Як кропивницькі гімназисти навчаються під час карантину

Вимушені канікули через введення карантину у освітніх закладах Кропивницького не зупинили, але дещо підкоригували навчальний процес. Зокрема, учні гімназії імені Тараса Шевченка опановують науки за допомогою онлайн-сервісів, не виходячи з дому.

Як вдалось організувати віртуальні уроки та як їх сприймають педагоги й учні, розповідає директорка закладу Галина Война. Вона зазначає, що школи Кропивницького готові до дистанційних занять ще з 2009 року.

– Звісно, не всі 100, але 98 відсотків точно готові, - уточнює вона. – А все почалося, коли довелося запровадити карантин через епідемію пташиного грипу. Ми вже тоді створювали електронний банк відеоуроків. Тоді управління освіти піклувалося про те, щоб донести до учнів інформацію, а головне, щоб учитель міг включити у свій календарний план освітню програму з кожного предмета. Після того ми менше зупинялися і, відповідно,  увагу організації дистанційного навчання приділяли менше.

Але нинішній навчальний рік виявився досить проблемним. Вже у січні почали призупиняти навчальний в окремих класах не тільки в нашій гімназії, а й в інших школах міста у зв’язку з тим, що діти дуже хворіли. З лютого почались точкові призупинки, потім на тиждень призупинило загальноміський навчальний процес управління освіти. Вже тоді ми розуміли, що потрібно надолужувати програму. Тим більше, що батьки вимагають, щоб обов’язково були і канікули, і навчальний рік не подовжувався, і щоб ми звертали увагу на відсоток відсутніх дітей. Словом, учительство має так викрутитись, щоби всі ці моменти співпали, і при цьому щоб ми виклали свою навчальну програму.

Тому ми одразу почали впроваджувати ці технології дистанційного навчання. Адже хай там як, але канікули навесні треба зробити, а навчальний рік продовжувати проблематично. Хоча законодавство дозволяє продовжувати його до першого липня. Однак у той час дуже спекотно, і виникає інша проблема: у класах температура плюс 25, відтак треба призупиняти навчальний процес…

Дистанційне навчання для нас не новина. Вчителі англійської мови постійно є у віртуальному просторі, спілкуються з Китаєм, Латвією, іншими країнами. Організовують зустрічі онлайн між дітьми. Інші ж педагоги, які не застосовували таких відкритих форм навчання, мають власні технології – готують уроки, використовуючи віртуальний простір. Охоплені всі учні – від початкової школи до одинадцятикласників.

Ось так, із закритими очима, здають японські хайку напам'ять учні 6V класу під час онлайн сесій на карантині.

 

Однак якщо раніше нам вдавалося знаходити рішення самотужки, то нинішній карантин є вже загальнодержавною проблемою. До процесу долучається Міністерство освіти й науки. З його подачі з’явились відео уроки, і це полегшує нашу роботу. Адже вчителеві дуже складно організувати дистанційне навчання. Нескладно підключитися. Але треба долучити батьків, переконати їх, щоб проконтролювали. Адже чимало з них працюють і не знають, чим займаються діти вдома. Кожен учитель гімназії імені Шевченка склав індивідуальний графік роботи на період карантину. Опрацьовують документацію, роблять записи уроків.

– Яким чином вдається налагодити зв’язок між класом і вчителем?

– У нас розгорнуте хмарне сховище G Suite, де є клас-руми. До них під’єднаний клас, кожен учень має свій аккуант. Запрошені вчителі, які викладають у класі. Кожен учитель викладає туди завдання для самостійного опрацювання. Те, що не вийде опрацювати самостійно, пояснюють дистанційно.

У цьому сховищі є гарні форми зворотнього зв’язку. Є тестування за певними темами. Діти на них відповідають, учитель відповідно бачить, як вони працюють.

– Чи всі педагоги готові до роботи в онлайн?

– Я провела опитування, чи може кожен учитель працювати дистанційно, щоб не ходити на роботу. Всі відповіли, що мають таку можливість. Зараз з’явилась популярна платформа Zoom, яка дає можливість охопити конференцією до ста чоловік. Вчитель може об’єднати всіх за однією темою і викласти її. І за це не потрібно платити. У нас її дуже активно використовують. Зокрема, і я проводжу наради з заступниками. Це значно полегшує життя.

Але є й певні особливості, санітарно-гігієнічні вимоги. Зорову увагу дитини не можна утримувати більше двадцяти хвилин. Це обмеження впливає на зворотній зв’язок, є і проблемою, і викликом для вчителя.

Однак ситуація ускладнюється й іншими чинниками. З одного боку, згідно з положенням про атестацію спеціаліст по закінченні університету має прийти на роботу в школу, добре володіючи комп’ютерними технологіями. На жаль, на практиці це не так. Як кандидат наук з державного управління я викладаю в місцевому університеті і можу відверто сказати, що вища школа сильно гальмує в інформаційних технологіях. У школі ми розгортаємо хмарне середовище, працюємо дистанційно, запроваджуємо інноваційні технології. А мої студенти навіть не всі мають аккаунт у соцмережах. Відтак за інтерактивними формами роботи школа сьогодні випереджає вищі навчальні заклади.

Сьогоднішня ситуація є викликом для всього суспільства. Вчителі зрозуміли, що навчальний процес може зупинятися в будь-який момент, бо ж ніхто не застрахований від вірусів та епідемій. Ми маємо накопичити електронний банк ресурсів на кожну школу, кожного вчителя, за кожною темою.

Тішить, що кожен учитель відчув на собі: він вже не може бути простим користувачем, а має володіти технологіями, встановлювати програми, працювати з платформами…

Водночас, не буду приховувати, ще не всі вчителі перелаштувалися для роботи в нових умовах, як того вимагають реалії. Сьогодні керівник закладу повинен володіти цими знаннями й навичками на рівень вище від колег-педагогів, щоб виявити слабкі місця і налагодити процес. Щоб не було нарікань ні з мого боку, ні з боку батьків.

– До речі, про батьків. Чи виявляють вони зацікавленість результатами навчання своїх дітей?

– Я дуже поважаю батьків гімназії імені Тараса Шевченка, з якими налагоджені і співпраця, і взаєморозуміння. Минулого та позаминулого року для них проводили майстер-класи по роботі з гул-платформами. Однак ми провели моніторинг, хто з батьків приєднався до клас-руму, аби бачити результати тижневого навчання своїх дітей. Таких виявилося дуже мало.  

Коли ми пішли на карантин 12 березня, всі вчителі інформатики разом із вчителями перевірили аккаунти й паролі у всіх дітей. Це величезний обсяг роботи. Плюс підготовка до уроків, до онлайн-трансляцій, перевірка виконання завдань. Дистанційне навчання – це дуже затратна форма роботи вчителя. Вважаю, що в умовах карантину така праця повинна оплачуватись значно вище, ніж у звичайному режимі.

В учнів повинна бути висока внутрішня мотивація і самоорганізація. Так само повинно бути і в батьків. Не хочу нікого образити, але я не розумію батьківського скиглення в соцмережах: мовляв, шок, діти вдома, коли це скінчиться?.. Але в перший тиждень карантину практично всі діти провели на вулиці. Зараз, завдяки втручанню влади, ситуація змінилася. Та батькам легше випустити дитину на вулицю, (думаючи, що «мій не заразиться»), ніж організувати процес навчання удома.

А поміж тим технології дистанційне навчання узаконене Законом України Про освіту! І вже в Україні є школи, які працюють тільки дистанційно.

Міністерство до таких форм роботи поки що не готове. У нас немає методичних рекомендацій, як заповнювати журнал та вести звітність під час карантину. Поки що чекаємо на вказівки. Не знаю, як сьогодні виживає сільська школа, де технічні можливості значно скромніші за наші. Розумію, що це виклик і для Уряду.                 

Втім, я за своїх вчителів, дітей і батьків завжди спокійна. Наш заклад обладнаний сучасною комп’ютерною технікою. Ми маємо потужний інтернет і програмне забезпечення. Кожен вчитель може використовувати на уроках інноваційні технології: візуалізацію, інфографіку тощо. За великим рахунком, діти до цього привчені і вмотивовані.

Людмила Макей

Фото автора та з соцмереж.

Читайте також: Міністерство охорони здоров'я розробило кілька сценаріїв боротьби з коронавірусом.