Машина часу таки існує
Родзинкою професії журналіста є те, що, коли щось новеньке десь відкривається, ми перші там. Усе оглядаємо, знайомимося чи тестуємо.
І сьогодні є можливість познайомити наших читачів з історичним місцем у самому серці Кропивницького за адресою: вулиця Чміленка, 70
Саме в п’ятницю 13-го ми поринули у минуле, відвідавши «Постоялый двор».
Щойно переступила поріг невеликого будинку, як мене зустрів офіцер кінця XIX початку – XX століття і не лише військовий, а весь будинок.
– Усе почалося з наших мандрівок в інші країни. Перше, з чим ми там знайомимося, – це готельні бази. Адже для того, щоб відправити туди туриста, треба знати, які альтернативи йому можна запропонувати. Відвідавши 42 країни світу, зрозуміли, що найбільше вражають ось такі тематичні бутік-готелі. Вони стилізовані під одну якусь тему чи напрямок. Тому виникла ідея створити щось подібне і у Кропивницькому. Ще до початку карантину ми знайшли інвестора, якому ідея сподобалася. Але не готель будувати, а хостел, – розповідає господар хостелу Олександр Знахаренко.
Хостел відроджено в епоху Єлисаветграда. Саме в період до початку Першої світової війни, адже то був час розквіту міста. І в той період тут жили та працювали видатні особистості зі світовими іменами. Також проживала велика кількість військових, адже тут було розташовано Єлисаветградське кавалерійське училище. В Російській імперії училищ з гарними традиціями було лише три. Тому і представники вищого світу більше хотіли навчатися тут. Ще й до того ж у місті часто проводилися огляди самим імператором, його свитою та генеральним штабом. Тому місто завжди було ошатним та доглянутим.
У середині приміщення повністю оздоблено під кінець ХІХ століття: меблі, розмальовка стін, посуд і навіть килимки на підлозі. Будинок має три кімнати, окремо з кухнею та ванною. У двох кімнатах є ліжка, які використовують під ночівлю. А в загальній кімнаті заплановано проведення тематичних вечорів, екскурсій та фотосесій. Для жінок і дівчат є відповідне вбрання того часу, також і чоловіки можуть перевтілитися в генерала, полковника чи звичайного офіцера початку ХХ століття.
Особисто побула і світською дамою та звичайним офіцером, ще й кави попила зі старовинного посуду.
Ірина Лягул