«Працювати для науки і писати для народу». Борис Завадовський

27 мая 2020 11:55 0 379 История, воспоминания
«Працювати для науки і писати для народу». Борис Завадовський
 
Чиє ім’я носить твоя вулиця
 
Відомий професор і дослідник, наш земляк, який прославився на весь світ своїми науковими працями, мав сміливість виступити проти методів адміністративного утиску на всіх інакомислячих у науці та стати на захист класичної генетики, за що і поплатився разом з іншими колегами. 
 
Розпорядженням міського голови у лютому 2016 року одна з вулиць у селищі Гірничому – Радянська – в рамках виконання Закону про декомунізацію була перейменована на честь Бориса Завадовського. Борис Михайлович Завадовський (1895 – 1951 рр.) – зоолог, видатний вчений у галузі фізіології та еволюції тварин, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік.
 
Народився 13 січня 1895 року у нашому місті, тодішньому Єлисаветграді, де закінчив міську гімназію, потому навчався в Московському університеті, який закінчив у 1917 році.
Працював асистентом (1915–1916), викладачем біології (1918–1919) Університету Шанявського. Брав участь у навчальній експедиції у заповідник «Асканія-Нова» (нині Херсонська обл.) у 1919 році, де провів перші експериментальні роботи із вивчення впливу щитовидної залози на поведінку тварин. Опинившись відрізаним фронтами громадянської війни від Москви, він зупинився в Одесі і майже рік працював в Одеському університеті на кафедрі фізіології. 
 
Завадовський був учнем видатних діячів вітчизняної науки: фізіолога Івана Павлова, ботаніка Климента Тимірязєва, генетика Миколи Кольцова. 
 
У 1920 – 1935 рр. – професор, завідувач кафедри біології, водночас з 1922 року заснував і до 1951-го був директором Біологічного музею. Завадовський працював над питаннями управління розмноженням сільськогосподарських тварин. Він є розробником методу гормональної діагностики жеребості кобил. Коло його наукових інтересів було надзвичайно широким: окрім ендокринології, він займався питаннями історії і філософії, природознавства, проблемами спадковості та еволюції, впливу внутрішніх і зовнішніх факторів довкілля на організм, загадками психіки і свідомості тощо.
 
Вчений опублікував понад 200 наукових праць, у тому числі 42 книжки і брошури. Низка з його праць вийшла друком за кордоном. Основні наукові роботи Завадовського присвячені фізіології залоз внутрішньої секреції, питанням дарвінізма та еволюції тварин.
Він був прекрасним лектором, його лекції, які супроводжувались демонстрацією дослідів і музейних експонатів, завжди збирали велику аудиторію. Девізом його життя стали слова Тимірязєва: «Працювати для науки і писати для народу».
Вченого нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Він – член Німецької академії 
натурознавців «Леопольдина» (1932 р.),
Лондонського королівського зоологічного товариства (1940 р.).
 
На знаменитій сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук 1948 року Борис Михайлович сміливо і аргументовано критикував погляди радянського агронома Трохима Лисенка, який виступив проти класичної генетики і перевів наукову дискусію у політичну площину. Класичну генетику було звинувачено в тому, що вона не тільки є відірваною від практики, але й заважає їй. Така позиція знайшла підтримку партійного керівництва. А Йосип Сталін, присутній на з’їзді, схвально прокоментував промову Лисенка.
Та Борис Завадовський не побоявся відкрито виступив проти «лисенківщини» і методів адміністративного утиску всіх інакомислячих у науці. 
Постанова, прийнята на сесії, мала негативні наслідки для нормального розвитку біологічних досліджень в СРСР – класична генетика була оголошена дискредитованою, а вчені, які займалися генетичними дослідженнями,  звільнені з освітніх і наукових установ або переведені на інші напрямки.
Наслідки цього мужнього громадянського вчинку чесного вченого з’явилися швидко: розгорнулася кампанія цькування «реакційної лженауки», під час якої багатьох вчених та викладачів – прихильників класичної генетики було звільнено з роботи, програму наукових досліджень та викладання біології у вищих навчальних закладах переглянуто на користь «мічурінської науки», а критику її у наукових журналах було заборонено. А Завадовського звинуватили у поширенні «морганізму-менделізму», звільнили з усіх займаних посад, заборонили публікувати його праці.
 
Діяльний за натурою, Борис Завадовський важко переживав усунення від роботи, особливо у Біологічному музеї – своєму улюбленому дітищі, якому віддав так багато сил. В останні роки працював завідувачем лабораторії ендокринології в Інституті акушерства і гінекології, де за короткий час зумів налагодити дослідження з медичної ендокринології.
 
Тяжкі нервові потрясіння стали причиною хвороби і ранньої смерті вченого. Роль цього біолога у розвитку науки явно недооцінена, проте результати його досліджень знайшли широке застосування в медицині і тваринництві.
Його старший брат Михайло Завадовський теж був відомим ученим-біологом, працював на кафедрі динаміки розвитку біологічного факультету МДУ. Та у 1948 році кафедра була ліквідована, науковець разом з іншими прихильниками генетики був звільнений, а його метод експериментального багатопліддя заборонений.  
 
Головні наукові праці  Бориса Завадовського
• Проблема старості й омолодження у світлі вчення про внутрішню секрецію. Москва, 1923; 
• Дарвінізм и марксизм. Москва; Ленінград, 1926; 
• Очерки внутренней секреции. Ленинград, 1928; 
• Гормональні методи діагностики вагітності  сільськогосподарських тварин. Москва, 1936 (співавт.); 
• Управління процесами розмноження сільськогосподарських тварин. Москва, 1945; 
• Тварина і рослина. 2-е видання. Москва, 1956; 
• Походження домашніх тварин. 4-е видання. Москва, 1956.
 
Джерела: статті В.А. Вергунова, Херсонської обласної бібліотеки, Вікіпедії.
 
Олена Скочко
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий