Люди з аутизмом — вони не хворі, вони просто інші, унікальні

 

Поспішай творити добро

 

Нещодавно у Кропивницькому відкрилася виставка «Особливі серед нас». Це благодійний Фото-Арт проект про дітей із аутизмом, дітей-індиго та просто малечу з різними особливостями. На виставці організатори поєднали живопис разом із плівковою фотографією та творчістю самих дітей, щоб розповісти про їхні унікальні історії життя.

 

 

Це стосується мене особисто

 

— Мені є що сказати, бо це стосується мене особисто, — говорить художниця та співавторка проекту Аліна Давиденко. —  Мій брат має розлади аутистичного спектру. Чому ми вирішили створити цей проект? Тому що у нас люди неправильно реагують на дітей з діагнозом «Аутизм».  І причина такої реакції в тому, що суспільство просто не знає, як реагувати. Цього не навчають. Тому нашою метою з самого початку було донести до людей інформацію про аутизм саме через мистецтво.

 

—  Моєму братові 13 років. Але він не знає, який зараз місяць. Він не скаже вам прізвище своєї мами, як усі діти його віку. Але він дуже щирий та оптимістичний хлопчик. Він не знає нічого про брехню та обман, буде плакати разом зі мною, якщо я плачу. Кирило не скаже, що він думає, не напише і, звісно, не прочитає. Я щодня стикаюсь із непорозумінням і ворожістю. Мені дорослі говорять повсюди: «Чому моя дитина має знаходитися поряд з вашою? Він дивно себе поводить, він дивно сміється, дивно дивиться. Вам тут не місце. А раптом він вдарить мою дитину?!». Вони так говорять від нерозуміння. Більшість людей не знають, що таке аутизм і як на нього реагувати. Тому ми й вирішили створити цей проект. Його головна мета — інформувати та допомогти змінити ставлення соціуму до цих дітей. Адже аутизм — це не страшно. Він просто потребує уваги, прийняття та любові, — каже Аліна Давиденко. 

 

Мала провести одне тренування, але залишилася надовго

 

Фотограф та співорганізаторка заходу Ольга також має власну історію. Два роки тому їй пощастило потрапити на один проект, де потрібно було провести одне тренування для особливих діток. Але залишилася вона там надовго. Через ігрові змагання педагоги та волонтери прагнули розвинути дітям моторику, покращити фізичний стан та соціалізувати їх.

 

 

У свою чергу представниця батьківської громадської організації «Ожина» Ольга Топор розповіла, як кожен присутній на виставці міг допомогти цим особливим діткам.

 

— Люди повинні знати, що ці діти є. Їх не потрібно ховати. Так, спочатку буває шок, стрес... Але потім люди розуміють, що це не страшно, що це не небезпечно. Я дуже вдячна цим двом тендітним дівчатам за виставку. У нас у місті вже п’ятий рік існує дитячий інклюзивний табір. Чи не єдиний в Україні. У цьому таборі відпочивають не лише особливі діти, а й звичайні. І я хочу вам сказати, що наші діти дуже відрізняються організованістю. Цього року наші спеціалісти подали таку ідею, що дорослих дітей потрібно відселити від батьків у таборі. Щоб дати можливість і батькам відпочити, і дітям спробувати бути самостійними. Але для цього потрібні волонтери. От тому ця скринька і тут, — говорить Ольга Топор.

 

У холі обласної філармонії, де і проходила виставка, була встановлена скринька, куди усі охочі могли пожертвувати кошти на допомогу особливим дітям. Відвідувачі могли познайомитися з ними та взяти на пам’ять будь-яке фото, що було представлено на виставці. 

 

«Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

 

Аліна Кулик

 

 

Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро » ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.