Час, що розкриває все ...

  

«Наймудріший Час, бо він розкриває все»

Фалес Мілетський

 

Є така кубинська казка: повелитель, який шукав собі заміну, вирішив випробувати того, кому збирався передати владу, і наказав йому приготувати їжу з найкращого, що є у світі. Потім — з найгіршого. І обидва рази молодий мудрець приготував йому... язика. «Чому?» — здивувався король. «Що може бути краще від язика? — відповів юнак. — Словом можна підбадьорити, навчити, обдарувати, підняти. Словом можна врятувати. Словом можна вбити. Зганьбити. Зрадити. Одне слово зрадника може знищити цілу країну...»

 

Казки — вони не тільки для дітей. Казки — це сіль тисячолітньої мудрості людства.

Ось такий він, язик, інструмент мови. Найкращий і найгірший. 

 

Вікіпедія каже:

«Римська імперія була багатомовною державою. Функції офіційних мов у імперії виконували латинь і давньогрецька. Використання цих двох найважливіших мов всередині імперії було диференційовано географічно і функціонально. В остаточному підсумку це призвело до поступового відокремлення західної і східної частин після 395 року. За часів розквіту імперії представники вищих станів прагнули опанувати обома офіційними мовами. Крім цього, в імперії були регіони, де переважали різні автохтонні мови. Згодом частина з них була витіснена офіційними мовами (кельтські мови Галлії, які витіснені латиною, або мови Анатолії, витіснені грецькою в Малій Азії).

У цілому, у період класичної імперії грецька мова, яка мала давню письмову традицію, була найважливішою складовою грецької ідентичності. Тому мовні вимоги для охочих асимілюватися в грецьке середовище спочатку були дуже високими, що ускладнювало не тільки асиміляцію, а й аккультурацію негреків. У більш молодому романському середовищі, навпаки, мовні вимоги були менш жорсткими: тут спочатку відбувався процес аккультурації у вигляді засвоєння римських звичаїв (mores), а мовна романізація була логічним його завершенням, яка проходила нібито приховано.

 

У західній частині імперії латина стала найважливішою мовою судочинства, освіти, а потім і релігії. На початку I століття нашої ери Вергілій назвав латинь одним з фундаментів імперії, а імператор Клавдій навіть намагався обмежити грецький вплив, хоча насильницького насадження латинської мови в тому вигляді, у якому здійснюється сучасна мовна політика багатьох держав по відношенню до їхніх мовних меншин, не було. Сучасні дослідники (Бруно Рошетт) схильні вважати, що романізація була ініціативою скоріше не римських завойовників, а завойованого Римом населення, яке значною мірою саме визначало, чи вигідно їм переходити на латинську мову чи ні. Римське завоювання, таким чином, призводило не до моментальної асиміляції, а до появи спільнот, змішаних у мовних і етнічних відносинах, у яких латинь довгий час уживалася радше як лінгва франка. Автохтонні мови в цих спільнотах зберігалися досить довго, і тотальна романізація їх населення відбулася в середні віки, коли ніякої Римської імперії вже не існувало. У силу римських військових експедицій і активного змішання римських військових і колоністів з автохтонним населенням, народна латинь стрімко поширювалася як рідна мова вглиб континенту, витіснивши багато місцевих мов. Ця ситуація сприяла поширенню романомовлення надалі: у сучасному світі понад 1 мільярд людей розмовляє романськими мовами. Винятком стали лише окраїни Британії і Африка, де добре збереглися й місцеві мови (кельтська, берберська)».

 

Кожна мова має свою історію і можливості. Хто знає, якими були б європейські мови, якби не пандемія чуми XIV століття, що знищила половину населення Європи. Носії латини, духовенство, вмирали нарівні з простолюдинами. Заміна латини національними мовами підірвала монополію духовенства на грамотність і стала фундаментом освіти світського суспільства в Європі. Після пандемії «чорної смерті» відчувався брак робочих рук, що дало можливість селянам збільшувати ціну на свою продукцію, чому, у свою чергу, чинили опір можновладці, що призвело до народних повстань і, як наслідок, до змін у всіх сферах життя. Таким чином, епідемія послужила поштовхом до політичних, релігійних та соціальних змін. До початку епідемії мовою спілкування освічених людей в Англії вважалася французька. Але оскільки багато французьких учителів у Великобританії померли, англійська поступово стала домінувати над французькою. Зміни торкнулися й релігійного життя. А оскільки в Англії зменшилася кількість діалектів, сама мова змінилася.

 

Російське дворянство говорило французькою краще, ніж рідною: з дитинства до барчуків приставляли французького гувернера, щоб домогтися «паризького акценту», і першою мовою, яку чуло дитя, була іноземна. До речі, а чи була в ті часи такою вже «великою і могутньою» російська мова? Своє становлення вона почала з епохи реформ Петра I, фактично її творцем став Ломоносов, і розвинулася у другій половині XVIII ст. завдяки Фонвізіну, Державіну, Жуковському, а завершив цей процес Пушкін та ін. в XIX ст. А французька мова нараховувала кілька століть, вона панувала в Європі, бо Франція тих часів була культурним центром світу. Французька література вже була розвиненою і витонченою. Тому чи не було об’єктивним прагнення приєднатися до більш розвиненої культури через знання французької?.. До речі, 400 років тому, за часів Шекспіра, англійська була на тому ж  рівні, якого досягла лише сучасна російська.

 

Аристократи не тільки говорили, але й мислили французькою: декабристи давали свідчення на суді саме нею, бо погано володіли російською. До речі, під час війни 1812 року помилково діставалося й російським воїнам: зачувши незугарну російську, селяни вважали військовиків французами. Залишки наполеонівського війська осіли в Росії в якості гувернерів і вчителів французької мови. Та куди після 1917 року поділись залишки тих, хто володів іноземними мовами, зокрема французькою, аж надто відомо з історії...

 

Відомі долі дітей–«мауглі»: якщо до трьох років дитина не чула людської мови, то потім була не здатна засвоїти її в повному обсязі...

Найлегшою мовою вважається гавайська, оскільки її алфавіт складається з п’яти приголосних і семи голосних, логіка проста, як дитяча забаганка. Вона дуже співуча і поетична, мова пісень і переказів, але, на жаль, не пристосована до технічних термінів. Коли на Гаваї прийшла англійська мова і нові технології, виявилося, що знайти аналог виробничим виразами неможливо, оскільки таких понять не існувало, та й багато англійських слів місцеві жителі не могли вимовити: їхня гортань була не пристосована вимовити дві приголосні поспіль. Співуча мова, на якій існує двадцять позначень пориву вітру, не в змозі визначити понять «обробка металів тиском» тощо... Мова, яка зникає, яку намагаються зберегти, але залишається все менше й менше її носіїв... У чомусь це закономірно: розвиток виробництва неможливий без мови, яка чітко позначає його складові. До речі, країни, де англійська в широкому вжитку, багатші за ті, де англійська менш поширена.

 

Мова — це не тільки носій культури. Це — інструмент. І чим вона точніше позначає процеси, тим успішніше вони протікають. Самюель Делені в одному з романів малює нападників, які розмовляють незнайомою мовою. Системний лінгвіст обчислив, що ця мова — мова війни, спеціально створена для цього. Письменникові–фантасту притаманна здатність передбачити майбутнє!

 

Конструкторські програми для проектування на кшталт «Компас», яким користуються повсюдно на просторах колишньої Російської імперії (СРСР), щось на зразок гавайської мови. Ні, усе необхідне в ній є, і головне — система ГОСТів СРСР. На виході — креслення або тривимірна модель, яку може сприймати верстат з ЧПУ. Європейська програма SOLIDWORKS до ГОСТу не прив’язана, і це відразу створює нестиковки з «Компасом». Немає звичного ГОСТу і в програмах CATIA, NX, GREO. Ми розмовляємо різними мовами…

Єдина програма, у якій є ГОСТ, — американський INVENTOR, але вона мало використовується нашими конструкторами. А шкода. Якщо «Компас» можна порівняти зі шкільною програмою для першого класу, то INVENTOR — уже клас випускний. Можливостей більше. Вищі швидкість і точність. І, як наслідок, менше помилок, вища продуктивність.

Але в більшості своїй наші конструктори не володіють цією програмою. А робота в «Компас» міцно прив’язує до виробничих зв’язків з Росією, до ГОСТів із застарілими технологіями. Порвати б їх, освоїти нові, які давно є в Європі, — ось це і був би шлях до Європи не на словах, а в справах... Але для цього потрібно опанувати програми, тобто нові мови. Треба зробити розумове зусилля.

 

Умовно технології можна розділити на три види.

Японська, де головне місце займає людина, її професіоналізм. Недарма збиральниці електронної промисловості працюють у рукавичках, адже навіть хімічний склад поту на руках у різні фази жіночого організму має вплив на контакти мікросхем, які вони збирають. На роботу беруть молодих, уважних, з точними рухами, здатних витримати напружену швидкість збірки.

 

Американська технологія більш орієнтована на машинне виробництво, ставка на роботизацію. Людина важлива тільки як налаштувальник автоматизованих ліній і дуже впливати на якість продукції не може. Але, відповідно, робітник має бути компетентним, технічно підготовленим.

Радянська технологія заснована на принципі, що будь–який випускник середньої школи може працювати на будь–якому виробництві, не володіючи особливою підготовкою. Технолог з конструктором подбали про такі допуски в конструкції, що деталлю можна потрапити з розмаху в той вузол, для якого вона призначена. Тобто мінімізувати вплив людини на технологічний процес.

 

Мова — це інструмент. Поле можна скопати лопатою і розпушити мотоблоком. У другому випадку продуктивність і якість на кілька порядків вища. Але... треба мати мотоблок. Або трактор. То, може, не треба намагатися дуже швидко копати, а знайти можливість купити цей трактор?

 

Причини будь–яких процесів бувають об’єктивними і суб’єктивними. Так, зменшення носіїв гавайської мови в якійсь мірі об’єктивне: для подальшого розвитку потрібна більш чітка, швидка, точна мова, з короткими ємними словами. Такою мовою виявилася англійська, і те, що вона все більше поширюється світом, — об’єктивно. Людство вибрало технологічний розвиток цивілізації, і нічого з цим не поробиш. Темп життя витісняє те, що малофункціональне. І не в довжині слова справа. Станіслав Лем писав, що головне не слово, а поняття, яке в нього вкладається. Ще один фантаст–провидець... І як би суб’єктивно не  мотивували молодь, вона інтуїтивно вибере ту мову, яка дає перспективу. Тобто слід зробити так, щоб ця перспектива була. Тоді не потрібно буде нічого штучно прищеплювати або рятувати.

 

Російська мова як друга мова для України  відходить у минуле. Свого часу поширення російської було об’єктивно зумовлено: вона слугувала засобом спілкування в багатонаціональній країні, як колись латина за аналогією з Римською імперією. Аби цього позбутися, треба щоб змінилося кілька поколінь. Рано чи пізно вона буде витіснена англійською. І чим швидше наші конструктори оволодіють новітніми програмами, чим швидше урвуться виробничі зв’язки з Росією і налагодяться нові, європейські, тим радикальніше зміниться мовний фон. А якщо кирилицю замінять латиницею, цей процес піде ще швидше. Це — об’єктивно. І не треба буде ні з ким боротися. Не треба буде видавати циркуляри, які обмежують уживання російської мови, не треба буде замовчувати, не помічати саме українських літераторів, які пишуть російською (і досить непогано!), принижуючи і знищуючи їх забуттям. Російськомовні жителі України зникнуть природним шляхом, бажано, аби без зайвого насилля. У свій час. 

Усі процеси протікають у часі. Саме він розкриває все, як сказав Фалес, мудрець із Мілета.

 

Ольга Полевіна