Інна Хирса, практичний психолог розповідає: Головна роль — батьківство

8 сент 2017 16:02 0 538
Інна Хирса, практичний психолог розповідає: Головна роль — батьківство
 
Згідно з дослідженнями, щасливі діти частіше домагаються успіху в дорослому житті в порівнянні з дітьми нещасними. Безсумнівно, усі батьки бажають щастя своїм дітям.
 
 І хоча кожний з нас трактує це поняття по–своєму, усі ми намагаємося, щоб наші діти почували себе зігрітими любов’ю й росли людьми, здатними дарувати взаємну любов. Адже це допомагає їм гідно приймати новоявлені труднощі на життєвому шляху. Саме за допомогою правильних кроків батьки можуть навчити своїх дітей бути щасливими. Тож сьогодні я продовжу розповідь про життєвий сценарій, в якому головну роль грають батьківські «приписи». Приписи — це вербальні (словесні) та невербальні (без слів: міміка, жести, дії, вчинки) психологічні установки, що надаються дітям — батьками.  
Припис «не будь значущим» («не будь першим») дається всякий раз, коли батьки наполегливо радять дитині «не випендрюватись» і «не висовуватися», підкріплюючи свої сентенції життєвими дурницями про користь скромності та непомітності. Дорослі люди, які несуть у собі таке послання, панічно бояться брати на себе провідну роль. Вони «проковтують мову», коли їх просять виступити на зборах. На роботі вони можуть прекрасно зарекомендувати себе на підпорядкованій посаді, але ніколи не досягають при цьому просування по службі або ухиляються взагалі. Інший варіант цієї заборони — «Не проси того, що ти хочеш», інакше вся увага буде прикута до тебе, тобі доведеться взяти відповідальність у свої руки, конструктивно висловити свою думку, а можливо навіть і відстояти її, отримати те, чого ти хочеш, або навчитися поважати свої рішення, мати перші, значущі перемоги або навчитися правильно, без докорів сумління, поступатися, «програвати». Коротше кажучи, ні в якому разі не показуй, що ти достойний кращого, тішся тим, що в тебе є. Бо від ініціативи не знаєш чого чекати, краще спокійно, невидимо для інших клясти свою долю, що така несправедлива. Але ж нашу голову собі на плечі, інша більш успішна людина — не одягне, і не прийме за нас рішення. Боятися можна вічно, але суспільна еволюція нас не чекатиме.
Наступний припис «Не будь близьким, не зближайся» (або «Не довіряй»), що виникає з відсутності фізичного контакту і позитивних прогладжувань, дотиків, коли батьки різко припиняють спроби дитини зблизитися з ними. Спочатку дитина продовжує тягнутися до батьків, але, раз за разом не зустрічаючи взаємності, зрештою, може вирішити, що бажана близькість не варта болю самотності. Тим самим на етапі почуттів це фіксується як «психологічна холодність» дитини. Інколи трапляється, що в результаті виростає інтимофоб, який виявляється нездатним на справжню інтимність і близькість. Інтимофобія — страх перед близькістю в загальному розумінні. Людина боїться не стільки фізичної близькості, скільки зблизитися з партнером в принципі. Часто така заборона засвоюється шляхом наслідування батькам, які рідко торкаються один до одного (наприклад: беруться за руки, обіймаються, гладять по волоссі і т.д.) або до дитини. Інша форма даної заборони — «Не будь емоційно близьким». Це послання може передаватися з покоління в покоління в сім’ях, де не прийнято говорити про свої почуття. Буває, правда, і так, що припис «Не будь близьким, не зближайся» дитина дає собі сама — коли вона втрачає (у зв’язку зі смертю або розлученням) одного з батьків, з яким була достатньо близькою, і вирішує, що в близькості з іншими людьми немає сенсу, бо «вони все одно помруть або підуть». Будучи не в змозі зрозуміти справжні причини зникнення одного з батьків або одразу двох, дитина може прийти до висновку: «Більше ніколи нікому не повірю, що він у разі потреби виявиться поруч». Заборона «Не довіряй» може бути засвоєна і в тих випадках, коли батьки ображають, намагаються обдурити або використовувати дитину в своїх цілях. Дитина вирішує: «Щоб убезпечити себе від цього, буду триматися від тебе подалі».
Слідуючи таким рішенням у дорослому житті, така людина стає підозрілою до оточуючих її людей. Якщо інша людина відмовляється покидати її, то вона може піддати ці відносини «випробуванню аж до руйнування», після чого сказати: «Я ж казала!».
Ростіть над собою та будьте щасливі!
Інна Хирса, практичний психолог
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий

Обсуждаемое
Пішла з життя заслужений працівник освіти  Маргарита Миколаївна Борисова
Пішла з життя заслужений працівник освіти Маргарита Миколаївна Борисова
18/12/2017 1204 1
Как жаль.... Маргарита Николаевна - самый светлый человек, который оказал положительное влияние на формирование личности моих детей. Именно она смогла собрать и организовать прекрасный педагогический коллектив. Наши дети могли не только изучать предметы, но и общаться с высокоинтеллектуальными людьми. Она внедрила и смогла защитить программу для англоязычных детей, благодаря которой наши дети свободно могут работать в любой иностранной компании по любой выбранной специальности в любой стране мира. Постоянные конкурсы (на базе нашей школы)на учебу в США, дети нашего коллегиума победителями были в большинстве. Мой сын 11 месяцев жил и учился в прекрасном штате Калифорния - и в этом заслуга Маргариты Николаевны. Как оценить влияние, на формирование личности 15 летнего школьника, который делает доклад научной работы МАН (Малой Академии Наук) перед аудиторией кандидатов и докторов наук, которые приехали со всей Украины на научную конференцию, что организовала Маргарита Николаевна. Или участие детей во Всеукраинских акциях в Киеве с участием первой леди. Моему сыну предоставилась возможность быть ведущим этого праздника. Постоянное общение детей с людьми приехавшими из-за рубежа, тесное знакомство с носителями языка, знакомство с их культурой, традициями - это все труд Маргариты Николаевны... всего не перечесть... Эта яркая, неординарная женщина, приветливая и внимательная к детям и родителям, директор коллегиума, навсегда останется в моем сердце, я всегда ей буду благодарна. Она дала моим детям то, что никто бы больше не смог дать.
vip клиент