Сергій Дзюба: Болгарія – у наших серцях!

  • 21 серп. 2019 10:02
  • 1094
    • Стаття Сергій Дзюба: Болгарія – у наших серцях! Ранкове місто. Кропивницький
     
    Інтерв’ю з Сергієм Дзюбою для публіцистичної книги Антоніни Корінь (робоча назва «Єднаймося»)
     
    Сергій і Тетяна Дзюби — відомі українські письменники, перекладачі, журналісти, а пані Тетяна ще й науковець —  доктор наук із соціальних комунікацій, професор та академік. Їхні твори перекладені 65-ма мовами і надруковані в провідних газетах і журналах 50-ти країн. Тож за кордоном успішно побачили світ 30 їхніх книжок. 
    Вони —  лауреати багатьох дуже престижних зарубіжних нагород: імені Франческо Петрарки, Ернеста Хемінгуея, Джека Лондона, Мігеля де Сервантеса, Франца Кафки, Гомера, Антуана де Сент-Екзюпері, Людвіга Нобеля та інших відзнак у багатьох державах. 
     
    Сергій і Тетяна —  постійні учасники міжнародних літературних фестивалів. Сергій Дзюба уже 5 років очолює Міжнародну літературно-мистецьку Академію України, котра об’єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 55 країн. До речі, твори Сергія Дзюби (він автор 85 книг) прочитали вже понад 4 мільйонів людей в усьому світі.    
     
    —  Пане Сергію, як і коли почалися літературно-перекладацькі зв’язки з болгарами? 
     
    —  Коли в 2013 році ми започаткували міжнародний літературний проект «Вірші Тетяни і Сергія Дзюби 60-ма мовами світу», то, зрозуміло, шукали перекладачів, які водночас 
     
    —  відомі та справді талановиті поети. Тож згодом ми з Танею і познайомилися з Анною Багряною, українською письменницею, котра, як дружина знаного болгарського поета, барда та дипломата Димитра Христова, мешкала тоді в Македонії (Димитр 6 років очолював болгарський культурний центр у цій країні). 
     
    Анна невдовзі й познайомилася нас зі своїм обдарованим і шляхетним чоловіком, який прекрасно переклав болгарською мовою —  спочатку добірку наших віршів, а потім —  таку ошатну поетичну книжку «На сріблястій долоні вічності». Ця збірка побачила світ у Болгарії, в Софії, у видавництві відомого поета та громадського діяча Бояна Ангелова, голови Спілки письменників Болгарії (Аня Багряна була консультантом, допомагала Димитру Христову). І переклади наших віршів створені дійсно на високому рівні, за що ми щиро вдячні Димитру, Анні та видавцеві.
     
    Книжка отримала резонанс. Наші вірші також з’явилися у болгарських часописах. І згодом спочатку мене, а потім —  і Тетяну Дзюбу запросила на свої міжнародні фестивалі поезії, які проходять щороку у Варні, в Болгарії, очільниця тамтешньої Слов’янської Академії, поетеса Елка Няголова. Так ми побували в Болгарії, написали про це матеріали, опубліковані в провідних українських ЗМІ. Отримали почесні нагороди —  «Перемога» (від болгарських учителів) та «Золотий Пегас» (від Спілки письменників Болгарії). 
     
    Ми переклали болгарською вірші їхніх знаних поетів, зокрема добірка проникливих поезій Елки Няголової опублікована в журналі «Всесвіт». Нині наше співробітництво продовжується. Наприклад, доктор наук із соціальних комунікацій, професор, академік Тетяна Дзюба майже місяць читала в Софії, у Болгарії, лекції на запрошення Софійського університету. Я написав кілька рецензій на книги Анни Багряної. 
     
    —  Ваш інтерес: класика чи сучасна поезія? 
     
    —  Нас із Танею цікавить і класика, й доробок сучасних болгарських поетів та прозаїків. Дуже подобається творчість Димитра Христова та Бояна Ангелова. Взагалі, перелік усіх наших уподобань займе не одну сторінку. То просто зазначу, що болгарська література —  напрочуд цікава та самобутня. Та й узагалі —  ми щиро любимо Болгарію, вона —  у наших серцях! Це —  дружній слов’янський народ, в якого є чому повчитися. Звісно, що нашим державам потрібно дружити й активно розвивати співробітництво в усіх сферах життя. Між іншим, я —  вже член Міжнародної Слов’янської літературно-мистецької Академії у Варні.    
     
    —  Серед Ваших перекладачів —  Димитр Христов (дякую за надіслану книжку). Хто відгукнувся на неї?
     
    —  Знову ж таки, не хотілося б когось виділяти, бо відгуків було чимало. Ми вдячні всім, хто її просто прочитав, а тим більше —  відреагував на появу цієї книжки —  написав рецензію. Адже збірка «На сріблястій долоні вічності» мала хороший резонанс і в Україні. Наприклад, її відзначено «Діамантовим Дюком» —  найвищою нагородою Міжнародного літературно-мистецького (українсько-німецького) конкурсу імені де Рішельє, в якому щороку беруть участь сотні письменників із понад 30 держав світу. 
     
    Урочисте нагородження відбувається в Одесі, і це —  дійсно престижно.   
     
    —  Що з болгарської мови Ви включили до 4-томника віршів 60 мовами, виданому в Канаді?
     
    —  До нашого чотиритомника (а точніше —  до першого тому) увійшли майже всі переклади Димитра Христова, адже вони —  найкращі. Як бачите, ця робота теж продовжується, адже після того, як вийшов чотиритомник, наші вірші переклали ще п’ятьма мовами, зокрема в Африці. Стабільно виходять наші нові закордонні книжки, цього року —  в Іспанії та Болівії (іспанською та українською мовами) і в Румунії (румунською і українською). Також вдалося перевидати 30 наших книг загальним накладом понад 150 тисяч примірників.
     
    А в Чехії, у Брно, в театрі музики і поезії «Агадір», чудово поставили дві вистави за нашою чеською книжкою «Дощ із твоїми очима»: «Закохайся в мене у суботу» (за моїми творами) та «Крила Сімаргла» (за віршами Тані). І оскільки цей проект профінансувало Міністерство культури Чехії, ми їздили на прем’єри обох вистав, а також представили свою чеську книжку в Празі та Брно. Тобто ми двічі поспіль побували в Чехії —  це дуже красива країна, як і Болгарія!
     
    —  Що входить в обов’язки члена Слов’янської літературно-мистецької Академії у Варні? 
     
    —  Це —  міжнародна літературна організація, тож усе —  наразі цілком  демократично: творче співробітництво, участь у фестивалях. До речі, ми з Тетяною Дзюбою —  члени міжнародних літературних Академій та творчих спілок і в інших країнах: у Німеччині, Бельгії, Угорщині, Румунії, Казахстані, Удмуртії, Македонії…
     
    —  У 2014 році Ви отримали міжнародну нагороду-відзнаку Синдикату болгарських учителів «Перемога» на престижному Міжнародному фестивалі поезії «Славянська прегръдка». 
    І, я так розумію, у той час це посприяло Вам у подальшій міжнародній діяльності? Там же були відомі поети з багатьох країн?
     
    —  Безперечно, ми особисто познайомилися з чудовими болгарськими поетами, а також —  зі знаними письменниками з інших держав, котрі стали нашими друзями. Скажімо, саме у Варні я подружився з відомим німецьким і верхньолужицьким поетом Бенедиктор Дирліхом (і потім ми з Тетянкою не раз стали лауреатами міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури в Баутцені (Будишині), поблизу Дрездена. 
    А потім і Таня у чарівній Варні заприязнилася з видатним сербським поетом Рісто Василевскі, котрий  невдовзі переклав нашу поетичну книжку «На острові, далекому, мов сльози Єви» сербською мовою та надрукував її в своєму популярному видавництві «Арка» (вона відзначена, як «Книга року» в Сербії). А мене з Рісто познайомила Анна Багряна, як і з відомими поетами з Македонії. Після фестивалю в Болгарії Тетяну Дзюбу запросили до Хорватії. Тому я всім би радив їздити на такі міжнародні імпрези, де можна успішно презентувати свої книжки, поспілкуватися і подружитися з письменниками та перекладами з різних країн.  
     
    —  Серед Ваших нагород —  також почесна грамота Спілки болгарських письменників і нагрудний знак «Золотий Пегас» за визначну літературну та перекладацьку діяльність і популяризацію болгарської літератури в Україні та світі…
     
    —  Так, це —  честь для нас із Танею, дуже достойна відзнака, своєрідний аванс на майбутнє!
     
    —  Тобто Болгарія —  і у Ваших подальших творчих планах? 
     
    —  Авжеж. Як же можна про неї забути? Є бажання, маємо друзів, отож, звісно, буде й взаємовигідна, хороша співпраця.   
     
     
    Спілкувалася Антоніна Корінь,
    науковець літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-
    Карого, відповідальний секретар обласної організації об’єднання 
    болгар «Нашите хора», 
    м. Кропивницький