рік свого існування завоювала золото на чемпіонаті України.

ЇЇ засновниками були два відомих бізнесмена в сфері агробізнесу і меценати — Сергій Тарасов та Руслан Згривець. Як стартував цей проект, завдяки чому набув шаленої популярності і чому, зрештою, загальмувався — всі ці моменти, невідомі широким колам, нам розкрив Р.Згривець:

 

Руслане Федоровичу,  «Єлиса–вет–Баскет» — це приклад вдалої «розкрутки» або віртуозної комплектації талановитих дівчат? Як все починалось?

— «Єлисавет–Баскет» був створений в травні  2012 року. І він брав участь в сезоні осінь 2012 — весна 2013 року і сезоні 2013–2014 року. Тобто, два сезони команда брала участь в чемпіонаті.

— Які місця зайняла команда в цих сезонах?

— Дебютувавши, ми відразу стали віце–чемпіонами. У матчі до 3–х перемог фінальної серії чемпіоном стало київське «Динамо», а ми залишилися зі сріблом. Рахунок серії був 2:1. Перший матч ми виграли, другий і третій — вони. Тобто, в першому сезоні ми були другими, а в сезоні 2013–2014 року ми стали чемпіонами України.

— Скільки тоді брало участь команд?

— У жіночому чемпіонаті є Перша ліга і Вища ліга. Вища — це як Супер–ліга у чоловіків. Якщо взяти загальну кількість команд, які виступають в чемпіонаті, то їх там більше 20. А якщо брати Вищу лігу, то там було всього 6 команд.

— Чому Ви вирішили створити цю команду?

— Ну, треба було, напевно, почати з футболу... Тобто, вже маючи досвід розвитку спортивних проектів, ми вирішили виходити на більш високий рівень і зайнятися розвитком спорту в області, тому що були певні результати в футболі. Власне, хотілося, щоб команда стала таким локомотивом, який поведе розвиток дитячого і юнацького спорту, розвиток напівпрофесійних команд, шкільних команд по всіх територіях, не залежно від того, є у нас там господарства чи ні. Щоб був стимул. Ми розуміємо, якби «Зірка» була у Другій лізі — інтерес один. Коли ж «Зірка» у Вищій лізі — тоді зовсім інший інтерес у вболівальників.

 Те саме і тут. Коли це команда Вищої ліги, яка ще й бореться за чемпіонство, то це є стимулом для команд в селах, шкільного та студентського баскетболу. Ми спеціально створили в сезоні 2013–2014 року баскетбольну команду «Єлисавет–Баскет 2», яка виступала в Першій лізі. Це було зроблено для того, щоб залучати та розвивати талановитих молодих гравців, які в перспективі мали можливість перейти до складу основної команди. Другою причиною створення команди стало те, що баскетбол — досить видовищна гра. Ви бували на наших матчах?

— Ні. Я був тільки на іграх серед чоловічих клубів.

— Не в образу чоловікам буде сказано, але на наші матчі ходило набагато більше вболівальників.  Великої зали фізвиховання не вистачало. Повністю заповнювали навіть балкони. Особливо на грі з «Динамо». Тоді черга з бажаючих подивитися матч тягнулася ще на метрів 30 в коридорі. Коли ми грали в Києві, то з Кіровограда поїхало 3 автобуси вболівальників.

 У нас навіть було створено свій фан–рух, існувала своя «хвиля» «Єлисавет–Баскет ТВ», випуски якого набирали в YouTube по кілька тисяч переглядів. Тобто, людям було цікаво. Ми навіть привозили на матчі людей з тих сіл, де у нас є господарства. Що стосується самої команди, то можу сказати, що ми виховали досить хороші кадри.  Як виховали? Вони і до цього подавали надії, але засвітилися саме у нас. Наприклад, гравець нашого клубу Аліна Ягупова зараз є капітаном збірної України і була визнана кращим молодим гравцем Європи (до 21 років) під час ігор за «Єлисавет–Баскет». Також в збірній України зараз знаходиться наша розігруюча Ольга Дубровіна, яка теж була капітаном збірної. Наша центрова Олександра Чек теж входить до складу збірної. 

 Дуже багато наших гравців з другої команди входять до складу молодіжної збірної України. Фактично всі представники нашого клубу, які були тоді, зараз входять в ті чи інші збірні. І наша національна збірна, маючи в складі як мінімум трьох наших гравців, пробилася до фінальної частини чемпіонату Європи і двічі обіграла діючих чемпіонок з Сербії. Це я кажу, щоб Ви зрозуміли, який був рівень команди. 

 У 2013 році, в міжсезоння, у нас проводився ще один міжнародний турнір. До нас приїжджали на той момент чинні чемпіони Казахстану «Астана Тайгерс», команда «Олімп» з міста Гродно, Білорусь (команда, що брала участь в Єврокубку і переможець Балтійської ліги) і ще одна білоруська команда. У цьому турнірі ми теж перемогли. Тобто, у всіх турнірах ми намагалися досягти і домагалися максимальних результатів. Баскетбол розвивався досить серйозно. Зараз Федерація баскетболу прагне розвивати жіночу секцію в ДЮСШ. Але там є питання по тренерам, по фінансуванню. Тим не менш жіночий баскетбол не стоїть на місці. І ми дали цьому старт. В нашій команді «Єлисавет–Баскет» виступали навіть гравці WNBA, капітан збірної Сенегалу, яка в цьому році брала участь в олімпіаді в Ріо–де–Жанейро. Вона навіть передавала нам звідти привіт від всієї збірної Сенегалу. Приємно, коли дивишся склад олімпійських команд і бачиш там свого гравця.

— Що зараз з командою?

— Зараз команди фактично немає. Але це не стільки наша вина, скільки ситуація в країні. У 2014 році з причини відсутності фінансування з чемпіонату знялося дуже багато команд. Ви ж розумієте, що для того, щоб брати участь в чемпіонаті, потрібен суперник. Коли була жорстка конкуренція, гравцям було цікаво грати і рости. У 2014 році сенс утримувати таких кваліфікованих гравців відпав, тому що їм просто ні з ким було грати. Тому було прийнято рішення тимчасово відпустити гравців в інші клуби, в основному зарубіжні.

 І зараз більшість з них грають в Бельгії, Франції, Туреччині, Польщі та інших країнах. Були й такі, хто завершив кар›єру. Але всі вони спілкуються між собою, навіть приїжджають до Кіровограда і сподіваються, що через якийсь час чемпіонат України стане конкурентоспроможним і знову їм вдасться зібратися під прапорами клубу. Просто склалася така ситуація, не було суперників. А виходити проти якоїсь команди і вигравати з рахунком 150:25 теж не цікаво ні уболівальникам, ні нам. І деградувати гравцям теж немає сенсу.

— У скільки Вам обійшлося утримання клубу в ці 2 сезони?

— Зараз важко підняти ці цифри, але перший рік нам обійшовся близько 200 000 доларів, при курсі 8 грн. А другий сезон нам обійшовся близько 2 млн. гривень, тобто близько 250 000 доларів за тими мірками. Зараз же, щоб утримувати такий клуб, не вистачить і 5 млн. грн.

— Ну з баскетболом начебто розібралися. А що Ви можете розповісти про футбольний клуб?

— Футбольний клуб був створений навесні 2010 року. Це був аматорський футбол, але під егідою федерації. У першому сезоні ми посіли друге місце в чемпіонаті області. Але воно почесне тим, що перше місце тоді посів клуб «Укр–агроком», який згодом вийшов на професійний рівень в складі ПФК «Олександрія». Тобто, зайняти друге місце за «Украгрокомом» в той час було почесно. У наступному сезоні «Украгроком» перейшов у професійний спорт, а ми стали чемпіонами області. Перед тим, як розповісти вам про третій сезон, я хотів би пояснити, чому ми створили клуб, і чому потім перейшли в баскетбол. Там, де знаходяться наші господарства, ми намагаємося розвивати спорт, вирішувати соціальні питання. Цей клуб створювався для того, щоб розвивався футбол під егідою Знам›янської федерації футболу. Наші цілі показали, що ми на правильному шляху, тому що в третьому сезоні за чемпіонство боролися вже дві команди зі Знам›янки. 

Коли ж ми створювали команду, футбол там був практично на нулі. Але колись існувала команда «Локомотив», яка була володарем кубка серед аматорських команд України. Виходячи із цих славних традицій і розуміючи, що люди будуть цікавитися футболом і з›їжджатися з сусідніх сіл, ми залишили назву клубу і грали на полі в Знам›янці. Приставка «Хлібодар» була додана тому, що це наше базове підприємство в Знам›янському районі, яке взяло на себе фінансування і організацію команди. Так ось, завдяки тому, що ми дали поштовх у розвитку місцевого футболу, в третьому сезоні з›явилася ще одна знам›янська команда, яка змогла скласти нам реальну конкуренцію. На той момент з усіх регалій у нас не було тільки кубка області, і ми зосередилися виключно на ньому і виграли трофей. І я як зараз пам›ятаю, що 24 серпня, в День Незалежності України в Знам›янці проходив фінал кубка області, і ми там перемогли, завоювавши практично всі трофеї, які були можливі. А чемпіоном тоді став «Буревісник». Але найголовніше завдання, яке ми перед собою ставили, було виконано — знам’янський футбол відродився, і ми переорієнтувалися на баскетбол. До речі, тренер, який вивів «Зірку» у Вищу лігу, Лаврененко Сергій — це наш гравець. Так, щастить нам із кадрами… Зараз у нас є команда «Суботці–Хлібодар». Але ми створили її не з метою завойовувати кубки, а для того, щоб всі бажаючі могли себе реалізувати. Надаємо екіпіровку, організовуємо участь в чемпіонатах району. Це команда, що складається з наших працівників, школярів і всіх, кому не байдужий футбол. 

— Добре. А Ви зорієнтуєте по сумам, які виділялися на утримання «Локомотив–Хлібодар»?

— Мені важко зараз назвати суми. Але на той момент аматорський сезон обходився близько 200 000 грн.

— А Ви ще сказали, що на момент створення футбольної команди знам›янським футболом ніхто не займався. А як щодо «Єлисавет–Баскет»? На момент створення баскетбольного клубу у нас були якісь гідні жіночі команди?

— Ні. У нас в місті таких команд не було. Жіночий баскетбол був, але на студентському рівні і дуже давно. Тому ми і створили команду. Всі просто мріяли про це. І коли я сказав, що ми створюємо жіночу баскетбольну команду, у багатьох з тих, хто грали раніше, були сльози на очах. Вони вже ветерани. І, до речі, у нас є команда «Єлисавет–баскет Ветеран». Це люди, які грали раніше на високому рівні, а зараз їм років під 40–50. Ми їм проплачуємо форму, допомагаємо в проведенні турнірів і так далі. Тобто, там де є сенс допомагати, ми допомагаємо.

Що ж, якщо такі вдалі спонсорські проекти будуть в нашій області активно наслідуватись і побільшає таких відповідальних представників бізнесу в кожному місті і селі — український спорт, напевне, отримає нові яскраві ресурси.

Андрій Вергуленко