Господь мій і Бог мій! Христос Воскресе!

 

Воскресіння Христове - історичний факт. Існує більше 200 історичних свідчень про Воскресіння Ісуса Христа. Але і тоді не всі повірили цьому, і зараз знаходяться скептики і атеїсти. Адже навіть апостол (один з 12-ти) Фома повірив у Воскресіння Христове тільки тоді, коли вклав пальці свої в рани Господні і вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» «Ти повірив, каже Спаситель апостолу Фомі, - тому що побачив Мене. Блаженні (щасливі), які не бачили й увірували!» (Євангеліє від Іоанна).

 

Слова Спасителя сповнені великого провидіння і приносять нам найбільшу користь. Бо Він знав, що будуть ті, хто не визнає воскресіння мертвих і каже: і ми бажаємо бачити і відчувати, як Фома. Для тих, хто бачили, немає ніякого приводу для сумніву. Але хто вірує в те, що не бачив, а чує про те від вчителів, той досконаліше шанує того, в кого вірить. Блаженні всі, хто увірували по проповіді апостолів, очевидних свідків і служителів Слова. Їм повинні ми вірити, якщо бажаємо отримати життя вічне в селищах Небесних.

 

Є два невір’я. Одне - зле. Від Істини віри відмовляються заздалегідь – не бажаючи роботи розуму і подвигу волі, які необхідні, щоб пізнати Істину, яка є за межами очевидності. Інше невір’я - незле – невір’я апостола Фоми - воно не випливало з ворожнечі до Істини. Коли Спаситель встав перед ним, він увірував, тому що в Спасителі було сяйво Вічного життя. Спаситель з'явився перед Своїми учнями вже не як Ісус з Назарета, який був їхнім учителем, а як воскреслий Господь - проте з руками, ногами, і боком, пробитим  цвяхами і списом... І переможні, сповнені віри слова апостола Фоми: «Господь мій і Бог мій!» ми повинні пронести через світ, через наше життя і через життя світу.

 

Тому Свята Церква святкує в другу неділю після Великодня (в цьому році 5 травня) - Фомину неділю, Антипасху (навпроти Пасхи), в народі кажуть «Червону Гірку».

 

6 травня ми оспівуємо віру у Воскреслого Спасителя і мужність воїна Георгія, який силою Господа нашого Ісуса Христа творив чудеса і захищав гнаних християн перед обличчям вишніх правителів тогочасної язичницької Римської імперії. Він прийняв смерть за віру в Христа Спасителя і став назавжди для багатьох народів і країн, для всіх православних святим Георгієм Побідоносцем!

 

А у вівторок після Фоминої неділі (в цьому році 7 травня) церква закликає нас, наслідуючи приклад Ісуса Христа, який зійшов у пекло, сповістити пасхальну радість покійним. Наші предки йшли на могили не в перший день Пасхи (цю традицію ми отримали від богоборчого часу, коли в храми ходити забороняли, а на кладовищі заборонити не можна було).

Радониця сходить до слів «рід» і «радість» - радість про Воскреслого Господа, про перемогу над смертю, одержаною смертю Спасителя, і пам'ять про свій рід, своїх предків.

 

Святитель Іоанн Златоуст так описує потребу і користь поминання покійних: «Є засоби полегшити муки душі грішника. Якщо ми будемо творити часті молитви за нього, роздавати милостиню, то хоча б він і не гідний був милостей Божих, то нами Бог милостивий буде... Чим більшим гріхом винен брат твій, тим більше вимагає милостині за себе». Треба дбати не про гроби, пам'ятники, а про спасіння душі покійних: замовляти в православних храмах і монастирях панахиди, заупокійні Літургії, Сорокоусти, поминання на Псалтирі. Але всі поминання повинні бути з вірою, з радістю про народження наших близьких в інше життя - життя вічне.

 

Христос Воскрес, дорогі брати і сестри!

Дорогі наші покійні близькі, радість Пасхи ми принесемо до Вас і на ваші могилки. Воістину Воскресе, Христос!

 

Протоієрей Євгеній Назаренко