Про життя і потойбіччя — мовою прадавніх українських символів

 

Понад тридцять зображень Вазона — стилізованого Дерева життя виставлено на загальний огляд у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Д.Чижевського. 

 

Це — роботи студентів мистецького факультету Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка і їхнього наставника — доцента кафедри образотворчого мистецтва та дизайну ЦДПУ Лариси Гарбузенко. Виставку названо «Мальованим раєм».  

Як пояснила кореспонденту «Первой городской» Лариса Гарбузенко, Вазон як стилізоване Дерево життя символізує місток між небом і землею, між сферами людською і Божою,  між матеріальним і духовним.  

— Квіти на таких зображеннях — це людські життя, — розповіла доцент. — Вони різні за величиною, пишністю, інтенсивністю забарвлення, а також за віком. Деякі з них в’януть, відцвітаючи, а більшість — квітнуть чи збираються розкритися. Пуп’янки, які традиційно розташовуються у верхній частині Вазона, символізують майбутні покоління. Наприклад, на одній з моїх робіт, присвяченій загиблим учасникам АТО, переважають символи потойбічного світу — це квіти, які похилилися. Та водночас в них можна побачити і зображення метеликів, в які вселилися душі загиблих героїв. 

— Вазон зображають у різних видах українського декоративно–ужиткового мистецтва, та найяскравіше він виглядає у розписі осель, — веде далі Лариса Гарбузенко. — Ним ще кілька десятиліть тому прикрашали печі, комини, міжвіконня. Особисто мені зображення Вазона (щоправда, не такі шикарні, як ви спостерігаєте на цій виставці) знайомі з дитинства.  Малою я їх бачила у помешканнях наших родичів і знайомих, жителів Черкащини. Сама я родом — з Новомиргородського району, який межує з цією областю.

Як зауважила майстриня далі, нині в Україні спостерігається інтерес до Вазону — до його зображення часто вдаються при створенні національно забарвлених інтер’єрів ресторанів, кафе,  готелів. За словами Лариси Гарбузенко, вона готує студентів до того, щоб вони могли задовольнити комерційний попит на такі розписи. Але  для неї це — далеко не головне завдання. Найперше, чого хоче при цьому викладачка, — долучити студентів до чудової народної традиції створювати навколо себе мальований рай, навчити їх розкривати душу через одвічні українські символи і знаки. 

Іван Вітько