Батьківщину захищають не тільки чоловіки. Лариса Іванова
Від самого початку військових дій на сході України пліч-о-пліч із чоловіками воюють жінки. Вони також виконують бойові завдання, ризикуючи собою. Перебуваючи на передовій, я зустрічала багато жінок, дівчат, які служать санінструкторами, кухарями... Та моя розповідь сьогодні про одну із них — нашу землячку, відповідального і сумлінного військовослужбовця, старшого кухаря і просто гарну жінку Ларису Миколаївну Іванову.
М’яка, тепла посмішка, добрі, променисті очі, такий затишний і водночас твердий голос – Лариса Іванова випромінює впевненість, стійкість та безкінечну доброзичливість. Недарма однополчани її люблять, з нею з першого слова налаштовуєшся на теплу, домашню хвилю.
Лариса Миколаївна – народилася у селищі Петровому Кіровоградської області. Після закінчення школи з відзнакою навчалася у Кіровоградському державному педагогічному університеті за спеціальністю вчитель фізики та математики. Свої педагогічні будні розпочала вчителькою у Петрівській восьмирічній школі, а згодом десять років працювала методистом районного відділу освіти. В даний час Лариса Миколаївна працює спеціалістом у районній службі зайнятості. З 2017 року вирішила проходити службу по контракту в Збройних силах України в 79-й десантно-штурмовій бригаді. Має двох дітей – доньку Ірину та сина Олега.
– Кожній людині Господь дає стільки випробувань, скільки вона може витримати. Війна на Донбасі – це не лише складні життєві ситуації, а й щоденний набір стресів, до яких доводиться адаптуватися. Але ми, українці, не зламалися і всі ці випробування проходимо достойно. Вірю, що ми переможемо в боротьбі за свою незалежність і краще майбутнє, – вважає жінка.
Під час служби Лариса Іванова пережила різні ситуації, проте завжди з усмішкою згадує свою роботу на передовій. Там вона зустріла нових друзів, там у неї з’явилася ще одна сім’я – фронтова, там, на жаль, втратила і побратимів… Вона погоджується: війна змінила долі багатьох, однак їй не під силу зламати український дух.
Про свою теперішню спеціальність каже, що кожна жінка вміє готувати, а ще якщо є необхідні продукти, то взагалі немає про що й говорити. А в умовах польових, коли дрова в плиті не хочуть горіти, коли не всі інгредієнти для приготування найпростішої страви є, коли знаєш, що не приготувавши їжу, будуть голодні побратими, – це важко і фізично, і морально.
– Кухар в армії – це більше кухар, аніж солдат. Хоча за потреби кухар може взяти до рук зброю. Нашим військовослужбовцям досить вигідно, щоб ми залишалися живими, оскільки ми готуємо, а вони їдять. Але якщо трапиться така ситуація, що потрібно взяти зброю в руки, то я можу це зробити, бо ми всі проходили навчання. Ми всі солдати. Але, переважно, хлопці забезпечують нашу безпеку. Тому я віддаю перевагу приготуванню їжі, аніж зброї, – каже вона.
За її словами, щоб приготувати сніданок вчасно, потрібно братися до роботи за дві години до його початку. І якщо сніданок о сьомій ранку, то кухарі прокидаються між четвертою тридцять і п’ятою ранку. При тому вони залишаються солдатами і повинні займатися військовою підготовкою, аби не втратити навиків. Їх не змушують робити ранкову зарядку з підрозділом, але вимагають, щоб вони підтримували свій стан на належному рівні.
Це лише маленька частина історії тих дівчат, жінок, які знайшли в собі сміливість бути на війні. Як би до цього не ставилися чоловіки, ці дівчата роблять усе, що в їхніх силах, для перемоги. І вони впевнені в тому, що не втомляться. Війні байдуже – жінка ти чи чоловік, єдине, що може довести її до завершення – прагнення перемогти і докладання зусиль. І Лариса Іванова, й інші дівчата та жінки викладаються на по-вну. У переддень свята – Дня захисника Вітчизни хочу привітати всіх наших захисників: і чоловіків, і жінок. Нехай ангел-охоронець береже кожного із вас. Повертайтеся скоріше живими і здоровими в свої домівки, де вас із нетерпінням чекають і дуже люблять.
Ольга Лісова
