Чиє ім’я носить твоя вулиця. Козак Лелека

28 окт 2020 12:03 0 775 История, воспоминания
Чиє ім’я носить твоя вулиця. Козак Лелека
 
 
Вулиця Григорія Журбинського (район Лелеківки) у липні 2016 року була перейменована на Якима Лелеки.
Якима Лелеку – підпрапорного Миргородського полку з Цибулівської сотні, запорожця (за іншими даними гайдамаку) – вважають засновником села Лелеківки (тоді званого Інгульська Слобода).
 
За часів Козацтва було засновано чимало сіл, селищ та міст нашої області: Високі Байраки, Красний Кут, Усиківка (зараз Олександрія), Устимівка та Онуфріївка, Диківка та Дмитрівка.
Деякі з колишніх козацьких поселень увійшли до складу міста. Так, ще у ХІХ столітті до Єлисаветграда приєднали перед-містя Кущівка. За місцевою легендою, тут колись тримав шинок козак Кущ.
По верхній течії річки Інгул, верст за п’ять від колишньої фортеці Св. Єлизавети, там, де до Інгулу впадає річка Грузька, на пагорбах правого берегу розкинулося велике приміське село Лелеківка.
А от підпрапорний Миргородського полку Яким Лелека, який оселився на березі Інгулу у середині XVIII століття, – цілком реальна особа. 
 
Село Лелеківка належить до старих населених пунктів колишньої Інгульської паланки Запорозької Січі, або «Херсонщини», як теперішні мешканці правого берега р. Висі називають усе, що на південь від цієї річки.
Коли саме засноване село, відомостей точних не збереглося, але французький письменник барон де-Тот зазначає, що під час татарської навали 1769 року на «Нову Сербію» Лелеківку було спалено татарами, які обійшли стороною фортецю Св. Єли-савети.
За оповіданнями старих лелеківчан, село засноване ще за часів Запорозької Січі козаком Лелекою на тому місці, де старий «Донський» шлях перетинав річку Інгул, і трошки вище того місця, де на Інгулі був старий «турецький» кам’яний міст (до наших часів не зберігся).
 
Але більшість запевнює, що назву свою село отримало від великої кількості лелек (буслів, чорногузів), що жили в очеретах по берегах маленьких, нині вже висохлих, ставків на лівому низькому березі. Коли чумаки під’їздили до броду через річку, кажуть старі люди, це полохало лелек й починали вони з криком літати над очеретами та ставками, а з цього повстала й назва місцевості: чумаки казали, що ніби їдуть на Лелеків брід, а зимовик, що знаходився біля самого броду, називався Лелеків, або Лелеківка.
Його син Степан Лелека у 1750-60-х роках збудував у поселенні велику дерев’яну церкву на честь св.Трійці. Тож можна припустити, що на той час це вже був не зимівник, а досить велике село з власною інфраструктурою. У 1963 році передмістя Лелеківка стало частиною Кіровограда, нинішнього Кропивницького.
 
 
Олена Скочко
 
Інформація взята з відкритих джерел
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий