Як з дитиною розмовляти про ВІЛ?

 

У мене ВІЛ. Я приймаю антиретровірусну терапію – це мої життєво необхідні ліки. Дитина маленька і при народженні вона теж отримала ВІЛ від мене під час грудного вигодовування. Так сталося, що тоді я не знала про хворобу. Зараз дитина теж приймає ліки. Поки вона мене не запитує нічого. Але я знаю, що настане той день, коли я повинна розповісти дитині і про ВІЛ-позитивний статус, і про важливість прийому ліків. Як правильно з дитиною розмовляти на ці теми. Як зрозуміти, що саме цей день уже настав? - з таким запитанням до нас звернулася жителька обласного центру Валентина. 

 

Консультує психолог проєкту "100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині" (за підтримки Глобального фонду) Ольга Котенко:

 

 - Насправді, це більше розмова про страхи і занепокоєння дорослих. Тому що діти зазвичай сприймають інформацію набагато простіше. Якщо в десяти дорослих запитати: "Чому саме така розмова для них є складною?", ми почуємо різні відповіді. Усі вони будуть пронизані почуттям провини перед їхньою дитиною. І тут уже розмова з кожним дорослим індивідуальна, - наголошує Ольга.

 

Та все ж таки існують конкретні поради стосовно озвучення дитині її ВІЛ-позитивного статусу. Психолог називає наступні:

- Діти дуже допитливі і проявляють цікавість до всього, що навколо них (це одна з найважливіших ознак розвитку дитини). Тому будьте уважні, і ви точно не пропустите момент необхідної розмови. 

 

Якщо ви боїтесь незручних запитань - це ваша проблема, а не вашої дитини. Підготуйте себе в першу чергу! 

- Чим далі ви затягуєте, тим гірше робите собі і своїй дитині. Кожна таємниця вимагає дуже багато енергії і дає поле для негативних і страшних фантазій вашій дитині.

- Озвучувана інформація має бути чіткою і простою. Зараз дуже багато інформації в інтернеті, підготуйте собі шпаргалку і занотуйте основні тези, тому що ви точно будете хвилюватись і сказані вами слова губитимуться в емоціях. 

- Обов'язково говоріть з дитиною самі, не доручайте це третім особам. 

- Дайте можливість дитині задати запитання. 

- Запитайте: як і що вона зрозуміла. 

- Запевніть, що ви готові до розмови про ВІЛ будь-коли, якщо це буде необхідно. 

 

Цей пункт дуже важливий, адже довіряючи вам, дитина прийде з розмовою і запитаннями саме до вас, а не до чужих людей. Називайте речі своїми іменами, не правильно говорити: "це", "ну, ти знаєш про що я" і т.д. Тому що тільки називаючи хворобу хворобою ви сформуєте відповідальне ставлення дитини до прийому ліків, - підсумовує Ольга Котенко.

 

МЕРЕЖА

25006, Україна, м. Кропивницький, e-mail: kovlgv@ukr.net

вул. Преображенська,2, офіс 610-613

тел./факс: (0522) 24-69-04http://lzv.kr.ua