Люблю, аж… задавлю!

  • 21 лист. 2018 16:29
  • 2124
    • Стаття Люблю, аж… задавлю! Ранкове місто. Кропивницький
          
    Кожна п’ята жінка в Європі, зокрема й в Україні, — жертва насильства в минулому або ж зараз. Насильство стосовно жінок, зокрема домашнє насильство,  — одна з найсерйозніших форм порушення прав людини в Європі та найпоширеніший злочин.
     
    Починаючи із 2000 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацією насильства відносно жінок. А біла стрічка стала символом проти всіх форм насильства над жінками та за збереження материнства.
     
    Звичка мовчати залишилась ще з радянських часів
     
    За словами провідного психолога відділу соціальної роботи кропивницького міського центру соціальної служби сім’ї, дітей та молоді Оксани Клименченко, у Кропивницькому, як і скрізь по Україні, у спадок залишилася дуже висока «толерантність» до насильства, особливо над жінками.
     
    — Ще й досі у нашому суспільстві побутує така думка, що насилля — це лише те, що залишає сліди на тілі. Тобто фізичне або ж сексуальне. Декілька років тому Інститут соціологічних досліджень проводив опитування і виявилося, що 49% опитуваних жінок не визнають психологічне чи то економічне насилля як таке. Це дуже великий відсоток, — говорить пані Оксана. 
     
    Психологиня розповідає, що завдяки новому Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та  громадськості міста зараз у суспільства з’являється розуміння, що психологічне насильство завдає не меншої шкоди людині, ніж фізичне.
     
    — Воно руйнує особистість і часто завдає непоправної шкоди психіці людини, травмує її. Я у своїй практиці більше стикаюся саме з психологічними знущаннями, але справа в тому, що воно часто не усвідомлюється тими, хто звертається за допомогою, — додає Оксана Клименченко.
     
    Як практикуючий психолог жінка за роки роботи часто має справу з психологічним насильством та бачить, наскільки це руйнує дитячу душу та як це визначає людину, її ставлення до життя вже у зрілому віці.
     
    — Наведу декілька прикладів, коли до мене зверталися з приводу кризи в сім’ї, а виявилося, що там керує психологічне насилля. Чоловік не виправдав очікувань дружини — вона може мовчати місяцями, роками… Це також є психологічним насильством. Або ж коли подружжя через суд вирішувало, з ким має залишитися донька, і батько, не дочекавшись рішення суду, забрав дитину до себе. А коли дівчинка все ж таки намагалася повернутися до матері, то батько погрожував, що покінчить життя самогубством. І дитина залишилася. Тобто тут йде психологічний тиск і над донькою, і над матір’ю. По суті кожен третій мій клієнт є жертвою психологічного насильства.
     
    «Важливо, щоб оточення думало, що у нас усе добре»
     
    Часто жінки страждають саме від домашнього насильства з боку своїх колись коханих людей. Одна із проблем полягає в тому, що  у нас не прийнято виносити сміття з хати, що і стає причиною зламаних доль не однієї тисячі жінок.
     
    — Все, що жінка відчуває в такі моменти, — це почуття провини. «Треба було не так зробити… Треба було краще догоджати». Ось, що вона думає. Жінка перебуває у постійному страху, бо знаходиться у ролі жертви, але для неї важливо показати оточенню, що все гаразд, що немає ніякої проблеми. Їй здається, що коли вона розповість, їй скажуть: «Як ти можеш це терпіти?» або ж: «Сама винна!», посилюючи цим самим сором, — розповідає провідний психолог.
     
    Безвихідь, депресія, суїцид
    У силу того, що у жертви часто немає ресурсів вирішити цю ситуацію, вона перебуває у такому стані безвиході та безпорадності, що нерідко призводить до глибокої депресії та суїцидів.
     
    — Уявімо, що жертва постійно живе у стресі, бо у неї немає відчуття того, що вона в безпеці. А коли людина перебуває у постійному страху — на неї чекають хвороби від шлунково-кишкового тракту й до онкозахворювань. Тоді просто зникають надії на краще майбутнє, зникають позитивні емоції, на людях потрібно показувати, що вдома все добре та благополучно, а відтак немає можливості виразити свої почуття, пережити їх. Звісно, все це виливається у депресію та суїцид, — повідомляє Оксана Клименченко.
     
    Психологиня вважає, що у разі виявлення ситуації насильства над жінкою у такому випадку необхідно працювати не тільки із жертвою, а й із кривдником.
     
    — Існує такий вислів: «Усі ми жертви жертв». Насильник сам може бути жертвою насильства в сім’ї. Він може не вміти керувати своїми емоціями, не могти контролювати себе та не знати, як правильно поводитись, і тому теж потребує допомоги. А у вас, дорогі жінки, життя одне. І сенс кожного у цьому житті бути щасливим настільки, наскільки це можливо. Зараз існує багато служб, які готові вам допомогти, надати прихисток та допомогу. Адже у наш час терпіти будь-яку форму насильства неприпустимо. Я, як психолог, зажди готова допомогти та підтримати вас. Хоча б спробуйте захистити себе. Почніть із маленьких кроків. 
     
    Жінки, які стали жертвами насильства, можуть звернутися за допомогою до таких закладів:
     
    Кіровоградський обласний центр соціально-психологічної допомоги (вулиця Короленка, 50);
    Кіровоградський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (вул.Преображенська, 2);
    Кропивницький міський центр для безпритульних осіб (вулиця Олени Теліги,75).
     
    Торік Кропивницький долучився до Всесвітньої кампанії «16 днів активізму проти насильства по відношенню до жінок», що тривала з 25 листопада по 10 грудня. 16-денна кампанія включала в себе семінари та дискусії з експертами, медійні та публічні заходи, фотовиставки, програми на радіо та телебаченні в усіх регіонах України.
     
    Аліна Кулик