Літератори "Степу" випустили у світ збірку оповідань "Тенета помсти"

15 сент 2022 16:31 0 210 Искусство, литература
Літератори "Степу" випустили у світ збірку оповідань "Тенета помсти"
 
«Повертається зло, як найтонший пил, кинутий проти вітру», – сказав просвітлений Сіддхартха Гаутама Будда Шак’ямуні. Ця цитата може служити епіграфом до нової книги «Тенета помсти», яку щойно випустило Кіровоградське обласне літературне об’єднання Степ імені В. Погрібного. Збірка повістей і оповідань надрукована у поліграфічно –видавничому центрі «Імекс ЛТД»(м. Кропивницький).
 
Видання незаплановано виникло з «домашньої роботи» літераторів «Степу». Його керівниця Ольга Полевіна в рамках чергового майстер-класу дала авторам завдання: написати оповідання про помсту. Кому, хто, за що, коли і як мстився – на розсуд кожного. І коли очільниця літоб’єднананя та редактор альманаху «Степ» Олександр Архангельський прочитали написане, то з’ясували: з усього цього можна формувати цілу книгу хоч сьогодні.
 
Це було за якісь тижні до початку війни, тому «хоч сьогодні» не вийшло… Вийшло тепер. 104 сторінки авантюр, шахрайства, ревнощів, зрад, заздрощів… –  і розплати за все це. З кимось розрахувалося саме життя, а декому цілеспрямовано відсипали скривджені і зневажені жертви.
 
Всі сюжети ще мирні й цивільні…
 
«Уб’ю!..»(Ніна Даниленко). За композицією ця гостросюжетна повість – зразкова eine Abenteuergeschichte (з німецької–історія в пригодницькому жанрі). Її читання нагадує ризиковану поїздку гірським серпантином, де за кожним віражем відкривається нова вражаюча безодня. Головний герой не вірить у карми та бумеранги на голову мерзотника, що скоїв проти нього два тяжких злочини. Хлопець сам ювелірно здійснює розправу винятково вишуканим способом. А перешкода на шляху помсти із загрози обертається початком романтичних стосунків.
 
«Полька» (Людмила Макей).  Позначена колоритними етнографічними деталями історія двох родин почалася мало не за часів Богдана Хмельницького і продовжилася в ХХ ст. у краях, згодом затоплених Кременчуцьким водосховищем (Новогеоргіївськ, Табурище). Герої пережили другу світову війну, евакуацію, тяжкі втрати. На цьому шляху одна жінка, здається, розгубила чорну заздрість до родички, але та не забула давніх кпинів і мститься ніби малопомітно, але дошкульно.
 
«Пшеничне поле» (Тетяна Микитась). Життя героїні склалося загалом сприятливо, але вона чомусь вирішує, що особиста трагедія (втрата коханого) – то є ціна, яку вона мусила заплатити за щастя. Цей текст може сподобатися читачам, котрі вірять у різні прикмети, сни, передчуття та інші невидимі сигнали Всесвіту.
 
«Секрет успіху» (Надія Чичкан). Мабуть, кожен із читачів якоюсь мірою або пережив булінг (шкільне цькування), або був його свідком, або й сам   доєднувався до процесу. Дівчинку з цього оповідання однокласники принижували тільки за те, що вона вчилася значно краще від інших. І вона згодом мимоволі відплатила негідникам. Це коли показала, яким доступним способом вона досягає успіху, а вони збагнули, що на це не спроможні.
 
«Сказано: аз воздам» (Олександр Архангельський). Це пристрасний риторичний діалог головного героя з колишнім колегою, кар’єристом і підлабузником. Цьому персонажу дістаються нищівні саркастичні характеристики. На прикладі свого недоброзичливця оповідач дивується, як холуям вдавалося підлесливо згинатися перед начальством і одночасно тримати рівною спину. Це суперечило законам фізики, «але, може, їх зади виростали настільки, наскільки легшали мізки, тож передня частина ставала майже невагомою». Оповідь позначена промовистими прикметами радянської епохи: скажімо, тоді підлеглі не мали права носити зимові шапки більші, ніж високе начальство. Головний герой співчуває загубленому життю свого опонента і водночас задоволений, що йому не треба було з ним квитатися – все вийшло саме по собі.
 
«Червона вдова» (Максим Липкан). У цьому оповіданні читачі зустрінуться з персонажами, що нагадують героїв Дюма, Дрюона і популярних у кінці минулого століття романів про Анжеліку. Обстановка – теж відповідна. Шпаги, дуелі, бали, фатальна жінка. Їй є за що мститися чоловікам, а вони, зачаровані її вродою, довго про це не здогадуються.
 
«Фелікс, або Кнафлик» (Назарій Назарів). Це вправна стилізація під епоху європейського Середньовіччя, у якому розгорається безсмертний сюжет:випадкове знайомство хлопця й дівчини, взаємний інтерес, таємні зустрічі …Але поєднати долі герої не можуть, бо батько багатої дівчини не хоче бідного жениха і зводить його зі світу. До кари, яку донька обрала своєму батькові за загибель коханого, мабуть, не могли б додуматися і найжорстокіші інквізитори.
 
 «Міра правосуддя» (Олена Трибуцька). У місці дії подекуди вгадується місто Кропивницький ( мікрорайон Чечора названий Печорою). Тут через  кримінальні епізоди перетинаються лінії доль кількох родин. Одним випадають подружня зрада, алкоголізм, бідність; благополуччя інших розхитується погрозами, шантажем і спокусою хабара. Із тим, хто «взяв», доля розраховується втратою найдорожчих людей.
 
«Шкіряний портфель» (Наталія Фесенко). У цьому оповіданні застосовуються такі художні прийоми, як алегорія та персоніфікація. Головним героєм є діловий Портфель. Позаду його нового хазяїна став утворюватися «шлейф з образ, доносів, фальшувань, підлабузництва, суб’єктивно узаконених висновків, підлих вчинків і заздрісних підозр, які висипалися з портфеля». Такої ганьби Портфель не витримав і посприяв тому, щоб викинути власника з мейнстріму на узбіччя активного життя.
 
Ольга Полевіна надала до зібрки «Тенета помсти» три твори.
 
«Лана». У класі появилася новенька і «над нею дівчата відверто знущалися, мовляв, негарна, зачіску робити не вмієш, хто тебе заміж візьме…хлопчики допитувалися: ти дівчина чи ні і всі, дурні, іржали». Учениця виросла, описала свої шкільні роки в книжці і випадково дізналася, що її колишній клас виявися «проклятим»…
 
«Ліс». Дві подружні пари аферистів, де кожен таємно чи не дуже ненавидить та хоче підставити іншого, взяли з собою на пікнік дівчину, на яку хотіли повісити свої фінансові махінації. Чи не кожна деталь їхньої іронічно описаної поведінки свідчить: ці особи заслуговують того, щоб їх «вовки пожерли». І звірі не забарилися…
 
«Чорне і біле» – це філософська притча з елементами містики. Дві чарівниці сперечаються, що робити зі зловмисниками – карати на смерть чи залишати їм шанс для виправлення. Одна сама провокує людей на злочини (наприклад, підкладає бактерії сибірської виразки в чужі гаманці, злодії крадуть їх і гинуть); інша намагається навернути осіб із лихими намірами  до добрих вчинків.
 
Книга «Тенета помсти» надрукована на якісному папері розбірливим шрифтом, а креативна обкладинка виконана у елегантному стилі арт-деко.
 
Стефанія Сапсан
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий