Чи такий страшний психолог, як його малюють?

13 июня 2019 14:21 0 939 Личность
Чи такий страшний психолог, як його малюють?

  Коли ви востаннє були у психолога? Переконана, є люди, які жодного разу не спілкувалися з представником цієї професії. Ба більше — донедавна фах психолога не вважався чимось серйозним, а питання ментального здоров’я навіть не порушувалося на загал. Сьогодні все змінилося, втім, у нашому суспільстві ця тема досі оповита стереотипами. Розвіяти деякі з них та розповісти про свою професію кореспондентка «Первой городской» попросила приватного психолога Сергія Стельмашенка.

 
— Сергію, чому ви обрали такий фах?
 
 — Моя перша освіта — будівельник. Коли вступив до коледжу, зрозумів: фізична праця — не те, чим я хочу займатися в житті. Мені більше подобалося спілкуватися з людьми, займатися саморозвитком, читати мотиваційну літературу. Так я прийшов до психології. Найкращу практику отримав, працюючи офіціантом. Специфіка цієї роботи передбачає зустрічі з різними клієнтами, до яких треба знайти підхід, щоб вони захотіли повернутися до закладу. Іноді траплялися непередбачувані ситуації, в яких доводилося швидко реагувати. Зараз я проводжу консультації, при цьому не припиняю розвиватися. Найкращі умови для поступу — це вихід із зони комфорту. Нещодавно я їздив працювати до іншої країни, потім ходив у кількаденний похід Карпатами, і все це мене чогось навчило та привело до глибшого розуміння себе та інших.
 
— Як зрозуміти, коли потрібна консультація психолога?
 
— Люди йдуть до психолога, коли не можуть впоратися самі з проблемою. Коли у нас виникає проблема, нам буває важко проаналізувати та усунути її самостійно. Найчастіше так трапляється, коли ми живемо не тут і зараз, а в спогадах про минуле або турботах про майбутнє. У такому випадку потрібен погляд зі сторони, щоб допомогти людині адекватно оцінити ситуацію і знайти вихід.
 
— Яке завдання психолога?
 
 — Основна мета — не давати людині поради, як їй чинити, а вести її, підтримувати, направляти. Не нести на плечах, а тримати за руку. Коли людина відчуває підтримку, вона сама повірить у себе і знайде правильний шлях.
 
— Чому в нашій країні люди нечасто звертаються по допомогу?  
 
 
– Наше суспільство ще не готове до психології. У нас такий менталітет, що людина вважає за краще взяти пляшку алкоголю і випити з другом. Це називається «зняти стрес». З’являється ілюзія, що проблему вирішено, насправді ж це не так. Це наслідки радянського виховання: тоді не було заведено ходити до психолога. Були психіатри, а поняття «психолог» – досить молоде.
 
— У чому різниця між цими професіями?
 
— Психіатри застосовують медикаментозні методи лікування. Психолог працює не з хворими людьми, а зі здоровими, у яких впала самооцінка, пропала впевненість у собі тощо.
 
— Чого люди можуть боятися?
 
 — Дехто переймається, що психолог спробує залізти їм у душу, нав’язати якісь поради, змусити щось робити. Це стереотип, породжений поверхневим уявленням про роботу психолога. Щоб позбутися його, треба глибше розібратися, що це за професія. Це розуміння з’явиться в нашому суспільстві, але через два-три покоління.
 
У нас є так звані нижчі потреби: їсти, спати, продовжувати рід та вищі: духовний розвиток, потреба в культурі тощо. Коли нижчі потреби задоволені, людина відчуває спокій за своє існування та необхідність задоволення вищих: ходити в театр, займатися спортом і так далі. Якщо людина голодна або не має даху над головою, вона не може думати про духовне. Проблема нашого суспільства в тому, що людина швидше піде і купить поїсти, аніж ті ж гроші віддасть психологу. 
 
Перш ніж робити висновки, людина повинна принаймні потрапити до психолога, щоб зрозуміти, як він може допомогти. В Європі це нормальна практика, у нас досі це сприймається як щось неординарне.
 
— Які методи використовує психолог-фахівець?
 
 
— До кожного потрібен індивідуальний підхід. Одного разу до мене звернувся хлопець із проханням поговорити з його дівчиною. Ця пара давно зустрічалася, але на той момент у них був складний період у стосунках. Вони ледь не розійшлися, але обидва хотіли зберегти стосунки. Коли вони прийшли до мене, дівчина була закрита і не хотіла нічого розповідати. І я почав здалеку: розповідав про себе, про свої походи, подорожі за кордон. Поступово дівчина і сама включилася в розмову. Ми зустрічалися кілька разів, перш ніж перейшли до суті проблеми. Моїм завданням було допомогти їй розкритися, і мені вдалося підібрати правильний ключик. Зараз ці двоє досі зустрічаються.
 
— Чи потрібен психологу психолог?
 
 — У мене також бувають ситуації, коли я не відчуваю ґрунту під ногами. Буває складно самотужки розібратися у собі, об’єктивно побачити, чому в житті все відбувається так, а не інакше. Психологи — такі ж люди, нам також потрібен свій психолог. Я спілкуюся з психологом, коли мені треба розвантажити свої думки та повернути впевненість у власних силах.
 
Наталка Нічишина
 
Читайте також: Про папу
 
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий