Агент Єлисаветградського карного розшуку (Закінчення)

 

(Закінчення. Початок)

 

Після цього бандити розбіглися в різні боки. А Бахмат кинувся в бік магазину. Пробігши кілька метрів, він зупинився біля розбитого вікна. Потім скомандував: «Викинь зброю і вилазь. Руки вгору і без дурниць!».

 

Минула хвилина, друга, але ніхто з магазину не виходив. У голові промайнула думка: «А може злочинець уже зник через двері?» Щоб перевірити свою гіпотезу, він зняв з голови кашкет і обережно підсунув його на ціпку до розкритого вікна. Миттєво в головний убір полетіла гиря. Одна, друга. Тоді, приловчившись, Павло Васильович вистрілив у вікно і знову зажадав від злодія вийти з магазину.

 

Майже відразу звідти пролунало: «Не стріляй, начальнику. Виходжу, ти мене поранив». Потім з'явився злочинець і зістрибнув з вікна. Команду «лягай на землю!» він виконав не поспішаючи, з великим небажанням. А коли правоохоронець наблизився до нього, щоб зв'язати руки ременем, той спробував схопити його за ноги і звалити. Заодно вихопив з халяви чобота фінку і встиг завдати поранення Бахмату в ногу. Слава Богу, неглибоке, але чутливе. У відповідь отримав по руках, і фінка відлетіла в сторону.

 

Зв'язавши його, Бахмат вирішив конвоювати злодія в найближче відділення міліції. Пройшовши метрів двадцять, він почув позаду кроки. Повернувшись, упізнав втікачів-напарників, які хотіли відбити свого поплічника. І знову прицільний постріл в його бік. Встиг увернутися, і куля потрапила в передпліччя затриманого. Той заволав від болю, а Павло Васильович повалив його на землю, сховавшись за ним, як за живим щитом, і почав відстрілюватись. І теж результативно. Куди саме він попав, не зрозумів, але відбити свого напарника лиходіям не вдалося. Один з них підхопив пораненого кореша і, залишаючи за собою кривавий слід, кудись його потягнув. І тут нарешті з'явилися перехожі, яких він попросив допомогти доставити затриманого в міліцію. Один відмовив навідріз, більш того, співчутливо поставився до затриманого. Хтозна, хто це був. Про всяк випадок довелося дістати пістолет. Для профілактики. Ну, а другий виявився з його слів, колишнім співробітником міліції, якого через поранення комісували. Разом з ним і доставили затриманого в найближче відділення міліції.

 

Завдяки цьому затриманню вдалося припинити діяльність небезпечної злочинної групи з Ростова, за якою тягнувся довгий шлейф злочинів, а заодно і розкрити кiлька десятків нападів на магазини в Харкові.

За рішучі та самовіддані дії Павло Бахмат був нагороджений іменною бойовою зброєю. А незабаром отримав і підвищення – був переведений на посаду старшого інспектора карного розшуку.

 

З 1927 по 1931 рiк Павло Бахмат бере активну участь у громадському житті столиці, про що свідчить той факт, що він був членом Харківської міськради, де відстоював інтереси співробітників міліції, надавав допомогу у вирішенні їхніх соціально-побутових потреб. Відомо, що завдяки його наполегливості квартир для працівників Управління міліції було в цей період виділено більше, ніж за весь попередній період. А ще раніше його, як принципового і справедливого співробітника, в 1925 році співробітники обирають головою профкому працівників Харківської міліції.

 

Хочу зауважити, що в наш час профспілки відновилися в системі МВС України та відіграють помітну роль. У Кіровоградському УМВС вони відновили свою роботу в червні 2005 року. Ось що розповів їхній керівник, підполковник міліції у відставці Шевчук Валерій Петрович.

 

— Протягом 2010-2011 років для працівників міліції організовували різні екскурсії до Києва, Умані, Севастополя Полтави, Запоріжжя, а їхні діти змогли оздоровитися в санаторіях. Щорічно напередодні Нового року діти отримують подарунки, а жінки – члени профспілки – до дня 8 Березня. Не забуваємо ми і про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, яким також вручаються цінні подарунки.

 

Патронує профспілка проведення всіляких спортивних змагань, в тому числі Чемпіонату України з боротьби дзюдо. Спонсорська допомога надається підрозділам УМВС в проведенні святкових заходів. Виділяється матеріальна допомога членам профспілки, які її потребують, для яких тільки в цьому році витрачено 184 тисячі гривень. За рахунок профспілок для структурних підрозділів УМВС було придбано комп'ютерну та копіювальну техніку. Одним словом, людина завжди в центрі уваги нашої профспілки.

Та повернемося до героя нашої розповіді.

 

Пішов восьмий рік, як П. Бахмат працює в розшуку. І весь цей час він жваво цікавився криміналістикою, розуміючи, що за нею майбутнє. «Оперативне чуття, кмітливість – добре, а наукові методи викриття злочинців – це на порядок більше», — постійно навчав він молодих співробітників. «Сам він був асом негласного дактилоскопування», — так про нього говорили колеги. Будучи на місці подій, він практично завжди знаходив речові докази: то відбитки пальців злочинців, то сліди крові, то волосся, то знаряддя, яким завдано тілесних ушкоджень і т.д.

 

Найчастіше начальство включало його до складу опергрупи, яка виїжджала на вбивства, хоча там вже був експерт-криміналіст. І не дарма. Нерідко оперпрацівник знаходив сліди злочинів, які пропускали фахівці, а ще примудрявся зіставляти папілярні візерунки пальців, які накладалися на інші, знімати відбитки взуття на пухкому ґрунті. Зацікавився П. Бахмат і балістичною експертизою, трасологією. Після роботи він засиджувався в лабораторіях експертного відділу, навчався у досвідчених співробітників, уважно оглядав вилучені кулі з допомогою мікроскопа, щоб переконатися в ідентичності слідів на них, відстріляних з одного і того ж ствола. Незважаючи на недоліки цього приладу, іншого методу в той час просто не існувало. Це зараз для досліджень поверхні кулі застосовують новий спеціальний прилад високої точності – профілограф, алмазна голка якого, рухаючись по поверхні предмета, фіксує навіть неймовірно дрібні нерівності. Профілографи навіть фіксують не тільки рівну поверхню предмета, а й круглу поверхню кулі, гільзи.

 

У 1930 році Павло Бахмат призначений помічником начальника відділення у відділі карного розшуку Управління міліції міста Харкова. Це було визнання його заслуг як фахівця, так і керівника. У коло його обов'язків увійшла організація навчання співробітників і, в першу чергу, новоприйнятих.

З 1934 по жовтень 1935 рр. Павло Васильович уже начальник відділення відділу карного розшуку столиці України. Це свідчило про його професійні і організаторські здібності.

А коли постало питання: кого направити в республіканську школу міліції викладачем криміналістики, вибір припав на нього не випадково. Курсанти на його заняттях не нудьгували. Лекції та практичні заняття п'ятдесятирічний викладач з двадцятирічним стажем розшукової роботи проводив на рідкість захоплююче.

У 1940 роцi його направляють в Москву на курси підвищення кваліфікації, де він переймає передові науково-технічні методи по боротьбі зі злочинністю. У той же час його доповіді з досвіду роботи знаходять жвавий інтерес і серед викладачів.

 

Веніамін Янішевський