Міжнародно-кропивницький шарварок №3
Борис Ревчун
ФЕМІНІЗМИ
Про жіночі претензії
З усіх недоліків брак любові лише на другому місці в жіночому антирейтингу оцінки чоловіків. Абсолютну першість давно і міцно утримує брак грошей.
Кругообіг жінок у природі чоловіків
Коханка стає дружиною, щоб звільнити місце для наступної коханки.
Гендерне питання
Чи треба народитися жінкою, щоб зрозуміти жінку?
Правовий лікнеп для статевих партнерів
Усе сказане вами під час сексу може бути використано проти вас після сексу!
Про буквальне розуміння мату
Послали на три букви. Пішла. Не знайшла. Стало прикро.
Поради бувалого
Коли дружина залишає чоловіка в спокої, йому варто почати турбуватися.
Жіноча мудрість
Винуватий чоловік завжди є щедрішим від невинного.
Жінкам на замітку
У питаннях моралі чоловік є тим твердішим, що м'якшим є його «достоїнство».
Мовчання «золотця»
Коли чоловік говорить: «Не можу мовчати!» — це значить, що його дістали; коли таке каже жінка — це означає, що вона просто констатує свою природну властивість діставати всіх своєю невгамовною балаканиною.
Чоловіку на замітку
Якщо ти обзиваєш дружину вівцею, значить ти баран.
Закоренілим холостякам на замітку
Холосте жіноче око без усякої потужної оптики бачить потенційну жертву краще від снайперського.
Про чоловіче марнотратство і благодійництво
У бюстгалтери зазвичай кладуть більше грошей, ніж у капелюхи.
Об’ява
Приватний Дім побачень «Полуничка» з 1 квітня поточного року запроваджує акцію з обслуговування людей старшого віку. Пільговий тариф на послугу «Класична»:
— для пенсіонерів — 50 %;
— для учасників ВВВ — 99%.
Наявність відповідних посвідчень обов’язкова.
Контактний телефон: 066–666–66–66
Наталья Бидненко
С праздником 8 марта!
Пусть сверкают женские дороги
Золотом есенинских кудрей,
Пусть приносит праздник на пороги
Поздравленья преданных друзей!
Кавалеры будут пусть галантны –
Нежные мимозы поднесут,
Радостных слезинок бриллианты
В новые серёжки упадут.
Лишь в стараньях женщины незримых
И защита в доме, и уют…
Для любимых, для неповторимых
Пусть звучит шампанского салют!
Тамара Журба
Ми не хочем коштовних дарунків,
Наспіх кинутих поцілунків,
Не чекаєм блакитних пролісків,
Що купуєте нам напровесні.
Краще скиньте сорочку нейлонову
Та зготуйте борщу солоного
Чи картоплі якоїсь печеної...
І дозвольте піти від печі нам.
На стежках з весняними гамами
Ми від того молодшими станемо.
Од снігів, од землі розталої
Нап’ємося краси ласкавої.
А повернемось тихим вечором —
Сядем їсти картоплю печену.
Володимир Могилюк
Новітні епітафії
Під цим надгробком спить Поет —
завсідник всіх товстих журналів…
Його потужний творчий злет
амбітність власна перервала!..
***
Тут почиває Романіст, —
з ним казус прикрий стався…
Як авторський примірник ніс —
в дорозі надірвався!..
***
Тут лежить Перекладач верткий, —
поліглотством хто вершини брав…
Чи знайти жінок іще таких,
щоб до ліжка він не переклав?!.
***
Призупинись — тут Критик наш дріма, —
світ більш люб’язних критиків не знав!..
Він застудивсь, кашкета як знімав
перед всіма, кого критикував…
***
Тут прихистився Пародист
для вічного спочинку…
Його їдкий надмірно хист
з’їдав свою ж печінку!..
***
Під файним каменем оцим
спить Журналіст хороший…
Він прислуговував усім
за непогані гроші!..
***
Отут почиє Графоман,
що прагнув у герої…
Його міцний фізичний стан
не виніс геморою!..
Йому ж
(дописане побратимами із обласного літоб’єднання)
Щороку ти, по травень — з червня,
даремно прів, спадав з лиця…
Уся та творчість музоперсна
чи варта й тухлого яйця?!.
***
Тут шоу–бізнес! Та зрання
ридати не пристало…
Його гламурні видання
За–му–мі–фі–ку–вали!..
Анатолий Казаков
Я под стеклом... И вот, пронзая взглядом
Тот экспонат, что в меру нужен Вам,
Почувствовали мы, что очень рады
Быть в естестве вопросных мелодрам.
И от вниманья Вашего расстаяв,
О скромности бывалой позабыв,
Пою фальшивым голосом мотив,
Неверную надежду обретая.
Но, слава Богу, общности удел
Нам уготован все–таки и пусть
Два человека прославляют Грусть,
А прославлять один я — не хотел.
Декабрь, 92 г., г. Светловодск
Владимир Кирьянов
Эпиграмма на Антонину Коринь
Хвалить мне почву местную не надо,
Она способна все живое извести.
Вот и решилась я шагнуть с Кировограда
В Днепропетровск, в надежде расцвести.
Шагами первыми натешилось тщеславие,
Хоть и устала, еле ноги волочу,
Зато теперь в лучах согреюсь славы я,
А там глядишь, и «членство» получу.
Да! Сделан шаг вперед (с какою мукою!).
И пусть завистники в бессилии грозят,
Мне коллективный сборник*
в том порукою,
Что не ступлю я два шага назад.
Наброшусь на стихи теперь я боле рьяно,
Своими сборниками завалю прилавки.
А иллюстрации к ним сделает Кирьянов.
Недаром же он получал
у нас пол–ставки!
В Рождество Христово 1986 г.
*Альманах “Кроки” (Днепропетровск, 1985).
Володимир Стафідов
(Дніпро)
Заболіло
Одна старенька бабушка
У городі жила
І до самої пенсіі
Вахтершою була.
***
Якось вранці на конгресі
Стала вона рачки
І попала жовтій пресі
На пусті балачки.
***
Кажуть, бабця наша мила
Завела коханця!
Кажуть з НАТО, кажуть білий,
Як американці.
***
Та бабця не розпутниця,
Шо в городі жила,
Шо до самої пенсіі
Вахтершою була.
***
Розігнутися не може —
Поперек скрутило
Та приїде, допоможе
Лікар Заболіло.
***
Той вже бабцю полікує,
Хоч біжи на танці.
Хай співає, хай танцює,
Як американці.
Злинська неповторна говірка
Ольга Голованова
Є на теренах Кіровоградської області село, яке вирізняється серед усіх сіл своєю незвичайною говіркою. Тут можна почути незрозумілі, часто смішні, російсько–українсько–білоруські слова. Мабуть, багато хто з читачів уже здогадався, про яке село піде мова, так, це — Злинка, колись слобода Розкольнича. Вона була заснована у 1756 році, одними з перших поселенців були російські селяни–старообрядці, вихідці із посаду Злинка Чернігівської губернії, яке знаходилося на кордоні Росії, України та Білорусі. Саме це і пояснює змішування різних мов та виникнення своєрідної говірки. Подібні говірки збереглися і в інших населених пунктах нашої області, заснованих старообрядцями: Микольське, Зибке, Клинці. Всі ці говори відносяться до Південної діалектної зони території заселення росіянами, відображеними у «Диалектологическом атласе русского языка» (ДАРЯ; Захарова, Орлова 1970 г.). У 2013 році краєзнавець с.Злинки Ольга Голованова видала книгу «Злинка: від витоків до сьогодення», яка отримала Першу обласну краєзнавчу премію ім.В.Ястребова. Одним із додатків книги є «Словник злинського говору», в якому зібрані найбільш уживані слова злинчан. Пропонуємо вашій увазі деякі з них.
Аблізяна –и, ж.р. — мавпа: шо ти скачішкікаблізяна?
Авторнік –а,ч.р. — вівторок: придьош у авторнік.
Агінался — нічого не робив:целийдєньпроагіналсябєздєла.
Ачюніл — видужав: ну шо, кум, ти уже ачюніл?ачюняйбистрей, бабушка.
Ачярьот –а,ч.р. — очерет: уся речказараслаачярьотам.
Ахтобус–а, ч.р. — автобус: пришла на станцію, а ахтобусатмянілі.
Брявно–а, с.р. — дерев’яна колода: Ванька узялбрявно і жбурнул у речку.
Бягу(бєх) — біжу (біг): бягу, бягу, і на мєсті.
Бялєт –а,ч.р. — квиток: купілабялєт на ахтобус.
Бяри — бери: бяригармоню і ідігулять.
Валосі мн. — волосся: у яво валосізакуйолданиї.
Ванакраїнка –і, ж.р. — Новоукраїнка: паєхалі на базар у Ванакраїнку, там парасятидяшовиї.
Вутка–і, ж.р. — качка: нашивуті уже падраслі, парарезать.
Вутро–а, с.р. — ранок: вутрампабалакаєм;
вутрохалоднаясьодні.
Вухі мн. — вуха: у дятьонкабалятьвухі.
Вушлая ж.р. — хитра: ох і вушлая наша Катька.
Вуять (вуяла, вуйош) — 1. вила: сабакавуяла усю ночь.
Допр–а, ч.р. — тюрма: Ванькін син сідєл у допрі.
Дохтарь –я, ч.р. — лікар: дохтарь, у мінєбалітьспіна.
Драбіна –и, ж.р. — драбина: принясідрабіну, нада на гарищапалєсть
Дундук –а, ч.р. — мовчазний чоловік: айон у нас кікдундук, ні с кєм ні балакаїть.
Дявчьонка –і, ж.р. — дівчинка: Оля, іді,датібєкакаясьдявчьонкапришла.
Дятьонак –а, ч.р. — дитина: ох ібалуванийдятьонак.
Йон — він: а йонсказал на мінєпаганаяслова.
Канхвєти мн. –цукерки: купілаканхвєти, а ани уже спорчіниї.
Каняка –і, ж.р. — кінь: Матвєй, пакарміканяку.
Кік — як: щаскік дам у морду і юшкайкраснайумоїсся.
Кодло –а, с.р. — рід, родина: усьоїхнаякодлатакояваравітаядибряхлівая.
Кохвія ж.р. — кофе: кохвіюбудішпіть?
Кохті мн. — кігті: ох і востриїкохті у кицкі.
Ліватарь –я, ч.р. — елеватор: Люда пашлаработать на ліватарь.
Лісапєт –а, ч.р. — велосипед: дай лісапєтпакатацца.
Ліхвік –а, ч.р. — б’юстгалтер: надо купіть новінькійліхвік.
Маладіца –и, ж.р. — молода жінка: такаямаладіцабравая.
Маланя –і, ж.р. — блискавка: ноччюмаланястрашнаябліскала.
Муздать — швидко, з апетитом їсти: сєл і давай муздать, с’єлміскухаладцу, міскуборшу, тарелкукартошкі, лапши, полхлябіни, кампотам запіл і наелся.
Музоль –я, ч.р. — мозоль: Валя такоймузольнатьорлатухлями.
Нівивалака –і,ж.р. — незграбна повільна людина: таяАньканічьо ні умєїтьдєлать, какаясьнівивалака.
Нявєста –и, ж.р. — наречена:
а нявєстакрасіваябила?
Нявжо — невже: нявжотібє ні стидно?
Нядєля –і, ж.р. — тиждень: нядєлі ні прашло, кікявілсяназат, куди ж йон от мінєдєніцца?
Нясі — неси: Настя, нясібягомтряпку, я вадуразліл.
Паляпатєть — швидко піти чи побігти: глянь как Мішкапаляпатєл, токасмугалягла.
Панаравіцца — сподобатися: йонтібєпанаравіцца, вотувідіш.
Папашлівай ч.р. — дбайливий: мой зять такойпапашлівай, усьодамойтяніть.
Пєшкі — пішки: автобуса ні било, пришлосьітітьпєшкі.
Пєсніграть — співати: а вєчєрам, кікначньомбилопєсніграть!
Празукуватий ч.р. — хитрий, пробив–ний: такойпразукуватий, хоч шонайдьоть і дабйоцца.
Пуздрьонак –а,ч.р. — малий шибеник (дитина): ах ти ж пуздрьонактакойбалуваний.
Пузирь –я, ч.р.— повітряна кулька: зал украсіліпузирямі.
Редкакада — зрідка: Вся редкакадазахаділу гості, а щасвопшепиристал.
Резать — різати:вутєйпарарезать іскубала, замарилась.
Реля–і, ж.р. — гойдалка: іді, дочічка, пакатайся на релі.
Салахванка –і, ж.р. — целофановий
пакет: у тібєсалахванкінікакєйніма, надаєту рибу шезакрутіть
Свярбіть — свербить: пачухайспінку, так свярбіть.
Страмніца –и,ж.р. — безсоромниця: кактібє ні стидна, страмніцатакая!
Стякло –а, с.р. — скло: апятьстякло у класі разбілі.
Суда –сюди: ідісуда, камусказал!
Сусєдімн. — сусіди: ох і сусєді ж у нас, ні дай Бог нікаму!
Сюсьонак (цюцьонак)–а,ч.р. — цуценя: у нашайЖучкітакойсмєшнийсюсьонакраділся.
Сяльотка — і ,ж.р.— оселедець, риба:
купі сяльотку, а я сварюмундірківєчірам.
Трахтарь –я, ч.р. — трактор: стаялі, ждаліпакатрахтарьдарогу ні прагарнул.
Турляїть — штовхав: аМішка мінєтурляїть.
Цацачка –і, ж.р. — іграшка: Машуня, ні плач, глякакаяцацачка.
Цвяти мн. — квіти: столькіцвятов у саду расцвяло.
Цюцьонак (сюсьонак) –а,ч.р. — цуценя: за сабакайбєгцюцьонак.
Чаво — чого: ти чявотудапашол, тібєдома ні сідєлась?
Чумайдан –а,ч.р. — валіза, чемодан: бяричумайдан і пашлі на станцію.
Шилакатіть — лоскотати: дяржитя Настю, шилакатітяєй!
Явойная — його: єтаканякамая, а явойная давно здохла.
Над випуском Міжнародно–кропивницького шарварку (або ж КВК — Клубу Веселих кропивничан) чубились:
Б. Ревчун
Н.Бідненко
Т. Журба
В. Могилюк
А. Казаков
В. Стафідов
О. Голованова
