Кіровоградщина: Наше трипільське минуле

6 мая 2018 22:00 0 1070 Туризм, спорт, отдых
Кіровоградщина: Наше трипільське минуле
 
А чи знаєте ви, шановні читачі, що один з археологічних об’єктів на території Кіровоградської області може увійти до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО? Ідеться про трипільське поселення–гігант біля села Небелівки Новоархангельського району — одне з найбільших у Європі поселень енеолітичного часу (IV тисячоліття до н. е.).       
Кіровоградська обласна державна адміністрація вже тривалий час клопочеться про внесення трипільського поселення Небелівки до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. І є за що.  
 
Співпраця науковців народила амбітний проект 
Трипільська культура — унікальне явище в нашій давній історії. З появою трипільців на теренах сучасної України відбулася зміна епох: кам’яну добу, що тривала близько мільйона років, змінив мідний вік. Саме носії трипільської культури внесли на територію нашої країни винаходи, що дали підстави деяким ученим стверджувати про досягнення цією культурою рівня цивілізації: розвинуті землеробство та скотарство, ковальська справа та металургія, гончарство, що досягло рівня ужиткового мистецтва, наявність великих поселень з кількістю мешканців до 10–20 тисяч осіб, розвинута система знаків на посуді як спосіб передачі інформації. Однак і до сьогодні вчені не можуть зрозуміти, навіщо трипільці спалювали свої поселення й переселялися на нові землі.
 
У 1970–ті роки завдяки дешифруванню засекречених доти радянських військових знімків, на яких було виявлено незрозумілі на той час кола й еліпси, помітні тільки з висоти, археологи «вийшли» на великі трипільські поселення. Одне з них біля Небелівки відкрили в результаті досліджень, які проводив співробітник Уманського краєзнавчого музею, краєзнавець Василь Стефанович, на початку 1960–х років. У 1980–ті в поселенні працювала експедиція Інституту археології АН УРСР. У результаті дешифрування аерофотознімків та археологічних розвідок площу поселення було визначено в 300 га. Від того часу його ретельно не досліджували, аж поки 2003 року під час міжнародної наукової конференції, присвяченої 110–річчю досліджень трипільської культури в селі Тальянки Черкаської області, не зустрілися й познайомилися відомий український трипіллєзнавець, археолог Михайло Відейко та не менш відомий британський археолог, фахівець з археології Східної Європи Джон Чапмен. Саме британець, усвідомивши перспективність досліджень у Небелівці, присвятив декілька років пошукам коштів для реалізації майбутнього проекту «Early urbanism in Europe? The case of the Trypillia mega–sites» («Рання урбанізація в Європі? Випадок з трипільськими мегапоселеннями»), які згодом надали уряд Великобританії та одна з найбільших у світі наукових і освітніх організацій — National Geographic Society.  
 
Джон Чапмен разом зі студентами і співробітниками Даремського університету 2009 року приїхав у Небелівку, аби переконатися в перспективності досліджень трипільського поселення. Британці розкопали рештки однієї будівлі і зрозуміли, що натрапили на цікавий археологічний об’єкт. Науковці провели перші геофізичні дослідження й визначили приблизні плани майбутніх досліджень. Тоді було проведено геофізичні обстеження п’ятнадцяти гектарів території поселення–гіганта (за словами Михайла Відейка, воно дорівнює площі Києва часу Ярослава Мудрого), у результаті яких науковці виявили низку цікавих об’єктів та встановили планування частини поселення. 
 
Досліджувати по–справжньому широко–масштабно поселення–гігант Небелівку почала 2012 року українсько–британська експедиція у складі київських та кіровоградських науковців і студентів–істориків та археологів, студентів і науковців з Великої Британії (серед них — доктори наук з Даремського університету Джон Чапмен та Бісерка Гейдарська, ініціатори проведення цих міжнародних розкопок), науковців та студентів із США, Угорщини, Болгарії, Італії, Чехії, Малайзії та інших країн. Із самого початку існування експедиції, яка працювала щоліта декілька років, її співдиректорами стали Михайло Відейко та Джон Чапмен.
 
Відповідно до норм українського пам’ятко–охоронного законодавства всі знайдені під час розкопок предмети було обумовлено залишити в Україні (у краєзнавчих музеях Новоархангельська, на той час іще Кіровограда, в Інституті археології НАН України), фотовиставки ж зі світлинами з розкопок демонструватимуть в Україні та в інших країнах Європи. Заплановано було також створити фільм про розкопки в Небелівці (представники National Geographic Society фільмували 2012 року дослідження трипільського храму для подальшого створення документального фільму про цю унікальну археологічну пам’ятку) та видати книгу у Великобританії про перебіг розкопок. 
Інститут археології НАН України надав наукових співробітників, забезпечив отримання необхідних дозволів на розкопки. Після розвідувального сезону 2009 року щоліта упродовж 2012–2014 років у Небелівці працювали фахівці та студенти з 11 країн світу. 
 
Три повноцінних польових сезони увібрали в себе 140 днів роботи, протягом яких науковці застосували чимало технічних західних новинок. Водночас з археологічними розкопками науковці вивчали і навколишнє середовище, оскільки вченим цікаво було дізнатися про екологічну ситуацію в давнину навколо поселень–гігантів. Задля цього до участі в експедиції запросили палеоеколога Брюса Альберта. Учені також з’ясували, які дерева росли в час існування трипільської Небелівки. Виявилося, що ті ж самі, що й зараз, — дуб, ясен, якихось викопних решток археологи не знайшли.
 
 
Такого в трипільських поселеннях ще не знаходили!
У перший повноцінний польовий сезон 2012 року науковці в поселенні–гіганті виявили й дослідили рештки великої громадської споруди площею 1200 квадратних метрів (звичайне трипільське житло, зазвичай, було вдесятеро меншим), яке визначили як двоповерховий храм з дерева та глини, із внутрішнім двором та галереєю на другому поверсі. Його двоповерховість під час розкопок з’ясували за тим, що на глибині 30–40 сантиметрів залягало декілька шарів посуду й будівельного матеріалу між ним. Після аналізу органічних решток (кісток малої, великої рогатої худоби, домашньої птиці, спаленої деревини), знайдених у храмі та загалом у поселенні, було визначено вік як храму, так і всього поселення. 
 
За словами Михайла Відейка, храм звели за тисячу років до побудови перших єгипетських пірамід, ця споруда є найбільшою за всі відомі досі об’єкти в поселеннях трипільської культури протягом усієї 120–річної історії її наукового вивчення. У ній учені знайшли сім хрестоподібних вівтарів і зернотерки, можливо, жертовні. Один з вівтарів кропивницький археолог і реставратор Станіслав Федоров зміг за власною методикою законсервувати без втрат, а потім розконсервувати уже в нашому обласному краєзнавчому музеї й на високому рівні реставрувати. Зараз вівтар знаходиться в залі археології названого музею. На сьогодні це — єдиний в Україні вівтар трипільської культури, який існує в первісному вигляді як єдиний цілісний археологічний комплекс. Він має форму хреста з круглими краями і призначений був для здійснення релігійних ритуалів та обрядів (довжина однієї лопаті «хреста» — один метр). Зроблено його з глини, яка в подальшому була випалена й набула характеристик кераміки. 
 
— Вівтар як елемент інтер’єру трипільського житла відомий науковцям, — розповів учасник експедиції, археолог обласного відділення громадської організації «Українське товариство охорони пам’яток історії і культури» Валентин Собчук. — Але донедавна жоден з них не можна було нікуди перенести, бо трипільці з невідомих досі науці причин приблизно через 50–70 років після заснування поселення спалювали його дотла й переходили на інше місце. Тож науковці відкопують спалені рештки трипільських поселень, артефакти з яких досі не було можливості зібрати й кудись перенести. 
 
Одним з основних результатів роботи експедиції стало те, що її геофізичний загін повністю завершив магнітну зйомку поселення. На геофізичному плані ми тепер бачимо понад півтори тисячі трипільських жител на площі 238 га, які збереглися у вигляді спалених решток. За прийнятими серед науковців розрахунками щодо трипільських поселень визначено, що в Небелівці жило близько десяти — п’ятнадцяти тисяч осіб.
 
Одна з причин того, чому археолог Михайло Відейко шукає співробітництва із західними вченими, полягає в корисності залучення західних технологій для вивчення того, що ми маємо. Адже українська археологія користується нині переважно тими ж засобами, як і 30–40 років тому. А світ не стоїть на місці. Тому геофізичний план Небелівки — це досягнення, як і використання інших сучасних технологій. Європейські археологи сьогодні не досліджують пам’ятку, не провівши перед тим аерофотозйомку, а для українських це поки що ноу–хау.
 
Науковці припускали, що небелівське поселення було своєрідним стародавнім мегаполісом, навколо якого мали  бути поселення–сателіти. Але наша експедиція декілька років працювала влітку, коли поля, під якими знаходяться рештки трипільських споруд, зайняті  кукурудзою, пшеницею, соняшником. Тож виникла ідея не згортати роботу й після того, як літні розкопки завершаться. Тому наші археологи запропонували провести восени, після збирання врожаю, розвідку для виявлення невідомих науці трипільських пам’яток, що могли мати стосунок до великого небелівського поселення. Таку розвідку в жовтні 2014 року провели я, співробітник Даремського університету Марко Неббіа, співробітник Інституту археології НАН України Віталій Рудь і краєзнавець із нашого міста Вадим Тихий. Ми обстежили територію восьми сільських рад на правому березі річки Синюхи в Новоархангельському районі. Знайшли 201 пам’ятку різних археологічних культур, зокрема трипільської, черняхівської, а також пам’ятки доби бронзи — раннього залізного віку. З них 183, які не були відомі досі науці.
 
На міжнародній науковій конференції, що відбулася після завершення проекту в тоді ще кіровоградському педуніверситеті, у вигляді наукового звіту наша четвірка представила картографію віднайдених трипільських поселень–сателітів, аби й інші науковці мали змогу разом з нами згодом визначати, наскільки поселення–сателіти синхронні в часі з трипільською Небелівкою. 
 
Хоча проект завершено, 
та попереду —  нові
Як зазначили вчені на міжнародній науковій конференції, ще декілька років тому ніхто й гадки не мав про трипільські храми, укріплення поселень–гігантів та гончарні горни. Це ті елементи, які вирізняють феномен протоміст від буття звичайних сільських поселень. Вони також наголосили, що варто зробити й наступні кроки з музеєфікації археологічної спадщини, початок яким покладено успішним збереженням давнього вівтаря та роботою з гончарним горном. З часом на зміну сотням відвідувачів розкопів у Небелівці можуть прийти тисячі й тисячі відвідувачів археологічного музею, заповідника в Небелівці. Для його створення можуть бути використані знахідки, віднайдені під час проведення міжнародного проекту «Early urbanism in Europe? Тhe case of the Trypillia mega–sites».
 
— Небелівку можна буде досліджувати ще сотні років, тож роботи вистачить багатьом поколінням археологів. Завершений міжнародний проект — це, по суті, перша реальна значна інвестиція в дослідження об’єктів культурної спадщини на Кіровоградщині, — зазначив Валентин Собчук. — Це наш великий загальний іміджевий проект, який може відіграти важливу роль у приверненні уваги до області та Кропивницького не лише науковців, а й численних туристів.
 
Дослідження Михайла Відейка з Джоном Чапменом стали і для українського науковця, і загалом для Кіровоградщини надзвичайно плідними. Михайло Відейко реалізував свої наукові прагнення, а жителі області побачили, що ми маємо неоціненні скарби, частина з яких тепер знаходиться в обласному краєзнавчому музеї. Побачили, що в об’єкти культурної спадщини також можна інвестувати, і ці інвестиції вже дали й надалі даватимуть плоди протягом багатьох років. Осмислення проведеної роботи і результатів проекту надалі відбуватиметься у вигляді багатьох книжок його учасників, зокрема й Михайла Відейка, який є дуже плідним автором. А також у створенні фільму, виставки про експедицію та в запланованій книзі вчених–археологів з Великої Британії.
 
Джон Чапмен та Бісерка Гейдарська торік відвідали наш обласний краєзнавчий музей і лишилися задоволеними тим, як проведено реставрацію хрестоподібного вівтаря. Джон Чапмен урочисто передав на довічне зберігання в музей сучасну виставку–стенд британської сторони, яка відображає різні питання історії трипільської культури та досліджень Небелівки зокрема. І дуже приємно, що Джон Чапмен планує продовжувати дослідження Небелівки й надалі. Його ентузіазм та можливості й наша зацікавленість уможливлять іще глибше дослідження нашого древнього минулого, що приверне до нього іще більшу увагу світу. 
 
Юрій Сергійчук       
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий