Міжнародна афера, або як кіровоградські правоохоронці знешкодили фальшивомонетників

 

 

    1. КОЛИ ХАЗЯЇН КРАМНИЦІ – КОЛИШНІЙ ХУДОЖНИК

Цей вид шахрайства з’явився не набагато пізніше, ніж з’явилися самі гроші. Фінікійці, мабуть, і не підозрювали, скільки злочинів потягне їх відкриття. Історія це підтверджує. Та історія, яку я хочу вам повідати, теж. Що не кажіть, а фортуна посміхається наполегливим, мужнім та безстрашним. Особлива вдача, коли це правоохоронець. Та про все по порядку.

 

19 березня 1996 року. На посту президента України – Леонід Кучма. Хто не пам’ятає, нагадаю: це був час, коли всі мешканці України були мільйонерами. 1 травня 1995 року в обіг було введену банкноту – «купон, 1 000 000 українських карбованців». Викликано це було гіперінфляцією, а коштував цей мільйон на той час близько 5 американських доларів. Тому й  мільйонерами ми були далеко не американськими… 

 

В цей день четверо «джентльменів удачі», добряче наслідивши у західних регіонах України, вирішили показати себе і в сільських крамницях центру України. Почали з приватної крамниці, що стояла на околиці Новомиргорода. На жигулику-копійці під’їхали до неї, зупинилися, вийшли з авто.  

Власником магазину був самодіяльний художник – в ті роки багато людей пішли у торгівлю, бо зупинялися заводи, фабрики, будівництво. Побачивши чотирьох покупців, які прямували до його крамниці, він прибадьорився та, посміхнувшись молодикам, спитав:    

 

- Що гарним гостям треба? Що вам запропонувати?

 

Один із них протягнув продавцю банкноту вартістю в один мільйон українських карбованців – найкрупнішу в той час купюру. Хлопці поводили себе спокійно, жартували.

   

 - Гарні гості хочуть пляшку горілки! — в тон хазяїну відповів один з незнайомців. Інші тим часом розглядали товар у магазині, відволікаючи увагу продавця.

Коли хазяїн крамниці взяв до рук банкноту, то відразу зрозумів, що з нею не все гаразд. Він деякий час ретельно розглядав її, а потім повідомив вигаданим покупцям, що купюра підозріла: папір у неї тонкий, та і фарби не ті. Ось де несподівано стали в нагоді здібності художника! 

 

Як тільки покупці це почули, їх відразу ніби вітром знесло. При цьому вони навіть не намагалися повернути купюру назад. А власник торгового закладу стрімголов побіг до місцевої міліції. Була обідня перерва, але очільник працював у себе в кабінеті. Почув про фальшиву купюру начальник райвідділу міліції Сергій Плакущий – гроза місцевих шахраїв, який до призначення на цю посаду був заступником начальника цього ж райвідділу по оперроботі, а ще раніше боровся з розкраданням соціалістичної власності в районі. 

    

2. ПОГОНЯ

Вислухавши коротку розповідь завмага та подивившись купюру, яку залишили незнайомці, Сергій Володимирович відчув азарт і сидіти на місці вже не міг.

 

– Куди вони поїхали? – схвильовано запитав він.

– У бік Кіровограда дременули.

– Мерщій за ними!

 

 Начальник райвідділу вибіг з кабінету, і захвативши з собою власника магазину і ще одного співробітника, сів у найпершу машину, що стояла біля міліції. Скориставшись службовим становищем, попросив водія наздогнати імовірних правопорушників. Якщо чесно – завмаг вже й не сподівався на зустріч з незнайомцями. Адже час пройшов, і невідомо куди молодики могли дременути.

 

    - Треба до обласного центру. Можливо, вони захочуть розчинитися у місті після невдачі, – припустив майор. 

Летіли на максимальній швидкості, яку тільки можна було вичавити з авто переслідування. Вже під’їжджаючи до Кіровограду, переслідувачі побачили ту саму «копійку». Коли вони її обігнали, майор міліції вискочив з авто і рукою зупинив автомобіль шахраїв. Треба було знати Сергія Володимировича – він здатен знайти вихід з будь-якої ситуації, тому буквально на ходу придумав легенду, щоб незнайомців повернути назад.

 

    -  Хлопці, у нас орієнтування, що машина, схожа на вашу, збила в Новомиргороді пішохода! 

 

Ті, природно, стали відхрещуватися і все заперечувати. Тоді майор, зробивши вигляд, що майже повірив, сказав, що їм треба повернутися в Новомиргород, де їх мають опізнати чи не опізнати свідки пригоди, які, неначебто, запам’ятали водія.  Молодики трохи порадилися і, перебуваючи у впевненості, що вони не винні в дорожній пригоді, погодилися повернутися назад. А далі, як кажуть, було діло техніки…

   

 3. ДОПИТ НЕЗНАЙОМЦІВ

Встановивши особи затриманих, мешканців Дніпропетровщини віком до 23 років, офіцер міліції перейшов до купюри, якою вони розрахувалися.

 

– Де ви взяли ці купони? Чому приїхали з ними до Кіровоградщини? – допитувався майор Сергій Плакущий. Після півгодини заперечень, що не місцеві краєвиди привабили сюди незнайомців вони зізналися, що гроші до них потрапили випадково. Провели обшук молодиків: у них знайшли ще двадцять п’ять аналогічних фальшивих купюр. Проте їхні пояснення не витримували ніякої критики та виправдання: було видно, що хлопці «петляють».

 

С.Плакущий негайно по телефону доповів начальнику УМВС полковнику Миколі Джизі, а той наказав звернутися до керівництва місцевого Управління по боротьбі з організованою злочинністю  (УБОЗу). Останні негайно порушили кримінальну справу і доручили начальнику міжнародного відділу УБОЗу підполковнику Сергію Обійдихаті взяти її до свого провадження, а незнайомців затримати.

Обшук їхньої машини теж дав позитивні результати. Там знайшли ще одну пачку фальшивок. Доповівши керівництву УБОЗу про знайдені в автівці ще двісті двадцять п’ять фальшивих купюр номіналом в один мільйон карбованців, Сергій Обійдихата зрозумів, що їх виробництво поставлено на потік. Допитані розповсюджувачі фальшивок зізналися, що купують їх у Львові за півціни.

 

– Хто саме їх виробляє? – з’ясовували убозівці. Проте відповіді не дочекалися. 

– Ми їх не знаємо. Вони самі нас знаходять.

 

Сергій Обійдихата зрозумів, що треба їхати до Львова і продовжувати пошуки фальшивомонетників там. Можливості розкрити цей злочин на місці було вичерпано. Своїми думками поділився з заступником керівника ГУБОЗу МВС України генерала Віктором Литвиненком, який раніше працював у нас керівником управління карного розшуку обласного УМВС, якого він чудово знав. До речі, у автора цих рядків він починав свою кар’єру від молодшого лейтенанта до генрал-лейтенанта.  

 

Той прокоментував досить емоційно:

– Це підрив національної безпеки України! Негайно вирушайте до Львова. Кожного дня доповідайте мені особисто. Я підкажу, з ким із місцевих треба буде контактувати по цій справі. Беріть одного з затриманих з собою, іншими нехай займаються наші хлопці. А я вам на підсилення групи пришлю керівника міжнародного відділу ГУБОЗу МВС України полковника Аркадія Кітесова. 

 

Який, до речі, спрацював досить ефективно, підключивши до розслідування львівське управління СБУ разом з його технічними можливостями: розвідка, негласне прослуховування фігурантів справи, зовнішнє спостереження.   

 

    4. ВІДРЯДЖЕННЯ ДО ЛЬВОВА

Львівські УБОЗівці зустріли кіровоградських колег без особливого захвату. В склад кіровоградської групи ввели місцевого правоохоронця – офіцера УБОЗу Степана Копотюка, який допомагав орієнтуватися в чужому містс нашим УБОЗівцям, заодно докладно інформуючи своє керівництво про їхні дії. Справа у тому, що проблема з фальшивомонетниками у них висіла давно, а її вирішення знайти не могли. Задіяли все, що могли: перевіряли копіювальну оргтехніку, як в установах, так і у приватних осіб, підняли на ноги інформаторів, задіяли дільничних міліціонерів, відпрацювали колишніх шахраїв, але позитивних результатів не отримали. Ніхто нічого не знав. Зв’язувалися з сусідніми регіонами. У п’яти областях знайшли аналогічні фальшиві купюри. Порівняли їх: одна на одну схожі. Аналогічний папір і фарби. Висновок був один: схоже, що виготовленням фальшивок займалась одна група.

 

А тим часом наші розшуківці взялися за справу. Керівники спецоперації С. Обійдихата та С.Плакущий добре розуміли, що розраховувати на допомогу місцевих правоохоронців, у тому числі із Служби безпеки, немає сенсу. Якщо вони до цього часу не викрили фальшивомонетників, це означало, що десь спрацьовує корупційна складова, і інформація про розшукові дії «витікає» саме з правоохоронної системи. 

 

Дуже скоро ці здогадки отримали реальне підтвердження. Майже на кожному кроку наших правоохоронців чекали не тільки неприємності, а й відверта небезпека життю та здоров’ю. Наприклад, першим зіткнувся з місцевими жиганами водій новомиргородського автомобіля «Жигулі», який привіз до Львова наших оперативників. Його увечері невідомі побили та викинули з власного автомобіля. «Вісімка» зникла, і всі спроби тамтешніх правоохоронців її знайти виявилися марними. Її не знайдено по сьогодні. Кіровоградці сприйняли ці дії як відповідь місцевого криміналітету на їхній приїзд та розшукові заходи. Але це був тільки початок. Незабаром стали зникати свідки, які могли дати додаткову інформацію для слідства.

 

Це, безперечно, наводило на думку, що хтось умисно перешкоджає розшуківцям вийти на слід злочинців. Підтверджувалися підозри про витік оперативної інформації. Тому інформацію львівським колегам намагалися надавати не у повному обсязі.

 

    5. ПОЛЮВАННЯ

Зрозуміло, що в чужій місцевості і, зокрема, у великому місті, здійснювати розшукові заходи завжди складно. Я вже не акцентую увагу читача на умовах побуту, в яких вони перебували. Досить сказати, що мешкали наші правоохоронці в гуртожитках, приватних квартирах, третьорозрядних готелях, а інколи і в службових кабінетах Львівського УВС. Що не заважало їм професійно виконувати свої службові обов’язки. Місцевий УБОЗ виділив співробітника Степана Копотюка для координації дій з місцевими правоохоронцями.

 

Тим часом маховик розшукових дій почав давати позитивні результати: невдовзі вони на гарячому спіймали злодіїв, які продали близько 600 мільйонів фальшивих грошей. Проте ніхто із співробітників міліції навіть не здогадувався, де ж розташовано цей цех по масовому виготовленню фальшивок. Проте кіровоградцям пощастило встановити те, чого не вдавалося їхнім львівським колегам. І, нарешті, після тривалих розмов із затриманими наші земляки висунули версію: фальшивомонетний двір розташований у сусідній державі. Якщо так, то повинен бути кур’єр, який доставляє фальшивки через кордон до України. 

 

Коло пошуків почало звужуватися. Вирахували посередника-кур’єра (Ігор), який доставляв фальшиві гроші через кордон. Було відомо тільки його ім’я, зовнішній вигляд та автомобіль, яким він користувався за довіреністю. Проте завдяки заходам негласного отримання даних вдалося встановити, що в свій час він отримав військову освіту, а його родичем був співробітник служби внутрішньої безпеки місцевого УБОЗу. За допомогою В.Литвиненка на час проведення розшукових дій для виключення можливого витоку інформації цього родича було відправлено у відрядження до іншого міста. 

 

Одного ранку СБУ надала інформацію про прослухану телефонну розмову з квартири посередника зі Львова з невідомими з Дніпропетровської області.

    • Привіт із Новомосковська! Ігор, а ти знаєш, де зараз наші друзі, які до тебе поїхали?

    • Так давно поїхали, і вже мають бути вдома.

    • Та ні, не вдома. Їх затримали кіровоградські менти із фальшивими купюрами. Вони зараз у них. А одного повезли до Львова, щоб допоміг вирахувати тебе та схему.

 

Отримавши таке шокуюче повідомлення, Ігор негайно вискочив на дах своєї п’ятиповерхівки і спалив чималу кількість фальшивок. Кіровоградці були в шоці, тому, що витік інформації від правоохоронців ставив під загрозу їхню чітко сплановану операцію.

 

Ігор розповів матері про загрозу, яка виникла, та вирішив з її допомогою терміново покинути Львів. Для кіровоградських правоохоронців виникла дилема: затримувати основного фігуранта невідкладно, чи відкласти на невизначений термін. Був ризик, що підозрювані встигнуть знищити або приховати сліди злочинної діяльності, тому зупинилися на першому варіанті.

 

 

    6. ВИКРАДЕННЯ ПІДОЗРЮВАНОГО

Ігоря просто викрали. Затримали в дорозі, зупинивши маршрутку, в якій він перебував. Мати не дочекалася його на вокзалі, вирішила, що син передумав покидати Львів та почала його розшукувати. Нашим правоохоронцям стало відомо, що вона близько знайома з деякими керівниками силових структур області. Що вона мала вплив не тільки на них.

Затримавши Ігоря, наші оперативники доставили його до місцевого УБОЗу, де йому було пред’явлено зміст записів його розмов з новомосковськими приятелями. Відомостей під час оперативних заходів здобули недостатньо, щоб вирахувати особу, яка забезпечувала Ігоря фальшивками. Ігор розумів, що мати буде його шукати, і думав, як дати їй звістку про своє затримання. А тим часом С. Обійдихата та С. Плакучий за власні кошти годували його під час оперативного затримання, приносили куплені в сусідньому магазині продукти. Увечері принесли черговий набір продуктів, серед яких був лимон до чаю та складаний ніж, щоб його порізати. Ігор взяв у руки лимон, а потім непередбачувано ніж, неначебто, щоб розрізати лимон, і несподівано полоснув себе цим ножом по шиї. Не пофортунило. Оперативники кинулись до нього, та було пізно: з шиї струменіла кров. Скрутивши підозрюваного та зупинивши кровотеч, вони викликали швидку допомогу, яка і доставили постраждалого в лікарню, де його розмістили під вигаданим прізвищем та охороною правоохоронців.

 

Дізнавшись про цей випадок, куратор операції з Києва Аркадій Кітесов страшенно розлютився, його ніби окропом облили. Він наказав згорнути її та дав вказівку припинити негласні слідчо-розшукові дії.    

 

    • Операцію припиняємо. Негайно починаємо службове розслідування. Пишіть пояснення, як це трапилось.

Але на свій страх і ризик С.Обійдихата та С.Плакучий все ж вирішили довести справу до кінця. Ця надзвичайна подія прискорила весь хід оперативно-розшукових заходів. 

В поле зору розвідників попали свого часу брати М., які розповсюджували у Львові та Львівській області фальшиві купюри. С.Обійдихата наказав своїм співробітникам їх затримати. Оперативно затримати вдалося тільки одного, який розповів про місце вірогідного знаходження основного кур’єра, пов’язаного з виробником підроблених купюр. Згодом затримали і іншого брата, але і він неначе кіт наплакав надав інформацію про цю справу.

 

 Наступним кроком стало планування затримання цього кур’єра, який, як з’ясувалось, пізніше перевозив підроблені купюри з Польщі. І тут нашим пофартило.

Якось один із спільників кур’єра зустрів затриманих раніше міліцією збувальників фальшивих купюр. Вони перед цим отримали завдання від правоохоронців вивести їх на кур’єра, під приводом багатих покупців. Це завдання виконали чітко. За допомогою спільника кур’єра домовилися з ним самим про зустріч з новими покупцями. Дізнавшись про це, С.Обійдихата доповів генералу В.Литвиненко, а той віддав наказ: затримати негайно кур’єра! 

  

7. ТОРГИ

Вирішальна подія розгорнулася майже в центрі Львова на мальовничий площі біля римського костьолу. На цьому місці була призначена зустріч кур’єра з негоціантами, в яких перетворили співробітників міліції С.Обійдихату та С.Буряка. В результаті ретельно спланованої операції саме тут і призначив побачення кур’єр потенційним покупцям, якими мали стати офіцери міліції. Наші правоохоронці заздалегідь підготували й понятих.

 

Вся оперативна група отримала завдання: затримати гостя під час продажу фальшивих грошей. Кожен член групи отримав персональне завдання, для виконання якого був задіяний транспорт і спецтехніка. Майор Сергій Плакущий видавав себе за іноземця, що фотографував архітектурні пам’ятки. Разом з пам’ятниками зняв і кур’єра – збувальника фальшивих грошей. З’явився він вчасно, поводився впевнено. Звичайно, як потім з’ясувалося, при ньому товару не було. С. Обійдихата і С Буряк відразу зрозуміли, що вони мають справу з досвідченим аферистом. Збувальник товару, не приховуючи, приглядався до покупців. Сергій Обійдихата, використовуючи жаргон фальшивомонетників, запитав у кур’єра:

    - Філки (фальшиві гроші) з собою? Можеш засвітити?

    - В надійному місці. Не сумнівайтеся. А у вас зараз гроші є? 

    - Безумовно, – відповів офіцер, як відрізав.

 

А гроші в них були реальні і справжні, отримані під розписку на спецоперацію. Саме їх один з офіцерів і показав продавцю фальшивок. Мова йшла про купівлю фальшивих мільйонних купюр на 20 тисяч доларів – на той час майже фантастична сума. Кур’єр реагував стримано, пильно придивляючись до покупців. А хлопці з усіх сил намагалися бути спокійними та не видати свого хвилювання, хоча серце колотилося так, що мало з грудей не вискакувало. «Покупці» навіть почали один з одним торгуватися, на яку суму будуть брати товар. Це не сподобалося продавцю, його реакція була досить нервовою: то будете брати, чи ні? Офіцери перестали сперечатися, тоді кур’єр заявив:  

    - Ну що, зустріч і передача будуть не в цьому місці. Товару у мене при собі нема. Їдемо негайно. Тут недалеко.

 

 

Кур’єр сів в машину до правоохоронців, і разом вони рушили до вказаного ним місця. Кожна із сторін думала про своє. Міліція – про затримання кур’єра при передачі «фільків», а кур’єр – про вигідну оборудку. 

Із такими думками зупинилися на майже порожній вулиці старовинного Львова.

 

    - Чекайте тут. Я винесу товар, – запропонував незнайомець. Ті шість хвилин, поки його не було, здалися нашим правоохоронцем вічністю. Якщо кур’єр запідозрив щось неладне, вся складна операція може піти псу під хвіст. Хвилювання оперативників описати неможливо: його можна тільки пережити. Коли з’явився підозрюваний, хвилювання спало, а напруженість зросла до максимуму: в будь-якому випадку його треба затримувати. Така нагода виникла, коли збувальник впритул підійшов до автомобіля, дістав свій товар і запропонував його покупцям. Саме в цю мить на його руках і клацнули металеві кайданки. А на підмогу вже підскочили кілька автівок, блокувавши шляхи відступу, в яких були правоохоронці.

 

    • Нарешті все благополучно закінчилось, - заключив Сергій Петрович Обійдихата.

 

7. ЕПІЛОГ

 В результаті ретельно запланованої і, водночас, ризикованої операції, яку успішно здійснили кіровоградські співробітники міліції у Львові, був перекритий трафік доступу фальшивок у нашу незалежну Україну. Безумовно, були у неї і плюси, і мінуси. В наш час такої операції апріорі не могло бути. Понад п’ять мільярдів фальшивок вилучили правоохоронці у кур’єра! А скільки їх могли ще у Польщі надрукувати – ніхто не знає. Народне господарство України понесло неабиякі збитки. Винуватці отримали заслужене покарання і поїхали відбувати його в колоніях. До речі, всього в Україні в той час вилучили 15 мільярдів фальшивок, з них третину руками кіровоградців. С. Обидихата дуже вдячний А. Кітесову та Степану Кототюку за їхню професіональну допомогу а головне за вмілу обережність, тактовність.

 

Вдала операція із затримання кур’єра на території України допомогла польським детективам виявити та знешкодити на своїй території підпільний цех по виготовленню фальшивих українських грошей. Польські колеги після закінчення слідства на знак вдячності запросили наших УБОЗівців до себе в гості. Не буду вказувати, що польські правоохоронці дещо хотіли знівелювати успіх наших офіцерів. Досвід, яким обмінялися співробітники силових структур обох країн під час спілкування, був надзвичайно корисним для обох сторін.

 

За самовіддані дії офіцерів, що були задіяні в припинені поширення фальшивих мільйонних купюр на Україні, Міністерство внутрішніх справ України наказом по МВС нагородило кожного грошовою премією. Хлопці сміялися, що отриманої кожним премії вистачає рівно на ящик оковитої. Ото вже нап’ємося! Але це вже зовсім інша історія… 

 

Веніамін Янішевський