Допомагати тим, хто потребує, - соціальна працівниця

  • 7 лип. 2022 13:14
  • 795
    • Стаття Допомагати тим, хто потребує, - соціальна працівниця Ранкове місто. Кропивницький
     
    Від офіціантки і помічника кухаря до соціального працівника – такий шлях пройшла наша Надія Балан із Новоукраїнки. 
     
    - Своє життя раніше не пов’язувала із соціальною сферою. Працювала у різних направленнях і містах. Потім була пауза. Мабуть, за цей час я намагалася почути себе. У цей момент знайомий мені зателефонував і розповів про те, що в благодійній організації потребують соціального працівника. З цього моменту прийшло усвідомлення, що я можу бути корисною для інших людей. 
    Прийшла у БО "100 відсотків життя. Кропивницький" - розповіла про своє бажання допомагати людям, отримала купу інформації про роботу у соціальній сфері, яку я мала освоїти за тиждень. Тоді повернулася і пройшла співбесіду. Мене прийняли. Я відчувала задоволення і водночас тривогу, чи зумію надати людям достовірну інформацію. Тому з цього моменту розпочалася робота над собою. Це були онлайн і офлайн тренінги, тематичні курси, а потім здобута освіта у соціальній сфері, - ділиться соціальна працівниця проєкту HealthLink: "Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ" Надія Балан.
     
    Наразі Надія у благодійній організації чотири роки. За цей час жінка працювала з різними випадками. Це були і люди, які дізналися про ВІЛ, однак відмовлялися від лікування. І вагітні жінки, яким діагностували ВІЛ під час планових оглядів. І наркозалежні, які користувалися одним шприцем і голкою, отримавши інфекцію. І, звісно, нововиявлені – люди, які вперше дізналися про хворобу. 
     
    - Були абсолютно різні випадки, коли людей у буквальному розумінні цього слова вмовляла почати приймати життєво важливі ліки – АРТ-терапію. Наприклад, у перший рік моєї роботи був у мене клієнт, який загримів у інфекційне відділення лікарні. Лікуватися категорично відмовлявся, а потім через вікно втік. Я знала його адресу, тому пішла до нього додому. Домашня атмосфера на нього діяла краще, ніж лікарняна. Ми з ним спокійно поспілкувалися. При мені він сказав своїй мамі, що в нього ВІЛ. Ми разом поговорили про важливість лікування. І того ж дня, чоловік пішов зі мною в лікарню для отримання АРТ-терапії, - ділиться історією Надія Балан.
     
    Загалом, каже Надія, люди по-різному реагують, коли дізнаються про свій ВІЛ-позитивний статус. Після моменту прийняття діагнозу вони усвідомлюють, що потрібно пити ліки, жити і будувати плани. 
     
    - Наразі ми звикли платити за все – обстеження і лікування. А люди з ВІЛ відчувають підтримку. Ви навіть не уявляєте, як вони дякують, коли дізнаються, що обстеження та лікування безкоштовне, що я постійно з ними на зв’язку, коли виникають будь-які запитання з приводу їхньої хвороби, - додає соціальна працівниця.
     
    Наразі жінка забезпечує соціальний супровід трьох осіб з Кіровоградської області. Кожного вислухає і знайде потрібне слово, щоб лікування продовжувалося. Також проводить просвітницьку роботу у навчальних закладах та установах, організовує акції з тестування на ВІЛ у громаді, передає закладам охорони здоров’я швидкі тести на ВІЛ у якості благодійної допомоги в рамках проєкту. 
     
    - Допомагати тим, хто потребує допомоги. Не нав’язувати, а вислухати, зробити висновки і запропонувати ту допомогу, в якій ти компетентна, - каже Надія на завершення нашої розмови. 
     
    Вікторія Семененко
    МЕРЕЖА
    25006, Україна, м. Кропивницький, e-mail: kovlgv@ukr.net
    вул. Преображенська,2, офіс 610-613