Мотиваційна готовність дитини до навчання

 

Розпочався навчальний рік, до якого заздалегідь готувалася ледь не кожна сім’я. Усі переймалися проблемами відвідування шкільних базарів та магазинів. Формально підготувати  дитину до школи можливо, придбаваючи потрібні і не потрібні речі, а от мотивацію до навчання не купиш. 

Дуже часто батьки вважають, що відсутність у школярів інтересу до навчання — це проблема тільки системи освіти. Проте деякі з них хотіли б розвинути у своїх дітях прагнення до знань, а інші впевнені в тому, що гарне навчання в школі є необхідним для майбутньої успішної кар’єри та гідного життя.

Вчені стверджують, що 93% учнів перших класів не в змозі самостійно виконувати домашні завдання, адже з різних причин вони не вміють правильно організувати час, недостатньо володіють вміннями та навичками навчання або мають проблеми зі здоров’ям. Таким дітям просто необхідна доросла людина поруч, яка знайде стимул гарного виконання завдання та перевірить якість роботи.

 Коли дитина йде до школи, то змінюється її соціальний статус вона вже учень. Батьки не можуть примусити дитину відчувати інтерес до навчання, але мають велике бажання формувати інтелектуально розвинену особистість. Ситуація ускладнюється й впливом сучасної культури, яка пропагує ідеї того, що задоволення,  успіх повинні виникати миттєво, наприклад купив місце у навчальному закладі — дитина матиме папірець й чітке внутрішнє ствердження, що досягнення успіху — це як «об два пальці», це штучно створена ситуація. Без пережитих емоційних вражень, без набутого досвіду самоствердження при завойовуванні «місця під сонцем». У цій ситуації батьки намагаються швидко задовольняти будь–які бажання дітей, маючи на меті усім відомий девіз «аби вчився», не замислюючись над тим, які мотиви їх викликали. 

А що ж таке мотивація, — це спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Мотивація може бути як внутрішньою, так і зовнішньою. Зовнішня мотивація — це спонукання до діяльності за допомогою сил ззовні. Така мотивація регулюється зовнішніми матеріальними і психологічними умовами грошима, винагородою і навіть покаранням. Спонукання до дії будується на стимулах, які випливають зі сформованої ситуації. 

Внутрішня мотивація обумовлена потребами в компетентності та особистому виборі, які є провідними для людського «Я». Тобто у випадку з внутрішньою мотивацією використовуються потреби, інтереси, наміри, цілі, бажання, впевненість у собі, можливість самореалізації, відчуття задоволення від праці. А для того щоб виховувати внутрішню мотивацію своєї дитини, як не крути,  необхідно мати повагу дитини. Поважають не тоді, коли бояться, а коли прислухаються, рівняються, прагнуть вчитися від вас, тому що при певних ситуаціях батьки завжди проявляли мудрість, спокій та  розсудливість. Бути мудрим не значить — ідеальним, без жодних помилок та погрішностей, бути мудрим — це бути простим, уміти визнавати свої помилки, мати повагу до ідей інших (навіть якщо то є мала дитина) та мати силу вибачитися, коли то необхідно.  Саме з даними характеристиками є можливим, як установлення контакту з дитячими потребами та страхами. Пам’ятайте про те що дитина, як фортеця, для її опірності необхідний фундамент. І ви, лише разом, в періоді дитинства, можете його з легкістю побудувати.

Прояв внутрішньої мотивації та її корисної дії на діяльність життя дитини буде виявлятися лише тоді, коли дитина відчуватиме вашу підтримку а не опіку, коли дитина відчуватиме пряму, відповідальність за свої вчинки, а не страх за те, що «потрібно робити, бо покарають», коли відчуватиме вашу рівність «батьки — це друзі, вони такі ж як і я, вони також вчаться та мають право робити помилки, а більше того, мають право на виправлення особистих помилок» та ваш авториТЕТ — це поміркованість і відчуття впевненості у своїх словах, діях, відповідальність за них та відповідність їм на рівні дорослої людини.